Ухвала

від 06.08.2015 по справі 826/8446/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8446/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Мамчура Я.С., Шостака О.О.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТИЧНІ СИСТЕМИ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАКТИЧНІ СИСТЕМИ» звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТИЧНІ СИСТЕМИ» задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27 квітня 2015 року № 0003122209.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин із платниками податків: ТОВ «РЕДІОН ПЛЮС», ТОВ «БЕСТ ЮА», ТОВ «ЕКСТРАБРЕНД», ПП «МЕРКУРІЙ-ТРЕЙД ЛТД», ТОВ «ФОРМАД-УКРАЇНА» за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт № 151/26-59-22-09/34430475 від 08.04.2015

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 1 954 849,32 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2015 року № 0003122209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2443561,65 грн., у тому числі за основним платежем - на 1 954 849,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 488 712,33 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в перевіряємому періоді здійснював господарські відносини з: ТОВ «РЕДІОН ПЛЮС» на підставі Договору про надання послуг № 8/10/14 від 08 жовтня 2014 року; ТОВ «БЕСТ ЮА» на підставі Договору про надання послуг і виконання робіт № 3/10/14 від 03 жовтня 2014 року; ТОВ «ЕКСТРАБРЕНД» на підставі Договору на надання послуг № 10/10/14 від 10 жовтня 2014 року; ТОВ «ФОРМАД-УКРАЇНА» на підставі Договору на надання послуг № 25/09/14 від 25 вересня 2014 року.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, докази оплати.

Також, між позивачем та ПП «МЕРКУРІЙ-ТРЕЙД» укладено Договір поставки товарів № 142-11 від 20 листопада 2014 року. На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: додатки до договору, податкова накладна, товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, докази оплати. Використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується: Договором № 03-12/2014 на закупівлю за державні кошти від 03.12.2014, укладеного між військовою частиною 2260 Національної гвардії України та ТОВ «ТАКТИЧНІ СИСТЕМИ»; видатковою накладною № 149 від 10.12.2014; довіреністю № 224 від 10.12.2014 на отримання матеріальних цінностей; податковою накладною № 152 від 19.12.2014; Договором № 04-12/2014 на закупівлю за державні кошти від 09.12.2014, укладеного між військовою частиною 3028 Національної гвардії України та ТОВ «ТАКТИЧНІ СИСТЕМИ»; видатковою накладною № 151 від 11.12.2014; довіреністю № 403 від 11.12.2014 на отримання матеріальних цінностей; податковою накладною № 153 від 19.12.2014; Договором № 10-12/2014 на закупівлю за державні кошти від 10.12.2014, укладеного між військовою частиною 3056 Національної гвардії України та ТОВ «ТАКТИЧНІ СИСТЕМИ»; видатковою накладною № 168 від 26.12.2014; довіреністю № 304 від 26.12.2014 на отримання матеріальних цінностей; податковою накладною № 169 від 30.12.2014; Договором № 11-12/2014 на закупівлю за державні кошти від 11.12.2014, укладеного між військовою частиною 3057 Національної гвардії України та ТОВ «ТАКТИЧНІ СИСТЕМИ»; видатковою накладною № 161 від 29.12.2014; довіреністю № 171 від 29.12.2014 на отримання матеріальних цінностей; податковою накладною № 165 від 29.12.2014; реєстром виданих ТОВ «ТАКТИЧНІ СИСТЕМИ» податкових накладних за грудень 2014 року.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Підставою для висновку про безтоварність укладених позивачем з контрагентами правочинів стали висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача. Зазначеними актами встановлено порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства, відсутність трудових та виробничих потужностей для виконання господарських зобов'язань.

Проте, зазначене не є належним та допустимим доказом безтоварності укладених позивачем із контрагентами правочинів, оскільки зазначені акти лише фіксують факт неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача та не можуть давати оцінку реальності здійснення господарських операцій, натомість оцінка фінансово-господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного всебічного аналізу фактичних обставин, що і було належним чином здійснено судом першої інстанції.

Фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що здійснені позивачем і контрагентами господарські операції не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішенні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 06.08.2015 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Мамчур Я.С.

Шостак О.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.