Рішення

від 04.08.2015 по справі 910/16087/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2015Справа №910/16087/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м. Київ

про відшкодування шкоди в розмірі 5 150,40 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Сологуб О.В. (довіреність від 04.11.2014 № 734)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування шкоди у розмірі 5 150,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 06.06.2014 р. № 046.0826922.006, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплатило страхове відшкодування, а тому позивачем, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Opel», державний реєстраційний номер АА 8113 HH, з вини водія якого трапилось ДТП, що підтверджується постановою суду, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова компанія», позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 5 150,40 грн. в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/16087/15, розгляд останньої призначено на 09.07.2015 р.

06.07.2015 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання від 01.07.2015 р. про долучення документів на виконання вимог ухвали суду, та про розгляд даної справи без присутності представника позивача.

07.07.2015 року через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист у відповідь на запит суду про страхове покриття № 7/2-28/18700 від 03.07.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 р. розгляд справи відкладено на 04.08.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процессуального кодексу України.

У судовому засіданні 04.08.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 04.08.2015 р. відповідно до ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.2014 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - страховик) та Шишко Ганною Сергіївною (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0826922.006 (далі - Договір), зa яким був застрахований транспортний засіб марки «Peugeot», державний реєстраційний номер ВІ 9211 ВТ.

Відповідно до довідки Державтоінспекції № 9412021 про дорожньо-транспортну пригоду, 15.07.2014 р. по вул. Саксаганського - вул. Толстого у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Opel», державний реєстраційний номер АА 8113 HH, під керуванням Кирієнко Л.В. та транспортним засобом марки " Peugeot ", державний реєстраційний номер ВІ 9211 ВТ, під керуванням Шишко Г.С.

Дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення Кирієнко О.Л. Правил дорожнього руху України.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.08.2014 у справі № 761/21471/14-п Кирієнка Олексія Леонідовича визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2014 р. страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. У вказаній заяві страхувальник зазначив, що вигодо набувачем є ПАТ «ПУМБ», однак виплату просив здійснити на рахунок СТО.

Протоколом огляду транспортного засобу від 23.07.2014 р. визначено перелік та характер пошкоджень транспортного засобу марки «Peugeot», державний реєстраційний номер ВІ 9211 ВТ.

Відповідно до звіту від 27.07.2014 р. № 1394/1 про визначення вартості матеріального збитку, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП «Чередніченко С.П.», вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Peugeot», державний реєстраційний номер ВІ 9211 ВТ склала 7 243,49 грн.

Відповідно до рахунку СТО ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» № САСТ-357089 від 15.07.2014 р. вартість відновлювального ремонту склала 7 250,40 грн.

12.12.2014 р. позивач, на підставі страхового акта № 2309.206.14.01.01 від 09.12.2014 р., розрахунку суми страхового відшкодування, листа ПАТ «ПУМБ», виплатив на рахунок СТО страхове відшкодування у розмірі 5 150,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 28841 від 12.12.2014 р.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність Кирієнка О.Л., який керував транспортним засобом марки «Opel», державний реєстраційний номер АА 8113 IB, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» (відповідач у справі), за полісом № АС/9490168, відповідно до наявної у матеріалах справи копії даного полісу, з лімітом відповідальності за шкоду по майну 50 000,00 грн. та франшизою 1000 грн.

10.02.2015 р. позивач, з метою досудового врегулювання спору, направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 150,40 грн., яка отримана відповідачем 12.02.2015 р.

За твердженням позивача, вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач - приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «Peugeot», державний реєстраційний номер ВІ 9211 ВТ.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі страхового акту та розрахунку страхового відшкодування, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 5 150,40 грн.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як передбачено полісом № АС/9490168, розмір франшизи становить 1000 грн., у зв'язку з чим вартість страхового відшкодування, яка мала бути сплачена відповідачем, становить 4 150,40 грн. (5 150,40 - 1000 = 4 150,40).

При цьому, суд зазначає, що у полісі № АС/9490168 зазначається державний реєстраційний номер транспортного засобу «Opel» - АА 8818 HH, а у постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 06.08.2014 у справі № 761/21471/14-п та у довідці про ДТП № № 9412021 - АА 8113 HH. Однак, суд не бере до уваги вказаний факт, оскільки інформація, яка міститься в полісі № АС/9490168 щодо страхувальника та щодо VIN-коду транспортного засобу (WOL000083M5166536) є ідентичною до тієї, яка міститься у довідці про ДТП № 9412021.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті позивачу 4 150,40 грн. страхового відшкодування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що позивачем не враховано розміру франшизи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 77, код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (01025, м. Київ, вул. Десятинна, будинок 4/6, код 35573197) 4 150,40 грн. страхового відшкодування та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2015 р.

Суддя С.О. Турчин