Постанова

від 05.08.2015 по справі 826/9208/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2015 року 16:40 № 826/9208/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2014 року № 0000382207, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» (надалі - позивач або ТОВ «Пан Логістик») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Голосіївському у районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2014 року № 0000382207.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на необгрунтованість висновків Акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.11.2014 року № 548/1-22-07-36958491 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Пан Логістик» (код ЄДРПОУ 36958491) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Еколайн-СТ», код за ЄДРПОУ 37882209, ТОВ «Успіх ЮА», код за ЄДРПОУ 38689971, ТОВ «Юелка Бест Компані», код за ЄДРПОУ 36287231, за період з 01.07.2014 по 31.07.2014». Натомість на переконання позивача реальність господарських операцій ТОВ «Пан Логістик» з його контрагентами-постачальниками транспортно-експедиційних послуг на підставі письмових договорів про надання послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що наявні к позивача та були предметом перевірки. А тому висновки перевіряючого про відсутність у ТОВ «Пан Логістик» законних підстав для формування показників податкового кредиту за рахунок зазначених господарських операцій, що покладені в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 01.12.2014 року № 0000382207, суперечать нормам чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

15.06.2015 року у призначене судове засідання з'явилися представники сторін.

Представники позивача у даному судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову від 15.06.2015 року № 1371/9/26-50-10-07, в яких зазначено про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

15.06.2015 року суд відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у судовому засіданні ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в справі документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що в період з 29.10.2014 року по 04.11.2014 року працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згідно норм ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 28.10.2014 року № 2773 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Пан Логістик» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Еколайн-СТ» (ідентифікаційний код 37882209), ТОВ «Успіх ЮА» (ідентифікаційний код 38689971), ТОВ «Юелка Бест Компані» (ідентифікаційний код 36287231) за період липень 2014 року, за результатами якої складений акт від 11.11.2014 року № 548/1-22-07-36958491 (надалі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, показника податкового кредиту за липень 2014 року на суму 246 062 грн. Епізоди даного правопорушення відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ «Пан Логістик» при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрат на придбання транспортно-експедиційних та інших послуг пов'язаних з організацією процесу перевезення вантажів та митного оформлення товарів у контрагентів-постачальників ТОВ «Еколайн-СТ» (на підставі договору про надання послуг від 03.02.2014 року № ЕП-030214, всього за даними наданих до перевірки актів наданих послуг та податкових накладних на загальну суму 614 141 грн. з ПДВ), ТОВ «Успіх ЮА» (на підставі договору про надання послуг від 01.07.2014 року № 01/07/14-2, всього за даними наданих до перевірки актів наданих послуг та податкових накладних на загальну суму 333 783 грн. з ПДВ), ТОВ «Юелка Бест Компані» (на підставі договору про надання послуг від 30.06.2014 року № 30/06, всього за даними наданих до перевірки актів наданих послуг та податкових накладних на загальну суму 528 441 грн. з ПДВ). За даними рахунку бухгалтерського обліку 631 станом на кінець періоду у позивача обліковувалася непогашена кредиторська заборгованість по зазначеним договорам. На думку перевіряючого податкові накладні за такими правочинами були виписані з метою маніпулювання даними податкового обліку та податкової звітності з ПДВ для штучного формування сум податкового кредиту. Дані висновки ґрунтуються на наявній в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податковій інформації з АІС «Податковий блок» (підприємствам-контрагентам ТОВ «Пан Логістик» присвоєно стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; за даними Інформаційно-аналітичної системи ДФС України підсистеми АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України на балансі зазначених підприємств відсутні зареєстровані транспортні засоби; податкові накладні, виписані підприємствами-постачальниками не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки сума ПДВ за ними не перевищує 10 тис. грн.; за даними номенклатур податкових накладних, отриманих ТОВ «Еколайн-СТ», ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «Юелка Бест Компані» від своїх контрагентів-постачальників за перевіряємий, останніми здійснювалося лише придбання товарів, в тому числі від сумнівних постачальників), обставинах і висновках, що наведені в тексті акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.08.2014 року № 834/3-22-08/36287231 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юелка Бест Компані», код ЄДРПОУ 36287231 з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.07.2014 по 31.07.2014».

Крім того, в акті перевірки зафіксовано ненадання ТОВ «Пан Логістик» до перевірки розрахунків розмірів винагороди Експедиторів (ТОВ «Еколайн-СТ» і ТОВ «Успіх ЮА») за наданні спірні послуги, також такі відомості відсутні в договорах про надання послуг. В наданих до перевірки актах наданих послуг не вказано дату та місце надання послуг, вагу вантажів, тощо, що свідчить, на переконання перевіряючого, про дефектність первинних документів позивача.

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Пан Логістик» перевіряючий дійшов висновку про нереальність зазначених правочинів, відсутність документального підтвердження спірних господарських операцій, та відповідно заниження позивачем податку додану вартість за звітний період липень 2014 року на загальну суму 246 062 грн.

01.12.2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0000382207 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Пан Логістик» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 369 093 грн., в т.ч. 246 062 грн. за основним платежем, 123 031 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження податкового повідомлення-рішення від 01.12.2014 року, позивачем отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.02.2015 року № 1943/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги та Державної фіскальної служби України від 16.04.2015 року № 8011/6/99-99-10-01-04-15 про результати розгляду скарги, у відповідності до змісту яких - податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 року № 0000382207 - залишені без змін.

Вважаючи зазначене вище податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 року № 0000382207 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

В ході судового розгляду також встановлено укладення між ТОВ «Пан Логістик» (Замовник), в особі директора ОСОБА_2, та підприємствами ТОВ «Успіх ЮА», в особі директора ОСОБА_3, ТОВ «Юелка Бест Компані», в особі директора ОСОБА_4, і ТОВ «Еколайн-СТ», в особі директора ОСОБА_3, (Виконавці), однотипних за змістом письмових договорів про надання послуг, а саме: договір від 01.07.2014 року № 01/07/14-2 з ТОВ «Успіх ЮА», договір від 30.06.2014 року № 30/06 з ТОВ «Юелка Бест Компані», та договір від 03.02.2014 року № ЕП-030214 з ТОВ «Еколайн-СТ».

За умовами цих Договорів Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорів строку надавати за плату диспетчерські, вантажо-розвантажувальні, транспортно-експедиторські послуги, послуги з організації відправлень вантажів та контроль митного оформлення товарів і транспортних засобів, а Замовник, в свою чергу, - оплачувати такі послуги. Відповідно до п. 2 цих Договорів Виконавець зобов'язаний: за письмовим або усним завданням Замовника особисто надавати останньому визначені цим Договором послуги в строк не пізніше 2 днів з дня отримання завдання; забезпечувати якість наданих послуг; при неможливості в передбачений цим Договором строк надати послуги, негайно повідомити про це Замовника. При цьому, Виконавець має право отримувати від Замовника інформацію, що необхідна для надання послуг за цим Договором, а саме: вагу вантажів по замовленням, дату і місце навантаження, розвантаження, тощо. А Замовник, в свою чергу, зобов'язаний: приймати від Виконавця результати надання послуг шляхом підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), якщо надані послуги відповідають умовам Договору, і оплачувати їх в розмірах і в строки, передбачені цим Договором ; забезпечувати Виконавця інформацією, необхідною для надання послуг.

Згідно п. 3 зазначених Договорів оплата послуг Виконавцю здійснюється протягом 10 робочих днів з дня отримання правильно оформлених оригіналів документів (рахунку, актів виконаних робіт (наданих послуг) та податкових накладних) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця. Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється актом виконаних робіт (наданих послуг), який підписується уповноваженими представниками сторін.

Строк дії Договорів визначений з моменту набрання ними чинності (тобто, з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками) та до 31.12.2014 року.

При цьому, суд зважає на норми ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 року № 1955-VI, згідно якої під «транспортно-експедиторською діяльністю» розуміється підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів, а «експедитор (транспортний експедитор)» - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно ст. 9 цього Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Нормами цієї ж статті Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України (тобто, в т.ч. товарно-транспортні накладні, оформлення яких передбачено положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Так, за результатами дослідження текстів цих договорів про надання послуг судом встановлено, що в жодному з них сторонами не визначені розміри вартості транспортно-експедиційних, диспетчерських та інших послуг, порядок їх обрахунку (тарифи), а також не визначені порядок і спосіб надання тих чи інших послуг, порядок обміну інформацією та перевізною документацією в процесі надання послуг, передачі-прийняття ввірених для перевезення вантажів. Водночас, право на залучення Виконавцем до процесу надання транспортно-експедиційних та інших визначених Договорами з позивачем послуг третіх осіб обмежено положеннями пп. 2.1 п. 2 цих Договорів. При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками позивача, додаткові угоди та/або додатки до зазначених договорів сторонами не складалися.

На підтвердження фактів надання названими контрагентами транспортно-експедиційних та інших послуг, і проведення розрахунків за результатами таких послуг позивач надав до суду копії наступних документів:

- актів надання послуг, датованих липнем 2014 року та підписаних в м. Києві, що були оформлені за результатами прийняття позивачем наданих ТОВ «Успіх ЮА» та ТОВ «Юелка Бест Компані» транспортно-експедиційних послуг по території України в розрізі по маршрутах перевезень (найменування міст та селищ), і наданих ТОВ «Еколайн-СТ» - диспетчерських послуг по території України по певним маршрутам перевезень (найменування міст та селищ), послуг з організації відправлень вантажів та контроль митного оформлення товарів і транспортних засобів;

- податкових накладних, датованих липнем 2014 року та підписаних ОСОБА_3 і ОСОБА_4, скріплених печатками відповідних підприємств-постачальників, - де наведена наступні номенклатура послуг - «транспортно-експедиційні послуги по території України», «диспетчерські послуги по території України» і «організація відправлень вантажів та контроль митного оформлення товарів і транспортних засобів»;

- товарно-транспортних накладних і міжнародних товарно-транспортних накладних, оформлених за результатами вантажних перевезень протягом липня 2014 року та 30.06.2014 року. Зі змісту даних документів не вбачається участь ТОВ «Успіх ЮА» та ТОВ «Юелка Бест Компані» та ТОВ «Еколайн-СТ» в процесі перевезення вантажів, в тому числі від імені позивача, оскільки в усіх цих документах в якості Автопідприємства/Перевізника визначено ТОВ «Пан Логістик» або іншу юридичну особу чи фізичну особу-підприємця;

- виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і довідки з органу статистики відносно ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «Юелка Бест Компані» та ТОВ «Еколайн-СТ», витяги з Реєстру платників податку на додану вартість з відомостями про названі підприємства;

- актів звірення взаємних розрахунків за період липень 2014 року;

- платіжних доручень ТОВ «Пан Логістик», датованих липнем-жовтнем 2014 року та з відмітками банку про проведення платежів, де наявні відомості про сплату позивачем вартостей послуг на користь ТОВ «Успіх ЮА» в сумі 273 771,82 грн. (недоплата становить 60 011,18 грн., ТОВ «Юелка Бест Компані» в сумі 528 441 грн. і ТОВ «Еколайн-СТ» в сумі 628 287,04 грн. (сума переплати складає 14 146,04 грн.).

Відповідно до письмових пояснень позивача від 11.06.2015 року № 1477, що наявні в матеріалах справи, ТОВ «Пан Логістик» здійснював (-ює) свою господарську діяльність у сфері надання транспортно-експедиційних послуг (надання послуг з організації перевезень вантажів). При цьому, в ході опрацювання замовлень своїх безпосередніх клієнтів позивач з урахуванням економічної доцільності, вартості послуг, місцезнаходження вільного транспорту, мінімізації витрат на трудові ресурси та паливно-мастильні матеріали, залучає на договірних засадах до надання транспортно-експедиційних послуг третіх осіб-посередників (інших перевізників чи експедиторів, тобто, в даному випадку - ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «Юелка Бест Компані» та ТОВ «Еколайн-СТ»).

Оцінивши вказані докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи не підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «Юелка Бест Компані» та ТОВ «Еколайн-СТ» у зв'язку з наступним.

В ході судового розгляду справи позивач не пред'явив суду жодних інших первинних і розрахункових документів, документів організаційно-розпорядчого характеру та ділової переписки, оформлених на підставі договорів про надання послуг з ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «Юелка Бест Компані» та ТОВ «Еколайн-СТ», зокрема: завдань (заявок) на надання певних послуг, де мають бути зазначені відомості, необхідні для надання тих чи інших послуг (при цьому в призначеному у справі судовому засіданні представник позивача не пояснив суду спосіб та порядок надання контрагентами спірних послуг, узгодження організаційних питань по ходу виконання договорів без оформлення письмових документів); рахунків на оплату послуг, на підставі яких за договорами мало здійснюватися перерахування коштів Замовником (позивачем), та/або затверджені сторонами тарифи на послуги; документів на підтвердження руху матеріальних цінностей (інформаційних матеріалів, перевізної документації, вантажів) між Замовником (позивачем) і Експедиторами/Виконавцями, в т.ч. документальних доказів ведення електронного листування; довіреностей, виданих Замовником своїм контрагентам в порядку передоручення на право отримання товарно-матеріальних цінностей від вантажовідправників та здійснення інших правочинів від імені ТОВ «Пан Логістик» при виконанні зобов'язань за вказаними спірними договорами; звітів ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «Юелка Бест Компані» та ТОВ «Еколайн-СТ» за результатами наданих послуг з відомостями про понесення витрат і залучення до процесу надання послуг конкретних третіх осіб (фізичних осіб - водіїв-експедиторів, суб'єктів господарювання-перевізників та експедиторів).

З урахуванням вище наведеного та за результатами дослідження наданих позивачем документів по господарським операціям з названими контрагентам суд прийшов до висновку про відсутність можливості встановити господарські операції та їх реальність, до яких залучалося назване підприємства в якості експедиторів та виконавців.

Натомість, додатково на обґрунтування наявності ділової мети при укладенні спірних правочинів та використання результатів придбаних послуг у господарській діяльності ТОВ «Пан Логістик» позивач надав суду копії наступних документів: свого статуту; штатного розкладу, затвердженого по ТОВ «Пан Логістик» з 01.09.2014 року; податкової декларації ТОВ «Пан Логістика» з податку на додану вартість за звітний період липень 2014 року; договорів щодо надання позивачем послуг як перевізником чи експедитором, укладених ТОВ «Пан Логістик» з суб'єктами господарської діяльності-замовниками (ТОВ «Дієса», ТОВ «Фудмережа», ТОВ «Європа-Транс ЛТД», ТОВ «Дистрибуція-Центр», ТОВ «Роквул Україна» та ін.); листів руху та опломбування автомобіля, маршрутних листів, карток водіїв; транспортних заявок; накладних на передачі вантажів, оформлених в ході здійснення перевезень вантажів на замовлення третіх осіб; свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів за ТОВ «Пан Логістика», договорів найму (оренди) ТОВ «Пан Логістик» транспортних засобів, та ін.

Однак, суд критично ставиться до даних документів, оскільки зі змісту таких документів не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірним правочином (а саме: договорами про надання послуг від 01.07.2014 року № 01/07/14-2, від 30.06.2014 року № 30/06 і від 03.02.2014 року № ЕП-030214) та наведеними первинними та іншими документами, оформленими (отриманими) ТОВ «Пан Логістика» в ході здійснення господарської діяльності, оскільки такі документи не містять жодних відомостей про надання спірних послуг саме підприємствами ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «Юелка Бест Компані» та ТОВ «Еколайн-СТ», або їх участі в такому процесі.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні, які б підтверджували як факти дійсного надання підприємствами ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «Юелка Бест Компані» та ТОВ «Еколайн-СТ» транспортно-експедиційних послуг, диспетчерських та інших послуг на користь позивача, так наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «Пан Логістика».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентами (ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «Юелка Бест Компані» та ТОВ «Еколайн-СТ») належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про додану вартість із застосування штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 01.12.2014 року № 0000382207.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» (ідентифікаційний код: 36958491, адреса: 03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 43) судовий збір у розмірі 4 384, 00 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 00 копійок) на р/р № 31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок