Постанова

від 03.08.2015 по справі 902/169/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р. Справа №902/169/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Карпович О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Амбарцумов Г.Ю. (довіреність від 30.07.2015);

відповідача (в режимі відеоконференції) - Мишковська Т.М. (довіреність від 04.03.2015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" на рішення господарського суду Вінницької області від 16.06.2015 у справі №902/169/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Транс Рейл"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф"

про стягнення 91 165,33 грн.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області №902/169/15 від 16.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кожухар М.С., суддя Баранов М.М., суддя Мельник П.А.) (описку виправлено ухвалою від 23.06.2015) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Транс Рейл" 50 055,82 грн. пені, 12802,19 грн. штрафу, 1259,71 грн. у відшкодування витрат на сплату судового збору та 2413,23 грн. у відшкодування витрат на оплату послуг адвоката. Відмовлено у позові в частині стягнення 20 867,27 грн. інфляційних нарахувань, 4366,78 грн. річних та 3073,27 грн. пені.

Рішення господарського суду Вінницької області мотивоване тим, що зобов'язання відповідача з поставки товару за Договором мало місце до набрання законної сили рішенням господарського суду Вінницької області у господарській справі №902/984/14, яким встановлено факт відмови позивача від виконання відповідачем обов'язку з поставки товару в натурі та стягнуто суму попередньої оплати в розмірі 128 021,90 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить суд змінити оскаржуване рішення та зменшити розмір пені та штрафу на 90% до 5312,90 грн. пені та 1280,22 грн. штрафу, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" на рішення господарського суду Вінницької області від 16.06.2015 у справі №902/169/15.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Транс Рейл" подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду заслухала присутнього в судовому засіданні представника позивача та присутнього в режимі відеоконференції представника відповідача, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Транс Рейл" (Покупець) укладено договір поставки №22, відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товарну продукцію (надалі іменується "товар"), що зазначений у специфікаціях, які підписуються сторонами і є додатками до цього Договору (надалі іменується "специфікація") та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору, ціни та асортимент товару, що поставляється за цим Договором, вказані в специфікаціях. Ціна на товар, вказана в специфікації, є твердою та незмінною. В ціну включена вартість упаковки та доставки до складу Покупця, вказаного в специфікації.

Загальна сума договору зазначається в специфікаціях (п.2.3. Договору).

Постачальник поставляє товар, вказаний в Специфікаціях, партіями на умовах "DDР склад Покупця" за адресою: адреса відвантаження товару зазначена в специфікаціях (п.3.1. Договору).

Постачальник не пізніше ніж за двадцять днів до дати передачі товару Покупцю приймає Замовлення на партію товару факсимільним або іншим письмовим повідомленням про розмір та строки поставки (п.3.2. Договору).

Строк поставки: згідно специфікації але не пізніше 25 днів з моменту отримання Постачальником авансу в розмірі 50% від вартості специфікації (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України в такому порядку: 50% вартості Товару перераховується протягом 24 годин у вигляді передоплати на основі виставлених Постачальником рахунків-фактур; 50% вартості Товару перераховується по факту виготовлення продукції, до відвантаження з виробництва.

Згідно з п.8.5. Договору, у випадку прострочення поставки товару більше ніж на 3 календарних доби Постачальник сплачує Покупцю пеню за весь період прострочення в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, згідно графіку поставки. А у випадку прострочення поставки Товару понад 20 (двадцять) днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого Товару.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (п.11.1. Договору).

Строк дії цього Договору починає свій перебіг з моменту його підписання, та закінчується 31 серпня 2013 року, але в будь-якому випадку не припиняє свою дію раніше дати здійснення остаточного розрахунку між Сторонами (п. 11.2. Договору).

Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору, а також за взяті та невиконані у порушення умов цього Договору зобов'язання будь-якої із Сторін (11.3. Договору).

Додатком до договору №22 від 22.04.2013 є додаткова угода №1 від 22.04.2013, відповідно до якої згідно пункту 4.2. сторони погодились змінити порядок оплати та провести передплату в розмірі 477 137,50 грн. в тому числі ПДВ 20% - 79 522,92 грн. - передплата за матеріал (товар) згідно Специфікацій №1 та №3 від 22 квітня 2013року до Договору №22 від 22 квітня 2013 року.

У Специфікації №1 від 22.04.2013 сторони визначили найменування товару, його кількість, вартість, ціну та строк поставки. Загальна вартість товару - 385 156,00 грн. Строк поставки товару - від 14 до 25 календарних днів з моменту прийняття попередньої Заявки на виготовлення товару.

Згідно Специфікації №3 від 22.04.2013, загальна вартість товару складає 309 629,00 грн. Строк поставки товару - від 14 до 25 календарних днів з моменту прийняття попередньої Заявки на виготовлення товару.

Господарським судом Вінницької області розглянуто справу №902/984/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Транс Рейл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" про стягнення 128 052,77 грн. неповернутої попередньої оплати, в зв'язку із непоставкою товару згідно договору поставки №22 від 22.04.2013. Рішенням суду від 11.08.2014 у справі №902/984/14, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Транс Рейл" 128 021,90 грн. попередньої оплати та 2 561,06 грн. у відшкодування судових витрат на сплату судового збору.

Дане рішення господарського суду Вінницької області залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2014.

Судами у справі №902/984/14 встановлено, що позивачем 26.04.2013 на виконання Договору №22 від 22 квітня 2013 року перераховано відповідачу всю суму попередньої оплати згідно із Специфікаціями №1 та №3 в розмірі 477 929 грн. 50 коп. Відповідач порушив зазначені у п.3.3 Договору та Спеціфікаціях №1 та №3 зобов'язання щодо строків поставки товару та у період з 27.05.2013 по 04.09.2013 поставив товар на суму попередньої оплати в розмірі 349 115,60 грн. Товар на суму попередньої оплати в розмірі 128 021,90 грн. не поставлено.

У справі №902/169/15 позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" 91 165,33 грн., з яких: 53 129,09 грн. пені (за період з 01.09.2013 по 20.10.2014) та 12 802,19 грн. штрафу за прострочення поставки товару на суму 128 021,90 грн.; 20 867,27 грн. інфляційних (за період з 01.09.2013 по 20.10.2014) та 4 366,78 грн. - 3% річних (за період з 01.09.2013 по 20.10.2014) за порушення строків виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судовими рішеннями у господарській справі №902/984/14 встановлено що відповідачем не виконано зобов'язання, взяті на себе відповідно до п.3.3 Договору поставки №22 та Специфікацій №1 та №3 щодо встановлених строків поставки товару.

Вказані обставини відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України є преюдиційними для суду у справі №902/169/15.

Отже, заперечення відповідача щодо поставки товару позивачеві у повному обсязі судом не приймаються.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.8.5. Договору, у випадку прострочення поставки товару більше ніж на 3 календарних доби Постачальник сплачує Покупцю пеню за весь період прострочення в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, згідно графіку поставки. А у випадку прострочення поставки Товару понад 20 (двадцять) днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого Товару.

Зобов'язання відповідача з поставки товару за Договором мало місце до набрання законної сили рішенням господарського суду Вінницької області у господарській справі №902/984/14, яким встановлено факт відмови позивача від виконання відповідачем обов'язку з поставки товару в натурі та стягнуто суму попередньої оплати в розмірі 128 021,90 грн., тобто по 26.09.2014 (день прийняття постанови Рівненського апеляційного господарського суду у справі №902/984/14).

Отже, стягненню за прострочення поставки товару підлягає пеня в межах заявлених позовних вимог з 01.09.2013 і по 26.09.2014 (128 021,90 грн. х 0.1% х 398 днів = 53 129,09 грн.).

Факт прострочення поставки товару понад 20 днів стверджується вищенаведеним, тому позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача проти цих позовних вимог з посиланням на відсутність графіку поставки, за порушення якого передбачено нарахування пені і штрафу, а також щодо нарахування цих сум без дотримання положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за межами строку, передбаченого ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, судом не приймаються, оскільки факт порушення пункту 3.3 Договору №22 від 22.04.2013 та специфікацій №1 та №3 щодо строків поставки товару встановлено судовими рішеннями у справі №902/984/14. Пунктом 8.5 Договору встановлена відповідальність не за порушення графіку, а за порушення строків поставки. Графік поставки - це не обов'язково єдиний письмовий документ, строки поставки можуть бути зазначені у декількох документах чи у декількох пунктах одного документу (що не є суто графіком поставки), положення яких у сукупності і можуть вважатись графіком поставки; такі строки в даному випадку визначені п.3.3 Договору №22 від 22.04.2015 та у специфікаціях №1 та №3 до Договору. Передбачена п.8.5 договору пеня не є пенею за порушення грошових зобов'язань, тому її розмір не може обмежуватись ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено обмеження строку нарахування пені 6-ма місяцями, якщо інше не встановлено законом або договором. Пунктом 8.5 Договору передбачено нарахування пені за весь період прострочення. Про необхідність стягнення пені за весь період прострочення, якщо про це йдеться у договорі, зазначено зокрема у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6379/14.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 20 867,27 грн. інфляційних та 4 366,78 грн. - 3% річних за період з 01.09.2013 по 20.10.2014, суд дійшов такого висновку.

Представник відповідача дані позовні вимоги визнав, пояснивши в судовому засіданні, що 3% річних та сума інфляційних нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке виникло внаслідок невиконання рішення господарського суду Вінницької області від 11.08.2014р. у справі №902/984/14.

Відповідно до ч.6 ст.22, ч.5 ст.78 ГПК України, суд приймає визнання відповідачем позову лише у разі, якщо воно не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У той же час, суд розглядає спір в межах позовних вимог та з підстав, наведених позивачем, і не може виходити за межі позовних вимог за відсутності відповідної заяви заінтересованої особи.

З тексту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних заявлено позивачем з підстав порушення відповідачем зобов'язань за договором щодо поставки товару, а не з підстав виникнення боргу на підставі рішення суду у справі №902/984/14, на що зокрема вказує і період нарахування цих сум.

Отже суд, не може прийняти визнання відповідачем позовних вимог в цій частині з наведених ним підстав. При цьому суд, також бере до уваги, що у відзиві на позов позивач визнавав позовні вимоги лише про стягнення штрафу, однак в судовому засіданні його представник змінив свою позицію та став заперечувати проти стягнення і пені, і штрафу, що вказує на нечітку позицію відповідача стосовно позову.

По суті ж цих вимог суд зазначає таке. Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошових зобов'язань.

У п.1.1. постанови Пленум Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 - далі Постанова, зазначено, що грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до п.5.2 Постанови, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Поряд із цим зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за непоставлений у строк товар, не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору щодо здійснення поставки товару.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки ця санкція застосовується у випадку порушення грошових зобов'язань, проте за договором у відповідача виникло зобов'язання поставити товар, тобто негрошове зобов'язання, в свою чергу повернення попередньої оплати є правовим наслідком порушення умов Договору. В зв'язку з цим відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених ст.625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов'язання.

А тому, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20 867,27 грн. інфляційних та 4 366,78 грн. - 3% річних, нарахованих саме за неповернення попередньої оплати, задоволенню не підлягають.

Позивач просить віднести на відповідача 20 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У п.6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем додано копії документів: договору №11-1/04/2014 від 11.04.2014 про надання правової допомоги, додатку №1 до договору №11-1/04/2014 від 11.04.2014; акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 11-1/04/2014 від 11.04.2014, додатку №1 до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 11-1/04/2014 від 11.04.2014 (розрахунок вартості наданої правової допомоги), квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 29.07.2014.

Предметом Договору №11-1/04/2014 про надання правової допомоги від 11.04.2014 є надання Адвокатським об'єднанням "Крикун та партнери" правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс Транс Рейл".

У додатку №1 до договору №11-1/04/2014 від 11.04.2014 про надання правової допомоги визначено ставки юридичного персоналу адвокатського об'єднання.

28.07.2014 Адвокатське об'єднання "Крикун та партнери" та позивач підписали акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по Договору №11-1/04/2014 від 11.04.2014 про надання правової допомоги (а.с. 63 т.1).

У додатку №1 до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору №11-1/04/2014 від 11.04.2014 (розрахунок вартості наданої правової допомоги) зазначено види та вартість виконаних робіт (наданих послуг), а саме: 1) надання юридичної консультації щодо можливості відновлення порушеного права щодо Договору поставки №22 від 22 квітня 2013 року, укладеного між ТОВ "Альянс Транс Рейл" та ТОВ "Він-Скіф", узгодження правової позиції та розробка стратегії захисту, виконавець Керуючий Партнер Крикун В.Б., базова ставка (грн.) - 10 000, оплачуваний час - 0,5 год., до оплати - 5 000 грн.; 2) правова експертиза договору поставки №22 від 22 квітня 2013 року, укладеного між ТОВ "Альянс Транс Рейл" та ТОВ "Він-Скіф", складання позовної заяви, розрахунок ціни позову, узгодження позиції з клієнтом, складання та подача адвокатських запитів, виконавець Керуючий Партнер Крикун В.Б., базова ставка (грн.) - 10 000, оплачуваний час - 1 год., до оплати - 10 000 грн.; 3) підготовка та участь в судовому засіданні 29.07.2014 відповідно до Ухвали від 10.07.2014, виконавець Керуючий Партнер Крикун В.Б., базова ставка (грн.) - 10 000, оплачуваний час - 0,5 год., до оплати - 5 000 грн. Загальна вартість наданих Послуг складає 20 000 (двадцять тисяч) грн., включаючи ПДВ.

Зі змісту вище згаданих документів, не вбачається, що правові послуги, які визначені у додатку №1 до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору №11-1/04/2014 від 11.04.2014 (розрахунок вартості наданої правової допомоги) щодо: складання позовної заяви, розрахунок ціни позову, узгодження позиції з клієнтом, складання та подача адвокатських запитів, підготовка та участь в судовому засіданні 29.07.2014 відповідно до ухвали від 10.07.2014, надавались позивачу керуючим партнером Крикуном В.Б., у зв'язку із справою №902/169/15, яка порушена за позовною заявою від 26.01.2015 та розглянута 16.06.2015.

Вказані документи свідчить про те, що правові послуги керуючим партнером адвокатського об'єднання "Крикун та партнери" Крикуном В.Б., що зазначені у попередньому абзаці, надавались позивачу в межах підготовки та розгляду у господарському суді Вінницької області справи №902/984/14 за позовом ТОВ "Альянс Транс Рейл" до ТОВ "Він-Скіф" про стягнення 128 052,77 грн. попередньої оплати, в зв'язку із непоставкою товару згідно договору поставки №22 від 22.04.2013.

Стосовно ж правових послуг наданих позивачу керуючим партнером адвокатського об'єднання "Крикун та партнери" Крикуном В.Б., а саме: надання юридичної консультації щодо можливості відновлення порушеного права щодо Договору поставки №22 від 22 квітня 2013 року, укладеного між ТОВ "Альянс Транс Рейл" та ТОВ "Він-Скіф", узгодження правової позиції та розробка стратегії захисту, правова експертиза договору поставки №22 від 22 квітня 2013 року, укладеного між ТОВ "Альянс Транс Рейл" та ТОВ "Він-Скіф", суд вважає, що ці правові послуги стосуються, як справи №902/984/14, так і справи №902/169/15, підготовка позовних заяв у яких обумовлена попереднім аналізом договору та проведенням відповідних консультацій.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що витрати на оплату правових послуг, понесених позивачем у справі №902/169/15 визначаються, виходячи з 50% від їх загальної вартості по п. 1 додатку до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та по п.2 щодо правової експертизи договору (50% від суми 5000,00 грн. по п.1; 50% від суми 2000,00 грн. по п.2, який містить 5 видів послуг), та пропорційно задоволеним вимогам і підлягають відшкодуванню позивачу за правилами ст.ст. 44, 49 ГПК України в розмірі 2 410,69 грн.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 16.06.2015 у справі №902/169/15 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" - залишити без задоволення.

2. Справу №902/169/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Савченко Г.І.