Постанова

від 05.08.2015 по справі 904/2979/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015 року Справа № 904/2979/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Валяр М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Гитченко С.О., довіреність № б/н від 29.07.15, представник;

від відповідача: представник не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСМ Центр України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 року по справі № 904/2979/15

за позовом Селянського фермерського господарства "Відродження"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСМ Центр України"

про стягнення 75 429, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 року по справі № 904/2979/15 (суддя Панна С.П.) позов Селянського фермерського господарства "Відродження" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСМ Центр України" про стягнення 75 429, 00 грн. задоволено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач порушив свої зобов»язання за договором поставки нафтопродуктів та не поставив позивачу товар, за який була здійснена передплата в строк, обумовлений в договорі, на претензію позивача про повернення передоплати за товар не відреагував та не повернув отримані в якості передоплати кошти.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду Дніпропетровської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГСМ Центр України" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що претензія позивача у відповідності до існуючих норм, повинна розглядатися в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання, а не у три денний строк, як безпідставно встановлено позивачем. З метою дотримання вимог досудового врегулювання конфлікту, відповідач на другий день направив лист позивачу про намір надати відповідь на претензію у місячний строк, але позивач, не дочекавшись відповіді, надіслав позовну заяву відповідачу. Таким чином, позивач не надав змоги відповідачу врегулювати спір в досудовому порядку. Також, скаржник вважає, що розмір позовних вимог було визначено не на підставі доданого розрахунку до позовної заяви, а ні підставі іншого не наданого документу. Суд розглянув справу у відсутність повноважного представника відповідача та не відклав розгляд справи, що позбавило можливості відповідача бути присутнім під час розгляду справи.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу Селянське фермерське господарство "Відродження" вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та необґрунтованими, а оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області вважає таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України, враховуючи повно всі фактичні обставини справи. Відповідач станом на 28.07.2015р. так і не надав відповідь на претензію позивача, дизельне пальне не поставив та не повернув передплату, здійснену позивачем за Договором поставки. Дії відповідача направлені на небажання повертати одержану передплату. Щодо неправильного розрахунку позовної заяви, то позивачем 18.05.2015р. було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, а саме: стягнути з відповідача тільки суму передоплати в розмірі 75 429,00 грн. та суму судового збору. Крім того, норми процесуального права не були порушені судом першої інстанції, оскільки відкладення розгляду справи відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не обов»язком. Відповідач не скористався правом заявити клопотання про відкладення розгляду справи. До того ж відповідач підписав акт звірки розрахунків з позивачем 18.05.2015р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено у судове засідання на 05.08.2015 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), Березкіна О.В., Чус О.В.

Представник відповідача не забезпечив явку в судове засідання повноважного представника, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.62).

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для об»єктивного, повного та всебічного розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами у справі.

У судовому засіданні 05.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

11.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГСМ Центр Україна", як постачальником, та Селянським (фермерським) господарством "Відродження", як покупцем, укладено договір поставки № 121114/1 за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується забезпечити поставку в узгоджені строки на підставі письмових заявок покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити на умовах, викладених у договорі, нафтопродукти асортимент, кількість і ціна яких зазначаються у видаткових накладних.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що постачальник вважається таким, що виконав своє зобов'язання з поставки товару з моменту передачі товару покупцю (представнику покупця) або транспортної організації, в залежності від умов поставки, обумовлених даним договором або додатковими угодами до даного договору. Факт передачі товару підтверджується відповідним актом приймання-передачі товару та/або накладною. Постачальник не несе відповідальність за недостачу товару, яка виникла після її передачі покупцю (представнику покупця) або транспортної організації, в залежності від умов договору.

Право власності на товару переходить до покупця з моменту поставки. Моментом поставки товару вважається дата, зазначена у акті приймання-передачі товару та/або у накладній (п. 2.9 договору).

Покупець здійснює оплату поставки товару шляхом безготівкового розрахунку, на підставі рахунків, які надає постачальник (п. 3.1 договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.2 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання (п. 6.1 договору).

Відповідно до меморіального ордеру № 1 від 12.11.2014 року (а. с. 13) в якості передоплати за дизельне пальне позивачем оплачено відповідачу кошти в сумі 75429,00 грн. та надіслано відповідачу заявки на поставку нафтопродуктів від 19.02.2015 року (а. с. 14), від 02.03.2015 року (а. с. 16), що підтверджується поштовою квитанцією від 19.02.2015 року та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 5140300510668 (а. с. 17).

Товар до теперішнього часу відповідач не поставив позивачу.

Позивачем 11.03.2015 року надіслано відповідачу претензію № 1 від 11.03.2015 року з вимогою повернути отримані в якості передоплати кошти в сумі 75429,00 грн., підтвердженням надіслання якої відповідачу є поштова квитанція від 11.03.2015 року (а. с. 18-20).

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язання відповідача за договором поставки № 121114/1 від 11.11.2014 року є таким, що настав.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду , який позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 75429,00 грн. визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, щодо недодержання позивачем місячного строку, протягом якого відповідач мав можливість владнати спір відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Відповідності до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 9 липня 2002 року за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання): «обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийнятті позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист…Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує…Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.».

Доводи апеляційної скарги, щодо порушення прав відповідача на судовий захист через неприйняття його представником участі у судовому засіданні відхиляються з огляду на наступне:

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 24.04.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 15.04.2015р.

Інші доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують і не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, колегія суддів не встановила інших підстав для його зміни або скасування, що у відповідності до п.1 ч.1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його залишення без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСМ Центр України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 року по справі № 904/2979/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 року по справі № 904/2979/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено 06.08.2015р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна

Суддя О.В.Чус