Рішення

від 04.08.2015 по справі 904/4424/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.08.15р. Справа № 904/4424/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАЙМ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак", м. Дніпропетровськ

про стягнення 400 000,00 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Кириченко Т.О. - представник (дов. б/№ від 24.06.2014 )

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАЙМ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" про стягнення заборгованості у розмірі 400 000,00 грн. за договором поруки № 04/14 від 19.05.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поруки № 04./14 від 19.05.2014. Відповідач поручився за виконання Дочірнім підприємством "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" своїх зобов'язань за договором позики № 30-04/14/1 від 30.04.2014. 02.12.2014 між позивачем та відповідачем було укладено угоду про залік зустрічних однорідних (грошових) вимог, якою було змінено строки виконання зобов'язання за договором поруки № 04/14 від 19.05.2014.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" та призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.06.2015.

17.06.2015 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що визнає заборгованість у розмірі 400 000,00 грн. у повному обсязі.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 17.06.2015 на 30.06.2015.

25.06.2015 представник позивача подав додаткові пояснення по суті спору.

Розгляд справи відкладався з 30.06.2015 на 20.07.2015.

20.07.2015 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015 продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 06.08.2015 та відкладено розгляд справи на 04.08.2015.

Відповідач у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Надіслав заяву, в якій просить суд розглядати справу без участі представника.

Третя особа у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечила. Була належним чином повідомлена про дату та місце судового засідання.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.08.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАЙМ" (позикодавець) та Дочірнім підприємством "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" (позичальник) було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) № 30-04/14/1 (а.с.7).

Відповідно до пункту 1.1 договору позики № 30-04/14/1, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі 6 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей у термін, зазначений у п.2.2 цього договору.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач надав Дочірньому підприємству "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" поворотну фінансову допомогу у розмірі 6 000 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.8-12).

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.2 договору позики № 30-04/14/1 встановлено, що позичальник зобов'язується повернути суму позики позикодавцеві у наступному порядку (частинами):

- 3 500 000,00 грн. не пізніше 01.11.2014 (включно);

- 2 500 000,00 грн. не пізніше 01.12.2014 (включно).

Згідно з пунктом 5.4 договору позики № 30-04/14/1, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.12.2014 (включно), але в будь-якому разі до моменту повного повернення позики.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

19.05.2014 між Дочірнім підприємством "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" (боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАЙМ" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" (поручитель) було укладено договір поруки № 04/14 (а.с.13).

Відповідно до пункту 1 договору поруки № 04/14, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником своїх зобов'язань за договором позики № 30-04/14/1 від 30.04.2014, а саме сплатити (повернути) кредитору 6 000 000,00 грн. у наступному порядку:

- 3 500 000,00 грн. не пізніше 01.11.2014 (включно);

- 2 500 000,00 грн. не пізніше 01.12.2014 (включно).

Згідно з пунктом 3 договору поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором по виконанню боржником зобов'язань, перерахованих в п.1 цього договору.

Частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач вказує на те, що третя особа позику не повернула. Докази повернення Дочірнім підприємством "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" суми позики у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, Дочірнє підприємство "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" та відповідач є солідарними боржниками за договором позики (поворотної фінансової допомоги) № 30-04/14/1 від 30.04.2014.

30.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАЙМ" (позикодавець) та Дочірнім підприємством "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" (позичальник) було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) № 30-04/14 (а.с.36).

Відповідно до пункту 1.1 договору позики № 30-04/14, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі 4 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей після закінчення терміну позики.

Згідно з пунктом 2.2 договору позики № 30-04/14, позичальник зобов'язується повернути суму позики позикодавцеві не пізніше 09.06.2014 (включно).

Пунктом 5.4 договору позики № 30-04/14 встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 09.06.2014 (включно), але в кожному разі до моменту повного повернення позики.

В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, 26.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАЙМ" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір (далі - іпотечний договір-1) (а.с.68). Вказаний договір було нотарально посвідчено та зареєстровано у державному реєстрі за № 2066.

Пунктом 1.1 іпотечного договору-1 передбачено, що цим договором забезпечується виконання зобов'язань Дочірнього підприємства "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" та вимог іпотекодержателя за договором позики № 30-04-14 від 30.04.2014, укладеного між боржником - Дочірнім підприємством "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" та іпотекодержателем у письмовій формі, а також всіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому. Згідно зазначеного договору боржник зобов'язується повернути іпотекодержателю грошові кошти у розмірі 4 500 000,00 грн. в термін до 09.06.2014.

Відповідно до пункту 1.3 іпотечного договору-1, предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: будівлі, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, буд. 3. Всього загальна площа приміщень складає 396,9 кв.м. Зазначена вище будівля розташована на земельній ділянці площею 0,2513 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, буд. 3. Кадастровий номер: 1210100000:03:201:0028). Предмет іпотеки належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. 11.04.2012, реєстровий № 838.

Згідно з пунктом 1.4 іпотечного договору-1, за згодою сторін предмет іпотеки оцінюється в 1 447 490,00 грн.

Пунктом 5.1.1 іпотечного договору-1 встановлено, що право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває якщо у момент настання терміну виконання зобов'язань за договором позики вони не будуть виконані, а саме при повному або частковому неповерненні грошових коштів боржником іпотекодержателю у встановлений договором позики термін.

Пунктом 4.1 іпотечного договору-1 передбачено, що сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до п.п.5.3, 5.3.1, 5.3.2 іпотечного договору-1, за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися наступним чином (договір про задоволення вимог іпотекодержателя): у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закон України «Про іпотеку»;. Вартість набутого у власність предмета іпотеки визначається на підставі висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. Прийняття у власність предмета іпотеки здійснюється іпотекодержателем згідно з діючим законодавством України відносно переходу права власності на предмет іпотеки у іпотекодержателя.

26.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАЙМ" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір (далі - іпотечний договір-2) (а.с.73). Вказаний договір було нотарально посвідчено та зареєстровано у державному реєстрі за № 2068.

Пунктом 1.1 іпотечного договору-2 передбачено, що цим договором забезпечується виконання зобов'язань Дочірнього підприємства "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" та вимог іпотекодержателя за договором позики № 30-04-14 від 30.04.2014, укладеного між боржником - Дочірнім підприємством "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" та іпотекодержателем у письмовій формі, а також всіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому. Згідно зазначеного договору боржник зобов'язується повернути іпотекодержателю грошові кошти у розмірі 4 500 000,00 грн. в термін до 09.06.2014.

Відповідно до пункту 1.3 іпотечного договору-2, предметом іпотеки є наступне нерухоме майно:

- предмет іпотеки 1 - П'ятий пусковий комплекс цеху по виробництву виробів із полімерних матеріалів, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, село Єлизаветівка, вул. Індустріальна, буд. 9 -а (дев'ять «а»). Загальна площа складає 27 386,5 кв.м. Майно належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. 02.10.2012, реєстровий № 2486.

- предмет іпотеки 2 - Земельна ділянка площею 3,2952 га, кадастровий номер 1223780800-01-301-0001, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, село Єлизаветівка, вул. Індустріальна, буд. 9 -а (дев'ять «а»), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. 02.10.2012, реєстровий № 2491.

Згідно з пунктом 1.4 іпотечного договору-2, за згодою сторін предмет іпотеки 1 оцінюється в 4 332 971,00 грн., предмет іпотеки 2 оцінюється в 550 955,00 грн.

Пункти 4.1, 5.1.1, 5.3, 5.3.1, 5.3.2 іпотечного договору-2 аналогічні відповідним пунктам іпотечного договору-1.

Частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки боржником (ДП «Мега Пак» ТОВ «Мега Пак») у момент настання терміну виконання зобов'язань за договором позики № 30-04/14 (09 червня 2014 року) грошові кошти у розмірі 4 500 000,00 грн. не було повернуто позикодавцю (Іпотекодержателю), відповідно до п.5.1.1 іпотечних договорів іпотекодержатель набув право звернення стягнення на предмет іпотеки за цими договорами.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частин 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (частина 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку").

10.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАЙМ" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" (іпотекодавець) було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя (далі - договір про задоволення вимог-1) (а.с.80). Вказаний договір було нотарально посвідчено та зареєстровано у державному реєстрі за № 3221.

Пунктом 1 договору про задоволення вимог-1 встановлено, що іпотекодавець передав у власність іпотекодержателя, а іпотекодержатель прийняв від іпотекодавця і набув право власності на майно, що було предметом іпотечного договору-1. Об'єкт знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, буд. 3. Кадастровий номер: 1210100000:03:201:0028, в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за іпотечним договором укладеним між іпотекодавцем та іпотекодержателем, посвідченим 26.05.2014 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рябих В.М. за реєстровим № 2066.

Згідно з пунктом 3 договору про задоволення вимог-1, вартість майна згідно звіту про вартість об'єкту оцінки від 05.02.2014 , становить 1 447 490,00 грн. без ПДВ, 1 736 988,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту приймання-передачі від 10.07.2014, іпотекодавець передав у власність іпотекодержателя, а іпотекодержатель прийняв від іпотекодавця і набув право власності на майно зазначене у п.1 договору про задоволення вимог-1 (а.с.83).

В той же самий день 10.07.2014, тими ж представниками позивача та відповідача, у того самого нотаріуса, між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАЙМ" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" (іпотекодавець) було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя (далі - договір про задоволення вимог-2) (а.с.15). Вказаний договір було нотарально посвідчено та зареєстровано у державному реєстрі за № 3222, який є слідуючим за тим реєстраційним номером, за яким було зареєстровано договір про задоволення вимог-1.

Пунктом 1 договору про задоволення вимог-1 встановлено, що іпотекодавець передав у власність іпотекодержателя, а іпотекодержатель прийняв від іпотекодавця і набув право власності на майно, що було предметом іпотечного договору-2:

- П'ятий пусковий комплекс цеху по виробництву виробів із полімерних матеріалів, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, село Єлизаветівка, вул. Індустріальна, буд. 9 -а (дев'ять «а»), опис об'єкта : 1. літ. А-4 - адміністративно-побутовий корпус, загальна площа 11 035,3 кв.м.; 2. літ. Б-1 - цех по виробництву виробів із полімерних матеріалів, загальна площа 16 103,7 кв.м.; 3. літ. Б1-1 - галерея, загальна площа 247,5 кв.м.; 4. 1-3 - огорожа; 5. 4 - очисні споруди; 6. І-тротуари та дороги; все загальною площею 27 386,5 кв.м. (п.1.1 договору про задоволення вимог № 3222),

- Земельна ділянка площею 3,2952 га, кадастровий номер 1223780800-01-301-0001, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, село Єлизаветівка, вул. Індустріальна, буд. 9 -а (дев'ять «а») (п.1.2 договору про задоволення вимог № 3222),

в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за іпотечним договором укладеним між іпотекодавцем та іпотекодержателем, посвідченим 26.05.2014 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рябих В.М. за реєстровим № 2068.

Згідно з пунктом 3 договору про задоволення вимог-2, вартість майна зазначеного у п.1.1 цього договору згідно звіту про вартість об'єкту оцінки від 05.02.2014 , становить 4 332 971,00 грн. без ПДВ, 5 199 565,00 грн. з ПДВ, вартість майна зазначеного у п.1.2 цього договору згідно звіту про вартість об'єкту оцінки, становить 550 955,00 грн. без ПДВ, 661 146,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту приймання-передачі від 10.07.2014, іпотекодавець передав у власність іпотекодержателя, а іпотекодержатель прийняв від іпотекодавця і набув право власності на майно зазначено у п.1 договору про задоволення вимог-2 (а.с.19).

При укладенні договорів сторони порушили ч.2 ст.37 Закону України "Про іпотеку" та п.5.3 іпотечного договору, оскільки ціна предмету іпотеки була визначена на підставі звіту про вартість обєкту оцінки, який було складено 05.02.2014, тобто не на момент набуття іпотекодержателем у власність предмету іпотеки.

Крім того, загальна вартість нерухомого майна, яке було передано у власність позивачу за договором про задоволення вимог-1 від 10.07.2014 та договором про задоволення вимог-2 від 10.07.2014 склала 7 597 699 грн., у тому числі ПДВ, що значно перевищує розмір заборгованості боржника за договором поруки № 04/14 від 19.05.2014. Тобто, відповідач передав у власність позивачу майно, вартість якого відповідно до оцінки на 3 097 699,00 грн. перевищує розмір заборгованості за договором поруки № 04/14 від 19.05.2014.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна.

У пункті 4.3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" зазначено, що господарським судам необхідно враховувати, що в разі якщо договір застави не обмежений одним предметом застави, то всі предмети застави повинні бути індивідуалізовані, тобто визначені не лише їх видові ознаки, але й індивідуальні характеристики.

Отже, за укладеними між сторонами договорами іпотеки було передано три предмета іпотеки.

Відповідно для погашення заборгованості за договором поруки № 04/14 від 19.05.2014 на суму 4 500 000,00 грн. вистачило б майна, яке зазначено у п.1.1 іпотечного договору-2, вартість якого складає за даними акту оцінки 5 199 565,00 грн. Передача іншого майна (інших предметів іпотеки), а саме будівлі, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, буд. 3, загальною площею 396,9 кв.м., а також земельної ділянки площею 3,2952 га, кадастровий номер 1223780800-01-301-0001, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, село Єлизаветівка, вул. Індустріальна, буд. 9 -а (дев'ять «а») у власність іпотекодержателя була безпідставною.

При цьому, як зазначалось вище обидва договори про задоволення вимог укладались майже одночасно, тобто сторони повинні були розуміти, що вартість предмету іпотеки, який складається з декількох об'єктів значно перевищує розмір заборгованості.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд вбачає, що укладені між сторонами договори мають ознаки удаваного правочину, не відповідають ст. 37 закону України "Про іпотеку", але, оскільки ці договори не пов'язані з предметом спору, суд не вбачає підстав для застосування до них ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу.

Як вже зазначалось, ДП «Мега Пак» ТОВ «Мега Пак» та відповідач є солідарними боржниками за договором позики (поворотної фінансової допомоги) № 30-04/14/1 від 30.04.2014. Оскільки, ДП «Мега Пак» ТОВ «Мега Пак» у зазначені терміни не виконало свої зобов'язання перед позивачем стосовно повернення грошових коштів у сумі 6 000 000,00 грн., відповідальність за їх повернення взяв на себе відповідач.

02.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАЙМ" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" (сторона-2) було укладено угоду про залік зустрічних однорідних (грошових) вимог (а.с.14), відповідно до якої сторони уклали угоду про залік зустрічних однорідних (грошових) вимог, строк виконання яких настав та які виникли:

- за договором поруки №04/14 від 19.05.2014 та договору позики №30-04/14/1 від 30.04.2014 (загальна сума боргу 6 000 000,00 грн.) (вимоги сторони-1 до сторони-2);

- за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.07.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рябих В.М. за реєстровим номером 3222 (загальна сума боргу 3 097 699,00 грн.) (вимоги сторони-2 до сторони-1).

Пунктом 2 угоди про залік зустрічних однорідних (грошових) вимог встановлено, що зобов'язання за вищезазначеними цивільно-правовими угодами погашаються на суму 3 097 699,00 грн.

Заборгованість сторони-1 перед стороной-2 за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.07.2014 після підписання даної угоди буде погашена у повному обсязі.

Заборгованість сторони-2 перед стороною-1 за договором поруки №04/14 від 19.05.2014 та договору позики №30-04/14/1 від 30.04.2014 після підписання даної угоди буде становити 2 902 301,00 грн. та повинна бути погашена стороною-2 в наступному порядку:

- 400 000,00 грн. до 31.12.2014 (включно);

- 600 000,00 грн. до 01.08.2015 (включно);

- 1 902 301,00 грн. до 01.09.2015 (включно).

Господарський суд вбачає підстави для визнання угоди про залік зустрічних однорідних (грошових) вимог від 02.12.2014 недійсною, з огляду на наступне.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В угоді про залік зазначено, що у позивача виникли зобов'язання перед відповідачем за договором про задоволення вимог від 10.07.2014. Але у даному договорі відсутні будь-які положення про відповідне зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 2 та 3 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується, і позивачем не доведено на підставі чого (договору, закону) у позивача виникло зобов'язання на суму 3 097 699,00 грн. перед відповідачем, не встановлено строк виконання такого зобов'язання тощо.

Тому, угода про залік зустрічних однорідних (грошових) вимог від 02.12.2014 не відповідає вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

У пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Таким чином, суд дійшов висновку, що угода про залік зустрічних однорідних (грошових) вимог від 02.12.2014 підлягає визнанню недійсною, оскільки вона не відповідає закону та пов'язана з предметом спору.

Оскільки зобов'язання відповідача, що виникло на підставі договору поруки № 04/14 від 19.05.2014 стосовно повернення грошових коштів у сумі 6 000 000,00 грн. залишається невиконаним, а строк їх повернення відповідно до п.1 договору поруки № 04/14 від 19.05.2014 є таким, що настав 01.11.2014 на суму 3 500 000,00 грн. та 01.12.2014 на суму 2 500 000,00 грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 400 000,00 грн. підлягають задоволенню в межах заявлених вимог.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсною угоду про залік зустрічних однорідних (грошових) вимог від 02.12.2014, яка укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАЙМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Мега Пак" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 27; ідентифікаційний код 36640185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАЙМ" (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, буд.3; ідентифікаційний код 24227048) - 400 000,00 грн. основний борг, 8 000,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07.08.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова