Рішення

від 21.07.2009 по справі 17/52-33/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17/52-33/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  17/52-33/311

21.07.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом   комунального підприємства «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління «Полтавської міської ради»

до                             відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі

                             філії відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»

                             Полтавське регіональне управління

про                           стягнення 203 367,94 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:      Дігтяр Л.А. –представник за довіреністю № 31 від 23.06.2009 року;

від відповідача:  Каленський Є.В. –представник за довіреністю № б/н від 12.02.2009 року.

встановив :

Комунальне підприємство «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління «Полтавської міської ради»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі філії відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Полтавське регіональне управління про стягнення 203 367,94 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем і відповідачем був укладений договір № 58/08 від 15.04.2009 року про відкриття  та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку і у відповідності з ним був укладений договір № 58/08-1 строкового банківського вкладу (депозиту) від 15.04.2008 року, відповідно до якого вкладник перераховує на вкладний рахунок № 26157099085001 в філії ВАТ КБ «Надра»ПРУ, МФО 331809 (надалі –вкладний рахунок), відкритий у відповідності  з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 58/08 від 15.04.2008 року грошові кошти в сумі 200 000,00 грн..

Відповідно до п. 1.2. договору строк вкладу –90 днів. Дата повернення вкладу –14 липня 2008 року.

15.04.2008 року на виконання умов договору відповідно до платіжного доручення № 7  позивачем перераховано 200 000,00 грн. (суму вкладу) на вищеназваний рахунок.  

До договору № 58/08-1 строкового банківського вкладу (депозиту) від 15.04.2008 року були укладені додаткові угоди № 1 від 14.07.2008 року, № 2 від 10.10.2008 року, № 3 від 13.01.2009 року, відповідно до яких строк вкладу 304 дні і дата повернення вкладу –12.02.2009 року, процентна ставка по вкладу 15 відсотків річних.

Відповідно до п. 2.2. договору після закінчення строку вкладу визначеному у п. 1.2. договору, банк повертає вкладнику суму вкладу на його поточний рахунок, зазначений в п. 8 цього договору.

Позивач листами від 14.07.2008 року, 10.10.2008 року, 13.01.2009 року звертався до відповідача з проханням продовжити строк договору та виплатити відсотки.

Відповідач частково виплатив позивачеві відсотки по вкладу. Відповідач не виконав умови договору та не повернув вклад у визначений договором термін, а також відсотки по вкладу.   

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 200 000,00 грн. в частині неповерненого вкладу та 3 152,86 грн. в частині неповернених відсотків.

Відповідно до п. 3.3. договору № 58/08 від 15.04.2009 року про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку при несвоєчасному поверненні суми вкладу та нарахованих процентів банк сплачує вкладнику пеню за кожний день прострочення від не перерахованої суми в розмірі облікової ставки НБУ від суми, встановленої в п. 1.3. договору.

За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 33,31 грн. та 3 % річних у сумі 181, 77 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.03.2009 року порушено провадження у справі № 17/52.

Ухвалою  Господарського суду Полтавської області від 16.04.2009 року справу № 17/52 у відповідності до ст. 17 ГПК України спрямовано до господарського суду м. Києва для розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.05.2009 року прийнято справу до провадження  та присвоєно № 17/52-33/311, розгляд справи призначено на 25.06.2009 року.

У судове засідання 25.06.2009 року з'явились представники сторін та подали документи на виконання вимог ухвали суду від 22.05.2009 року, Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для надання додаткових доказів по справі, судом оголошується перерва до 21.07.2009 року.

У судове засідання 21.07.2009 року з'явились представники сторін. Представник позивача, підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість в частині неповернутого вкладу у сумі  200 000,00 грн., невиплачених відсотків у сумі 3  539,54 грн., 3 % річних у сумі 115,06 грн.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 2 033,70 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між позивачем і відповідачем в особі заступника директора по корпоративному блоку –керівника групи корпоративного блоку філії ВАТ КБ «Надра»Полтавське РУ Манжоса В.М. був укладений договір № 58/08 від 15.04.2009 року про відкриття  та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку і у відповідності з ним був укладений договір № 58/08-1 строкового банківського вкладу (депозиту) від 15.04.2008 року, відповідно до якого вкладник перераховує на вкладний рахунок № 26157099085001 в філії ВАТ КБ «Надра»ПРУ, МФО 331809 (надалі –вкладний рахунок), відкритий у відповідності  з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 58/08 від 15.04.2008 року грошові кошти в сумі 200 000,00 грн..

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п. 1.2. договору строк вкладу –90 днів. Дата повернення вкладу –14 липня 2008 року.

15.04.2008 року на виконання умов договору відповідно до платіжного доручення № 7  позивачем перераховано 200 000,00 грн. (суму вкладу) на вищеназваний рахунок.  

До договору № 58/08-1 строкового банківського вкладу (депозиту) від 15.04.2008 року були укладені додаткові угоди № 1 від 14.07.2008 року, № 2 від 10.10.2008 року, № 3 від 13.01.2009 року, відповідно до яких строк вкладу 304 дні і дата повернення вкладу –12.02.2009 року, процентна ставка по вкладу 15 відсотків річних.

Відповідно до п. 2.2. договору після закінчення строку вкладу визначеному у п. 1.2. договору, банк повертає вкладнику суму вкладу на його поточний рахунок, зазначений в п. 8 цього договору.

Позивач листами від 14.07.2008 року, 10.10.2008 року, 13.01.2009 року звертався до відповідача з проханням продовжити строк договору та виплатити відсотки.

Згідно з п. 3.4.2 договору № 58/08-1 від 15.04.2008 року банк зобов'язаний забезпечити повне збереження та повернення вкладу з нарахованими процентами.

Відповідно до п. 3.4.5 договору № 58/08-1 від 15.04.2008 року при закінченні строку дії цього договору, а також у випадках його дострокового розірвання, сплата процентів і повернення вкладу здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника зазначений у розділі 8 цього договору.

Пунктом 4.2 договору № 58/08-1 від 15.04.2008 року передбачено, що проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня що передує його поверненню вкладникові або списанню з вкладного рахунка вкладника. Проценти нараховуються щомісячно в кожний останній робочий день місяця і в день закінчення дії договору.

Відповідно до п. 4.3  договору № 58/08-1 від 15.04.2008 року при розрахунку процентів приймається метод факт/факт, який полягає у нарахуванні процентів за вкладом виходячи з фактичної кількості днів перебування вкладу на зберіганні в банку і фактичної кількості днів у календарному році.

Відповідно до п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Таким чином згідно умов договору № 58/08-1 від 15.04.2008 року  та додаткових угод до нього відповідач мав повернути депозит та нараховані відсотки 12.02.2009 року.

Відповідач частково виплатив позивачеві відсотки по вкладу, що підтверджується банківськими виписками по особову рахунку № 26005710238110, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно розрахунку позивача, наданого при уточненні позовних вимог, заборгованість відповідача по несплачених відсотках становить 3 539,54  грн.

Відповідачем було надано контррозрахунок несплачених відсотків за договором № 58/08-1 від 15.04.2008 року з яким погоджується суд, з зазначеного розрахунку вбачається, що сума невиплачених відсотків становить 3 393,91 грн.

Відповідач не виконав умови договору в частині повернення вкладу після закінчення строку вкладу та не повернув позивачеві вклад у визначений договором термін у сумі 200 000,00 грн..   

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 200 000,00 грн. в частині неповерненого вкладу та 3 393,91 грн. в частині неповернених відсотків.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозиту позивачу по депозитному договору № 58/08-1 від 15.07.2008 року встановлено 12.02.2009 року, а банком сума депозитного вкладу та частково відсотків за депозитом на рахунок позивача не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, а також те, що факт наявності боргу у відповідача за основною сумою депозиту в сумі 200 000,00 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками за депозитом в сумі 3 393,91 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовні вимоги про стягнення основного боргу та відсотків за депозитом підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 115,06 грн. за період з 12.02.2009 по 29.02.2009 року.

Зазначена вимога про стягнення 3% річних задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, згідно з постановою Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до п.2. ч.2. ст. 85 зазначеного закону протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки 3 % річних за своєю суттю є іншими фінансовими (економічними) санкціями за невиконання грошового зобов'язання в розумінні ч. 2 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Посилання відповідача на введення в ВАТ КБ «Надра»мораторію на задоволення вимог кредиторів як на підставу повної відмови у задоволенні позовних вимог суд не бере до уваги виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність”мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Факт введення у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань за депозитним договором виходячи з наступного.

При розгляді справи судом було встановлено, що банк повинен був виконати свої зобов'язання з повернення депозиту після введення мораторію. Ці зобов'язання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.

Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до стягнення з відповідача за депозитним договором депозитного вкладу та несплачених відсотків за користування депозитом.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Системний аналіз змісту положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень частини 2 статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 вказаного Закону банк звільняється від відповідальності, яка виникає у зв'язку із невиконанням зобов'язань на які поширюється дія мораторію, саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 3 статті 55 ГПК України передбачає, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Оскільки, ціна позову становить 203 393,91 грн., тому сума державного мита –2 033,94 грн.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, к/р 35192800002018 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 320003, код ЄДРПОУ 200254556) в особі філії відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»Полтавське регіональне управління (36053, м. Полтава, вул. Шевченка, 80, р/р 39016730700001 в філії ВАТ КБ “Надра”ПРУ, МФО 331809, код ЄДРПОУ 26219345) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь комунального підприємства «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління»Полтавської міської ради (36022, м. Полтава, вул. Баяна, 17, р/р 26005710238110 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 331014, код ЄДРПОУ 03331938) суму заборгованості по депозитному вкладу в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп., заборгованість за несплаченими відсотками за депозитним вкладом в розмірі 3 393 (три тисячі триста дев'яносто три) грн. 91 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 033 (дві тисячі тридцять три) грн. 94 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з комунального підприємства «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління»Полтавської міської ради (36022, м. Полтава, вул. Баяна, 17, р/р 26005710238110 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 331014, код ЄДРПОУ 03331938) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, в дохід Державного бюджету України (р/р 31110095700011 Банк: ГУДКУ м. Києва, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації: 22090200, символ звітності: 095) витрати по сплаті державного мита в сумі 0 (нуль гривень) грн. 24 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                                      С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення: 11.09.2009 року.