Ухвала

від 01.07.2015 по справі 0670/6885/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року м. Київ К/9991/11986/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012

у справі № 0670/6885/11 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «СТС- Генпідряд»

до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Малинської МДПІ від 30.06.2011 № 0000112301.

У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ТОВ «СТС-Генпідряд» грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.06.2011 № 76/23-12/32375423. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ст.14, пункту 198.3 ст. 198, пункту 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на загальну суму 144034,00 грн. у податковому обліку за березень 2011 року за нікчемним правочином з поставок позивачу від ТОВ «СТС Конструкція», у результаті чого занижено податок на додану вартість на 144034,00 грн. у податковому обліку за березень 2011 року. Висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «СТС-Генпідряд» обґрунтовано посиланням на обставини відсутності у цього постачальника основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів, обладнання), виробничих потужностей, необхідних для здійснення поставки, а також на те, що цей постачальник мав відносини з постачальниками, які мають статус припиненої юридичної особи або визнані банкрутом.

За наслідками перевірки МДПІ стосовно ТОВ «СТС-Генпідряд» прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 № 0000112301 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 144034,00 грн. за основним платежем та 1.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за податковими накладними, виписаними ТОВ «СТС Конструкція» за наслідками поставки позивачу підрядних послуг (монтаж сандвіч-панелей направляючого профілю на нащільників на об'єкті: «реконструкція майнового комплексу, розташованого по вул. Зрошувальній, 5 в м. Києві») за договором підряду від 17.01.2011 № 17/01/11, позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2011 року.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, задекларованих за податковими накладними, виписаними ТОВ «СТС Конструкція», МДПІ посилається на нікчемність правочинів поставки між цим постачальником і позивачем. Як на підставу такого висновку МДПІ вказує на обставини відсутності у ТОВ «СТС Конструкція» основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів, обладнання), виробничих потужностей, необхідних для здійснення поставки, а також на те, що цей постачальник мав відносини з юридичними особами, які припинені або визнані банкрутом.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, а саме: актів виконаних робіт ф. КБ-2в та ф. КБ-3, які складені на виконання договору підряду від 17.01.2011 № 17/01/11, що не заперечувалось сторонами у судовому процесі, встановили факт поставки позивачу від ТОВ «СТС Конструкція» підрядних послуг і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірне декларування позивачем за наслідками господарських операцій з цим постачальником податкового кредиту.

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі не спростована. Суди зробили правильний висновок про індивідуальний характер відповідальності платника податку. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу поставок МДПІ не наводить. Разом з тим, відповідно до норми частини другої ст. 71 КАС України на МДПІ як на суб'єкта владних повноважень покладено процесуальний обов'язок довести правомірність прийнятих стосовно позивача податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо юридичної оцінки податкового повідомлення-рішення, які є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев