Постанова

від 09.07.2015 по справі 804/7272/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 р. Справа № 804/7272/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛОК-ДНЕПР" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ :

09.06.2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлок-Днепр», в якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлок-Днепр» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі - 328626,64 грн. (триста двадцять вісім тисяч шістсот двадцять шість грн. 64 коп.);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлок-Днепр» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі - 9201,64 грн. (дев'ять тисяч двісті одна грн. 64 коп.).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо працевлаштування інвалідів. Так, за 8 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач повинен був до 15.04.2015 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі - 328626,64 грн. та пеню - 9201,64 грн.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не з'явились, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження, які містяться в матеріалах справи.

Частиною 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2008 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області було здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлок-Днепр» (далі - ТОВ «Інтерлок-Днепр») (код ЄДРПОУ - 36095825).

27.02.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерлок-Днепр» подало до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, за формою 10-ПІ (річна), згідно з яким кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україн"і, становить 15 осіб, а фактично серед штатних працівників облікового складу, яким відповідно до вимог чинного законодавства встановлена інвалідність становить 7 осіб.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Закону України «Про зайнятість населення», Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою затвердженою Міністерством праці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067- VI, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

В свою чергу частина 3 статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Приймаючи до уваги зазначені норми, обов'язок з працевлаштування інвалідів покладається на Державну службу зайнятості, однак при умові надання підприємствами, установами та організаціями інформації про створені робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Судом були досліджені надані письмові докази та встановлено, що відповідач систематично надавав звітність про попит на робочу силу (звітність за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», а саме: 22.01.2014 року, 05.02.2014 року, 21.03.2014 року, 24.04.2014 року, 06.05.2014 року, 16.05.2014 року, 30.05.2014 року, 03.07.2014 року, 06.08.2014 року, 03.09.2014 року, 06.10.2014 року, 06.11.2014 року, 05.12.2014 року) та розміщував оголошення в засобах масової інформації про пошук охоронців (у тому числі інвалідів робочих груп), придатних за станом здоров'я для роботи в охороні (у рекламному тижневику «Нова газета» №33 (924), №34 (925) за серпень 2014 року, №35 (926), №36 (927) за вересень 2014 року).

Крім того, як зазначив відповідач, приймав участь у міських ярмарках вакансій, для осіб з інвалідністю, а саме: 19.05.2014 року, 25.09.2014 року, 20.11.2014 року, 11.12.2014 року. Це підтверджується листом №10-1472 від 30.06.2015 року Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська, який підтвердив, що товариство неодноразово брало участь у міських ярмарках вакансій.

Тобто, підприємством були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів та ним були виконані вимоги статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що також підтверджується розпорядженням від 25 грудня 2013 року №12 «Про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів», за яким створено робочі місця для працевлаштування інвалідів в кількості 15 одиниць.

Згідно листа Ленінського районного центу зайнятості м. Дніпропетровська від 06.07.2015 року №01-1504, протягом 2014 року направлення інвалідів на працевлаштування до ТОВ «Інтерлок-Днепр» не здійснювалось.

Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх безпосереднього пошуку для працевлаштування.

Отже, якщо роботодавець вживав необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з меншою, ніж установлено нормативом, середньообліковою чисельністю працюючих інвалідів, є безпідставним.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного суду України від 16.04.2013 року у справі №21-81а13.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідачем було застосовано всі необхідні заходи для працевлаштування інвалідів на підприємстві та виконано вимогу чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на підприємстві, тому, адміністративно-господарські санкції в розмірі 328626,64 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 9201,64 грн. нараховані позивачем безпідставно, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛОК-ДНЕПР" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1