Постанова

від 21.07.2015 по справі 805/2656/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 р. Справа № 805/2656/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬМАК» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬМАК» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державно?ї податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного? управління Міндоходів у Доне?цькій області про визнання протиправними дій щодо корегування показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі податкових інформацій від 09.04.2015 року № 212/7/05-66-15-01 за період грудень2014року та від 29.04.2015року за №244/7/05-66-15-01 за період січень 2015року, зобов'язання відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності позивача, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період грудень 2014року, січень 2015року, зобов'язання привести до відповідності дані обліку та особистого рахунку платника податків, задекларовані за грудень 2014року, січень 2015року, зобов'язання вилучити з АІС «Податковий блок» розділу «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкові інформації, зареєстровані від 09.04.2015 року № 212/7/05-66-15-01 за період грудень2014року та від 29.04.2015року за №244/7/05-66-15-01 за період січень 2015року.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що при здійсненні перевірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - покупцями, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на помилковість висновку податкового органу про порушення ТОВ «ЕЛЬМАК» вимог Податкового кодексу України, оскільки при здійсненні перевірки відповідач керувався лише даними бази даних АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», деклараціями з ПДВ за грудень 2014 року, січень 2015 року, з додатками, документи бухгалтерського та податкового обліку податковим органом не досліджувались та не використовувались.

Вказує на те, що згідно вимог ст. 54 та ст. 58 Податкового кодексу України відповідні рішення про нарахування сум податків або зменшення суми бюджетного відшкодування відповідачем не виносились. Враховуючи наведене, просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав заперечення на адміністративний позов та клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до заперечень відповідач вказав на безпідставність адміністративного позову та зазначив, що здійснюючи перевірку позивача, податковий орган діяв в межах повноважень та на підставі норм Податкового кодексу України. Вказує на те, що остання податкова звітність подана суб'єктом господарювання за грудень 2014року, при цьому, провести зустрічні звірки контрагентів - постачальників позивача не уявлялось можливим, оскільки вони за юридичною адресою не знаходяться та/або до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Крім того, аналізом баз даних та податкової звітності позивач не має можливості підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків за грудень 2014року. Враховуючи наведене, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬМАК» зареєстроване в якості юридичної особи 07.10.2013року, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 38926770), адреса розташування: 83071, Донецька область, м. Донецьк, вул. Стратонавтів, будинок 264а.

Згідно податкової інформації ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 09.04.2015 року № 212/7/05-66-15-01 ТОВ «ЕЛЬМАК» за період грудень 2014 року встановлено, що відповідачем зібрано податкову інформацію від 12.03.2015року за №92/05-66-22-02-13-2 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕЛЬМАК» по взаємовідносинах з контрагентом постачальником ТОВ «Імперія Нафтопродукт» за грудень 2014року на суму 423 840,14грн. Також, Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області зібрано податкові інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Імперія Нафтопродукт» та ТОВ «Донторгресурс» за грудень 2014року. Податкова декларація з ПДВ за грудень 2014року ТОВ «Медіаактив України» ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів м. Києва визнана неподатковою.

Згідно податкової інформації ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 29.04.2015 року № 244/7/05-66-15-01 ТОВ «ЕЛЬМАК» за період січень 2015 року встановлено, що до складу податкового кредиту позивачем за січень 2015року включені податкові накладні по постачальнику ТОВ «ОСОБА_1 Транс» на суму ПДВ 51102,93грн., по якому в автоматизованій системі співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту наявне завищення податкового кредиту у зв'язку з рознесенням Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області від 04.03.2015року за №5068/05-81-22-02-10-6 та податкові накладні по постачальнику ТОВ «Донторгресурс» на суму ПДВ 6315,83грн., по якому в автоматизованій системі співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту наявне завищення податкового кредиту у зв'язку з рознесенням Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області від 27.03.2015року за №7003/05-81-22-02-10-2.

За наслідками рознесення вищезазначених податкових інформацій податковим органом внесені зміни до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» щодо показників податкової звітності ТОВ «ЕЛЬМАК» за період грудень 2014 року - січень 2015 року.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить визнати протиправними дії щодо корегування показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі вищезазначених податкових інформацій, зобов'язання відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності позивача, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період грудень 2014року, січень 2015року, зобов'язання привести до відповідності дані обліку та особистого рахунку платника податків, задекларовані за грудень 2014року, січень 2015року, зобов'язання вилучити з АІС «Податковий блок» розділу «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкові інформації, зареєстровані від 09.04.2015 року № 212/7/05-66-15-01 за період грудень2014року та від 29.04.2015року за №244/7/05-66-15-01 за період січень 2015року.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, є органи доходів і зборів.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 6.2.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Так, п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України передбачає, що з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Слід зазначити, що правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (далі - Порядок № 1232) та нормами Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (далі - Наказ № 236). Пунктом 2 Порядку № 1232 передбачено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Додатком № 3 Наказу № 236 затверджено зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, де чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, та яким взагалі не передбачено необхідність робити будь-які висновки щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків.

Так, в Актах про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до п. п. 1-4 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків; зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань; з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту; орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Пунктом 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Проте, з податкових інформацій відповідача вбачається, що зазначений письмовий запит платнику податків не направлявся, оскільки згідно листа ГД УДППЗ «Укрпошта» від 26.11.2014року за №511-656 та листа Донецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 27.11.2014року припинені поштові перекази з/на територію населених пунктів Донецької області, в яких тимчасово не здійснюють свої повноваження органи державної влади.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавцем в якості однієї з форм контролю зі справляння податків та зборів зазначена зустрічна звірка, метою проведення якої є співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання за для документального підтвердження господарських відносин з контрагентом покупцем та/або контрагентом постачальником.

Зазначена звірка проводиться на підставі інформації, що була отримана від платника на запит органу державної податкової служби (ініціатора) та її документального підтвердження.

В порушення приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року за № 1232 та норм Податкового кодексу України відповідачем складені податкові інформації не з його контрагентами постачальниками або покупцями, а за певний період здійснення господарської діяльності товариства (грудень 2014року, січень 2015року), що унеможливило суд зробити висновок щодо реальності здійснення платником податків правочинів з конкретними контрагентами з зазначенням їх найменування, коду ЄДРПОУ та предмета укладених між сторонами угод.

З урахуванням викладеного, висновок податкового органу щодо не підтвердження реальності господарських відносин позивача з усіма контрагентами за період грудень 2014року, січень 2015року є протиправним та таким, що суперечить вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що контролюючий орган не надіслав позивачу запит з проханням надати інформацію та її документальне підтвердження щодо господарських відносин з контрагентами покупцями та/або контрагентами постачальниками, як то передбачено приписами Податкового кодексу України та Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року за № 1232, чим порушив основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Таким чином, платник податків взагалі був позбавлений права надати інформацію та її документальне підтвердження щодо господарських відносин з контрагентами покупцями та/або контрагентами постачальниками за період жовтень-грудень 2014року.

Згідно п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Як встановлено судом під час розгляду справи, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, податкові повідомлення-рішення за результатами оскаржуваних податкових інформацій не приймались, проте податковим органом було внесено до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача по податку на додану вартість, врахувавши при цьому висновки щодо не підтвердження реальності господарських відносин позивача з усіма контрагентами за період грудень 2014року, січень 2015року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 ПК зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В оскаржуваних податкових інформаціях зазначається, що господарські операції з контрагентами позивача за період грудень 2014року, січень 2015року не підтверджуються, встановлені факти, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Проте, в вищевказаних інформаціях відсутні докази, що можуть бути достатніми для формування доказової бази у ході проведення перевірок по ланцюгу постачання та реалізації товарів/послуг позивача.

Так, встановлення ознак «нереальності» правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це інформація посадових осіб щодо фактичного здійснення господарських операцій, визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між контрагентами - постачальниками/покупцями та позивачем з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

За таких обставин суд не вважає переконливими висновки відповідача щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами за період грудень 2014року, січень 2015року.

Крім зазначеного, суд враховує наступне.

Як зазначалось раніше, статтею Кодексу адміністративного судочинства України визначене, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права є правовідносини, у сфері, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.

Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності внесення до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, тому суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬМАК» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо корегування показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі податкових інформацій від 09.04.2015 року № 212/7/05-66-15-01 за період грудень2014року та від 29.04.2015року за №244/7/05-66-15-01 за період січень 2015року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності позивача, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період грудень 2014року, січень 2015року,.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області привести до відповідності дані обліку та особистого рахунку платника податків, задекларовані за грудень 2014року, січень 2015року,.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області вилучити з АІС «Податковий блок» розділу «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкові інформації, зареєстровані від 09.04.2015 року № 212/7/05-66-15-01 за період грудень2014року та від 29.04.2015року за №244/7/05-66-15-01 за період січень 2015року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬМАК» (ЄДРПОУ 38926770, 83071, Донецька область, м. Донецьк, вул. Стратонавтів, будинок 264а) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.