Постанова

від 04.08.2015 по справі 804/8476/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 р. Справа № 804/8476/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у скороченому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовною заявою Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Самарський синдикат" про стягнення 2 040,82 грн.,-

ВСТАНОВИВ :

09 липня 2015 року Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася з позовом до Приватного підприємства "Самарський синдикат" та просить стягнути з розрахункових рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків на користь держави кошти у сумі податкового боргу - 2040,82грн. .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у позивача як платник податків та станом на 27.07.2015р. має податкову заборгованість з податку на прибуток у сумі 2040,82грн., яка виникла у зв'язку з несплатою відповідачем грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню №0002561510 від 06.12.2012р. Позивачем у відповідності до вимог п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 чинного до 01.01.2011р. було направлено відповідачу першу податкову вимогу від 05.05.2009р. № 1/215 та другу податкову вимогу від 30.06.2009р. №2/291, які залишилися несплачені відповідачем. У зв'язку з тим, що відповідач самостійно не погасив податковий борг у розмірі 2040,82грн. по податку на прибуток, позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу у судовому порядку згідно до п.20.1.34 п.20.1 ст.20, ст.41, 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 13.07.2015р. було відкрито скорочене провадження у справі, відповідачу було запропоновано у 10-денний строк надати до суду письмові заперечення на позов або заяву про визнання позову (а.с. 2).

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття провадження у цій справі та її розгляд у скороченому провадженні повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 21).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адресу повістки надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо, зокрема стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні, суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав, приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до п.2 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову в частині стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 2040,00грн., виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - контролюючий орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Самарський синдикат" 21.06.2007р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул. Сучкова, буд.52 та з 22.06.2007р. знаходиться на обліку у Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.05.2015р., змістом акту перевірки від 06.12.2012р. (а.с. 5-7, 9-10).

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 06.12.2012р. державною податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, внаслідок якої складено акт № 241/1510/35204149 від 06.12.2012р. за висновками якого встановлено порушення відповідачем п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме: відповідачем несвоєчасно подано податкові декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012р. по граничному строку подання - 09.08.2012р. та за ІІІ квартали 2012р. по граничному строку подання - 09.11.2012р. (а.с. 9-10).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 06.12.2012р. було прийнято податкове повідомлення - рішення №0002561510 за яким відповідачеві визначено суму штрафу за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2040,00грн. (а.с. 11).

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було вручено відповідачеві 21.12.2012р. у відповідності до положень п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, що підтверджується копією відповідного податкового повідомлення-рішення та копією конверту (а.с. 11, 24-зворот).

Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, з урахуванням дати вручення відповідачеві вказаного податкового повідомлення-рішення (21.12.2012р.), податковий борг за вказаним податковим повідомленням - рішенням виник у відповідача з 02.01.2013р.

Відповідно до довідки про дати виникнення заборгованості від 27.07.2015р. вбачається, що податкова заборгованість відповідача станом на 27.07.2015р. становить у сумі 2040,00грн. (а.с. 25).

Податковим органом на виконання вимог ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення податкового боргу), з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу було направлено відповідачеві першу податкову вимогу від 05.05.2009р. №1/215 на суму 338,43грн. та другу податкову вимогу від 30.06.2009р. на суму 508,31грн., що підтверджується копіями відповідних податкових вимог та копіями конвертів (а.с. 13-14).

Зазначені податкові вимоги залишилися не виконані відповідачем у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі від 23.04.2012р. №1044/11/13а.

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтями 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач доказів погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств у встановлені законом строки у загальній сумі 2040,00грн. суду не надав, а також не надав і доказів оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення у встановленому законодавством порядку.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 2040,00грн. за податковим повідомленням-рішенням №0002561510 від 06.12.2012р. підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

В частині позовних вимог позивача про стягнення з відопвдіача суми податкового боргу у розмірі 0,82грн. не підлягають задоволенню з огляду на те, що вказана сума податкового боргу жодними належними та допустимими доказами наданими позивачем не підтверджена.

За викладених обставин, даний позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення податкового боргу в сумі 2040,00грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159 - 163, 167, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Самарський синдикат" про стягнення 2 040,82 грн.- задовольнити частково.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Приватне підприємство "Самарський синдикат" (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул. Сучкова, буд.52, код ЄДРПОУ 35204149) на користь Державного бюджету України (р/р33114318700030, отримувач: УДКСУ у м.Новомосковську Дніпропетровської області, код 37951041, банк отримувача: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) податковий борг з податку на прибуток у розмірі 2040грн. 00 коп. (дві тисячі сорок гривень 00 коп.).

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2, ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва