Рішення

від 17.09.2009 по справі 8/403

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/403

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/403

17.09.09

За позовом           Приватного підприємства "Донспецстрой"

до             Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Герц"    

про                           стягнення 54 571,56 грн.

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача         керівник –Недогибченко О.І.

Від відповідача     не з`явились

Обставини справи:

Позивач   звернувся  до Господарського суду м. Києва з  позовом  про  стягнення з відповідача 39 322,98 грн., що становить заборгованість за договором поставки № 7 від 14.04.2008р. та 5 654,70 грн. пені, 8 520,32 грн. збитків від інфляції, 1 073,56 грн. трьох відсотків річних.   

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 17.08.2009р. порушено провадження у справі № 8/403, розгляд справи призначений на 17.09.2009р.

У судове засідання, призначене на 17.09.2009р. з'явився позивач. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.  

Від відповідача через канцелярію суду клопотань та заяв не надходило.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Позивач у судовому засіданні подав довідки з обслуговуючого банку, в яких зазначалося, що кошти від відповідача на рахунок позивача не надходили, підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

14.04.2008р. між Приватним підприємством «Донспестрой»- «постачальник»та ТОВ «Будівельна компанія «ГЕРЦ»- «покупець»був укладений договір поставки № 7 (надалі –договір), відповідно до п.1.1 якого «постачальник»зобов'язався поставити, а «покупець»прийняти та оплатити металопродукцію (надалі - продукцію), номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість якої визначається у специфікаціях до даного договору, які є невід'ємними частинами.

Позивач на виконання прийнятих на себе зобов'язань по договору, здійснив поставку відповідачу продукції на суму 99 322,98 грн., що підтверджується накладною № 771 від 01.10.2008р. (копія в матеріалах справи).

Продукція за вищевказаною накладною була отримана відповідачем на підставі довіреності серія ЯОС № 227793 від 01.10.2008р., виданої ТОВ «Будівельна компанія «ГЕРЦ»на ім'я Фененко Василя Васильовича (копія в матеріалах справи).

Умовами договору сторони погодили, що умови оплати –100% попередня оплата. Попередня оплата здійснюється грошовими коштами на розрахунковий рахунок «постачальника». За домовленістю сторін може бути використана інша форма оплати.  

Позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура № 787 від 01.10.2008р. на суму 99 322,98 грн.

Відповідач не виконав власних зобов'язань належним чином, за поставлену позивачем продукцію розрахувався частково в сумі 60 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Сторонами по договору був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.03.2009р. склала 39 322,98 грн.

Позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 39 322,98 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач за поставлену позивачем продукцію не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 39 322,98 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача  39 322,98 грн. основного боргу за договором поставки № 7 від 14.04.2008р., згідно накладної № 771 від 01.10.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача  5 654,70 грн. пені, 8 520,32 грн. збитків від інфляції, 1 073,56 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті поставленої продукції виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору поставки № 7 від 14.04.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість поставленої продукції у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 1 073,56 грн. та збитків від інфляції в розмірі 8 520,32 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 1 073,56 грн. та збитків від інфляції в розмірі 8 520,32 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що за порушення строків оплати «покупець»сплачує  «постачальнику»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми порушеного зобов'язання за кожен день прострочки та відшкодовує спричинені у зв'язку з цим збитки в частині, яка не погашена даною пенею (п.6.1 договору).  

Однак, враховуючи те, що умовами договору передбачена 100% попередня оплата, яка не була перерахована відповідачем на рахунок позивача до моменту поставки продукції, то в даному випадку слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, отже вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені виникла після направлення позивачем відповідачу претензії від 03.06.2009р.

У претензії від 03.06.2009р. позивач просив відповідача у встановлений законом строк розглянути претензію та направити відповідь, негайно сплатити суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 39 322,98 грн.

Статтею 7 ГПК України передбачено, що претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

З огляду на викладене, у позивача виникла вимога про стягнення з відповідача пені у липні 2009р., тоді як позивачем пеня розрахована за період з 05.10.2008р. по 05.04.2009р.  

Статтею 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином за відсутності клопотання заінтересованої сторони, суд не може виходити  за межі позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 654,70 грн. за період з 05.10.2008р. по 05.04.2009р. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 39 322,98 грн. основного боргу, 8 520,32 грн. збитків від інфляції, 1 073,56 грн. трьох відсотків річних,  відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В іншій частині позову відмовити.    

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 538, 546, 547, 549, 611, 625, 693, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 232  ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Герц" (01030, м.Київ, вул. Пирогова, 2 «В»; код ЄДРПОУ 35210482) на користь Приватного підприємства "Донспецстрой" (83071, м.Донецьк, вул. Стратонавтів, буд. 264А; код ЄДРПОУ 32036237) 39 322 (тридцять дев'ять тисяч триста двадцять дві) грн. 98 коп. основного боргу, 8 520 (вісім тисяч п'ятсот двадцять) грн. 32 коп. збитків від інфляції, 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 56 коп. трьох відсотків річних, 489 (чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 17 коп. державного мита, 105 (сто п'ять) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути Приватному підприємству "Донспецстрой" (83071, м.Донецьк, вул. Стратонавтів, буд. 264А; код ЄДРПОУ 32036237) з Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу зайво сплачені платіжним дорученням № 784 від 03.08.2009р. в сумі 197 (сто дев'яносто сім) грн. Оригінал платіжного доручення № 784 від 03.08.2009р. на суму 315,00 грн. знаходиться в матеріалах справи №8/403.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 28.09.2009р.