Постанова

від 05.08.2015 по справі 826/9895/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2015 року 15:35 № 826/9895/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2015 року № 7726552209,- П О С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер» (надалі - позивач або ТОВ «Техно-Лідер») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2015 року № 7726552209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2015 року відкрито провадження у справі, закінченого підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивача зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, оскільки ТОВ «Техно-Лідер» не порушувало вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Енкі Констракт» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судове засідання 22.06.2015 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), докази чого наявні в матеріалах справи.

З огляду на викладене вище, суд у судовому засіданні 22.06.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Разом з цим, 13.07.2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване рішення є законним та таким, що прийнято у межах наявних у контролюючого органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Техно-Лідер».

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів України у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС України у м. Києві, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Техно-Лідер» (код ЄДРПОУ 38703482) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Енкі Констракт» (код ЄДРПОУ 39035926) за період серпня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.12.2014 року № 1280/26-55-22-09/38703482 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що у період, який перевірявся, ТОВ «Техно-Лідер» було зареєстровано платником ПДВ з 01.06.2013 року. До основних видів діяльності товариства належить - 30.30 «Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування».

Зокрема, у ході проведення перевірки та під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ «Енкі Констракт» (Постачальник) та ТОВ «Техно-Лідер» (Покупець) укладено договір поставки № 01/08 від 01.08.2014 року.

Згідно умов вказаного договору Постачальник зобов'язується поставити товар, який йому належить у кількості та асортименті, зазначеним у специфікаціях, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість. П/п 4.1 п. 4 «Базисні умови поставки» Додаткової угоди № 1 до договору поставки відвантаження товару здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Богомольця Академіка, 7/14,н/н206а.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Техно-Лідер» було отримано товар (аварійно-технічне майно) в асортименті на підставі видаткових накладних на загальну суму 4340492,48 грн., у т.ч. ПДВ 723415,42 грн., перелік та реквізити яких наведено в Акті перевірки у табличному вигляді (т. 1 а.с. 17). Номенклатура поставки: аварійно-технічне майно.

Встановлено, що ТОВ «Техно-Лідер» в серпні 2014 року отримало від ТОВ «Енкі Констракт» податкові накладні, які містять ті ж саме суми, що і у видаткових накладних. Перелік вказаних накладних та їх реквізити визначені в Акті перевірки у табличному вигляді (т. 1 а.с. 18).

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковій формі.

ДПІ зазначено, що товар отримував генеральний директор Грубін О.О., відповідно до довіреностей : № 6 від 06.08.2014 року, № 7 від 14.08.2014 року, № 8 від 15.08.2014 року, № 9 від 18.08.2014 року та № 10 від 26.08.2014 року. Тобто , ДПІ визнає фактичне отримання директором позивача спірного товару.

Однак, як зазначає ДПІ, товариством не надано до перевірки товарно-транспортних накладних , які б свідчили про фізичне переміщення товару, а відтак ТОВ «Техно-Лідер» документально не доведено транспортування продукції від постачальника ТОВ «Енкі Констракт».

У той же час, відповідач в акті перевірки далі зазначає, що товар, придбаний у ТОВ «Енкі Констракт», реалізований на експорт в межах комісійних договорів, перелік та реквізити яких зазначено в Акті перевірки у таблиці (т. 1 а.с. 19).

Надалі, в Акті перевірки вказується, що в ході проведення детального аналізу ланцюга постачання не встановлено походження товарів по ланцюгу постачання, внаслідок здійснення маніпулювання податковою звітністю з метою отримання податкової вигоди підприємством-покупцем ТОВ «Техно-Лідер».

Також, зазначено, що за сукупністю матеріалів, перевіркою не підтверджується реальність проведених господарських операцій між ТОВ «Техно-Лідер» та ТОВ «Енкі Констракт», перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій. Втім, в Акті перевірки не зазначено з чого конкретно наведене випливає та чим підтверджується.

Враховуючи наведене, у розділі «Висновок» Акту перевірки контролюючим органом вказано про порушення ТОВ «Техно-Лідер» ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 723 415 грн. за серпень 2014 року.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2015 року № 7726552209, яким ТОВ «Техно-Лідер» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 723 415 грн. по декларації за серпень 2014 року.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеними положеннями ПК України (в редакції на час проведення спірних операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентам та підставою для прийняття спірного рішення.

З Акту перевірки вбачається, що ДПІ по суті не аналізувалися умови поставки та характер спірних операцій.

Так, за відносинами позивача з ТОВ «Енкі Констракт» щодо поставки позивачу товару (аварійно-технічне майно), слід зазначити, що відносини між цими особами здійснювалися на підставі договору поставки № 01/08 від 01.08.2014 року.

Згідно умов вказаного договору Постачальник зобов'язується поставити позивачу товар на склад покупця .

Пунктом 5.2 Договору визначено, що разом з товаром продавець передає покупцеві наступні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна.

Перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент передачі товару . Моментом передачі продукції вважається підписання покупцем накладних про отримання товару (п. 5.3 Договору). При отриманні товару покупець проводить приймання товару за кількістю й засвідчує відповідність кількості, вказаній у видатковій накладній , своїм підписом й повертає один примірник видаткової накладної продавцю.

З наведеного у сукупності вбачається, що позивач в даному конкретному випадку не є учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договором, має прийняти товар у себе на складі, у зв'язку з чим наявність у нього в даному конкретному випадку транспортних документів не є обов'язковою, на що власне і звертав увагу представник позивача під час розгляду справи.

Виходячи з наведеного, за даних конкретних умов поставки достатнім є оформлення поставки накладною, актом, іншим подібним документом про прийняття товару на складі. В даному випадку до матеріалів справи надано видаткові накладні, які є достатнім первинним документом, який підтверджує факт поставки товару на склад позивача.

У той же час, сукупність наданих позивачем первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду , зокрема: договору, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур; банківських виписок, не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, як визнається в акті перевірки самою ДПІ, фактичне отримання товару генеральним директором ТОВ «Техно-Лідер» підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей № 6 від 06.08.2014 року, № 7 від 14.08.2014 року, № 8 від 15.08.2014 року, № 9 від 18.08.2014 року та № 10 від 26.08.2014 року.

Відтак, викладені в акті перевірки доводи ДПІ про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Енкі Констракт», у зв'язку із ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних, не можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства та формування спірних сум податкового кредиту, оскільки наявність у позивача транспортних документів в даному випадку не є обов'язковою.

У зв'язку із наведеним та на підтвердження зв'язку спірних операцій із господарської діяльністю позивача, позивачем надано до матеріалів справи договори комісії № STE-1-66-Д/К-14 від 07.03.2014 та № STE-1-143-Д/К-14, укладені з ДП ДК «Укрспецекспорт» ДГЗП «Спецтехноекспорт», відповідно до яких позивачем реалізовувалися на експорт товари (аварійно-технічне майно), придбані у ТОВ «Енкі Констракт». Надані також митні декларації щодо експортування продукції.

Відтак , сукупність вказаних матеріальність підтверджує фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача.

Стосовно ж викладених в Акті перевірки доводів контролюючого органу про те, що в ході проведення детального аналізу ланцюга постачання не встановлено походження товарів по ланцюгу постачання, суд зазначає, що в акті перевірці наводиться інформація по ланцюгу контрагентів ТОВ «Енкі Констракт» до 4 ланки та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Енкі Констракт».

Так, акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентом, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, зокрема, не вбачається відхилень між сумами задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та ТОВ «Енкі Констракт».

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

У взаємозв'язку із наведеним слід зазначити, що ДПІ в Акті перевірки вказує на наявність у штаті ТОВ «Енкі Констракт» 8 осіб , та ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України та з урахуванням сутності операцій, не доведено недостатності такої кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні, враховуючи при цьому те, що вказані операції по суті носили характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та не потребує значних трудових та організаційних ресурсів для організації виконання таких операцій.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.01.2015 року № 7726552209.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок