Рішення

від 03.08.2015 по справі 345/2630/15-ц

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/2630/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2015 р.

м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Юрчака Л.Б.

секретаря Пукіш В.В.

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду в м.Калуші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТзОВ «Експрес Фінанс» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору , повернення сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТзОВ «Експрес Фінанс» про визнання недійсним договору №2940 від 10.01.2013 року, з часу його укладення.

В позові зазначено, що позивачка бажала отримати кредит у розмірі 20000,00грн.на власні потреби для вирішення соціально-побутових проблем на протязі декількох днів після укладення контракту, оплати вступного внеску 1000 грн.. 10.01.2013 року сторони уклали договір №2940. За яким на думку позивачки вона повинна була отримати кредитні кошти. Посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживачів», ст..203, 215 ЦК України позивач вказує на те, що споживач не отримав необхідної інформації по умовах договору, представник адміністратора - відповідача не мала належних повноважень на підписання договору від 10.01.2013 року. А враховуючи , що позивачка сплатила одноразовий реєстраційний внесок 1000,00грн. та щомісячні платежі на загальну суму 11279,00грн., а кредитні кошти так і не отримала, то просить визнати вищезазначений договір - недійсним та стягнути з відповідача сплачені нею кошти та моральну шкоду.

Позивачка в судове засідання подала заяву, де підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити, Не заперечила з приводу заочного розгляду справи.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

11.01.2013 року між ОСОБА_1, як учасником, та ТзОВ «Експрес Фінанс», як адміністратором, було укладено договір №2940 (а.с.4-5) за умовами якого адміністратор за згодою учасника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії спрямовані на придбання товару, зазначеного в дод.№1, в т.ч. сформувати групу учасників, забезпечити адміністрування, присвоїти код учаснику групи, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику. Учасник в свою чергу зобов'язувався сплатити реєстраційний платіж у день підписання договору, сума якого становить 1000грн. (п.2.1.1 договору та додаток №1). Учасник також в п.4.8 заявив про отримані пояснення представника адміністратора, прочитав та зрозумів визначення, умови та зміст Договору з додатками.

Позивачка, в позовній заяві зазначила, що їй необхідні були кошти в сумі 20000 грн. для для вирішення соціально-побутових проблем.

Обумовивши з працівником ТзОВ «Експрес Фінанс» можливість отримати відповідну суму коштів у позику, погодившись з умовами договору №2940, позивачка підписала даний договір та оплатила реєстраційний внесок(а.с.9).

Посилаючись на норми ст..11, 15, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст..203, 215, 216 ЦК України позивачка вказує на те, що споживач при укладенні оспорюваного договору не отримав від відповідача необхідної інформації по умовах договору, представник адміністратора не мала належних повноважень на підписання договору.

Такі доводи сторони позивача є частково обґрунтованими.

Від імені відповідача договір №2940 від 11.01.2013 року підписано ОСОБА_2, повноваження даного представника на укладення від імені юридичної особи таких договорів відповідачем суду не було надано. Сторона відповідача не спростувала доводи позивачки належними доказами на уповноваження вчинення дій по підписанню правочину, іншою особою, а не керівником. Так само стороною відповідача не представлено суду належні докази на здійснення фінансової діяльності (ліцензії). Окрім того, у договорі №2940 від 11.01.2013 року зазначено дату його укладання місце, однак відсутні реквізити сторони відповідача - адреса, банківські реквізити, контактні телефони тощо.

За вимогами ч.3 ст.92 ЦК України особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

За вимогами ч.2 ст..203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а недотримання такої вимоги є підставою визнання недійсним такого правочину за ст..215 цього Кодексу.

Доповнюючи положення про те, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, у ст. 16 ЦК міститься досить широкий перелік засобів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема одним із них є визнання правочину недійсним. Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:, в т.ч. дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Посилаючись на те, що вказаний договір не відповідає вимогам України «Про захист прав споживачів», що забороняє нечесну підприємницьку практику, яка вводить споживача в оману, зокрема, таку як утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, позивач просив застосувати наслідки недійсності правочину.

Суд зазначає, що у ст. 203 ЦК, визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК. Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Поняття «пірамідальна схема» у розумінні п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Утворення та експлуатація пірамідальних схем забороняється як нечесна підприємницька практика, а правочин здійснений з використанням такої практики є недійсним. Водночас придбання товарів у групах передбачає надання споживачу товару в обмін на внесення ним коштів і за умови отримання відповідного дозволу є легітимною підприємницькою діяльністю. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України 11 вересня 2013 року.

Що стосується посилання позивача на норми ст..11, 15, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст..203, 215, 216 ЦК України та доводів про нечесну підприємницьку практику ТзОВ «Експрес Фінанс», що ввело в оману позивача при укладенні даного договору, то суд дійшов висновку що в цій частині доводи позивача не є вірними, оскільки сторони є вільні в укладенні таких договорів, щодо несправедливих на думку позивачки, умов договору, то вона вправі була не погоджуватись на умови можливого в подальшому фінансування при формуванні груп та належних внесків учасників групи.

Крім цього, неправомірними діями відповідача, що призвели до моральних страждань, позивачці спричинено моральну шкоду, яку суд оцінює в розмірі 3000,00 грн.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

На підставі наведеного, відповідно до ст.203, 215, 216 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212- 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №2940 від 11.01.2013 роко укладений між ОСОБА_1 , жителькою вул.. Хмельницького, 64/45, що в м.Калуш , Івано-Франківської області та ТОВ «Експрес Фінанс» (м.Івано-Франківськ, вул. Тичини, 21 А, офіс 6, ідентифікаційний код 37581310) з моменту його укладення.

Стягнути з ТОВ «Експрес Фінанс» (м.Івано-Франківськ, вул. Тичини, 21 А, офіс 6, ідентифікаційний код 37581310) в користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 11279,00 грн., що були сплачені останньою на користь позивача та 3000,00грн. моральної шкоди , яку зазнала позивачка, та 1000,00грн. за отриману нею правову допомогу, під-час звернення до суду, разом 15279,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з відповідача в рахунок держави - 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: