Ухвала

від 05.08.2015 по справі 821/495/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/495/15-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в місті Гола Пристань та Голопристанському районі Херсонської області до Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача вказуючи на те, що приватне сільськогосподарське підприємство «Україна» (далі - ПСП «Україна») 17.03.2000 року зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в місті Гола Пристань та Голопристанському районі Херсонської області (далі - УПФУ) реєстраційний № 21.08.0609С і згідно внесених змін, є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України.

Працівники зазначеного підприємства ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 вийшли на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Управлінням Фонду було направлено ПСП «Україна» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за січень 2015 року, які підлягають відшкодуванню. Загальна сума відповідних витрат становить 5946,71 грн. Борг ПСП «Україна» до управління Фонду залишається несплаченим.

За таких обставин позивач просив суд стягнути з ПСП «Україна» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень 2015 року на користь управління Пенсійного фонду України в місті Гола Пристань та Голопристанському районі Херсонської області у розмірі 5946,71 грн.

В подальшому позивач збільшував розмір позовних вимог, остаточно просив суд стягнути з ПСП «Україна» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень, лютий, березень 2015 року на користь управління Пенсійного фонду України в місті Гола Пристань та Голопристанському районі Херсонської області у розмірі 13975,53 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дійсно працювали в колгоспі «Шлях до комунізму», колгоспі «Україна» та КСП «Україна». Однак в подальшому вони скористалися своїм правом виходу з належною йому часткою землі та майна із колективного господарства, виділились із підприємства разом із своїми частками землі та майнових активів (засобів виробництва) в індивідуальні суб'єкти господарювання.

Відповідач вважає, що вказані особи стали самостійними платниками збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, зокрема і відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Просив у задоволенні позову відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» (код ЄДРПОУ 30713399) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на користь управління Пенсійного фонду України в місті Гола Пристань та Голопристанському районі Херсонської області за січень-березень 2015 року у розмірі 13 975 (тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 53 коп.

На вказану постанову ПСП «Україна» подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає не задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що приватне сільськогосподарське підприємство «Україна» 17.03.2000 зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в місті Гола Пристань та Голопристанському районі Херсонської області, реєстраційний № 21.08.0609С і згідно внесених змін, є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України.

Працівники зазначеного підприємства ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшли на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Управлінням Фонду було направлено ПСП «Україна» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за січень, лютий, березень 2015 року, які підлягають відшкодуванню. Загальна сума відповідних витрат становить 13 975,53 грн.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VІІІ, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Тобто, для платників єдиного податку виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, чинним законодавством не передбачено.

Згідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці при наявності визначеного цією статтею пільгового стажу.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівником пенсійного віку, установи та організації за рахунок власних коштів зобов'язані вносити до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV та згідно з п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. №64/8663.

Відповідно до розділу 6 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта, виходячи з наступного.

Апелянтом не представлено суду доказів про те що колишні працівники ПСП «Україна» ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стали самостійними платниками збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України відповідач не надав.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно зазначено, що наслідки розпорядження своїми корпоративними правами та правами власності на землю не впливають на трудові відносини між цими працівниками та ПСП. Зазначені працівники отримали пільговий стаж на посадах в колгоспі «Шлях до комунізму», колгоспі «Україна» та КСП «Україна», що було підтверджено довідками про пільговий стаж та іншими документами з пенсійних справ. Інших обставин колегією суддів не встановлено.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький