Рішення

від 03.08.2015 по справі 905/373/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.2015 Справа № 905/373/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Комунального комерційного підприємства маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ та Стіль"

про стягнення суми заборгованості в розмірі 323064, 93 грн., з яких сума основного боргу 207824, 84 грн., пеня в розмірі 27039, 02 грн., три проценти річних в сумі 4006, 58 грн., інфляційні витрати - 84194, 49 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Зеленська С.О., за довір. від 21.11.2014р. № 38/01,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне комерційне підприємство "Маріупольтепломережа" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ та Стіль" про стягнення суми заборгованості в розмірі 323064, 93 грн., з яких сума основного боргу 207824, 84 грн., пеня в розмірі 27039, 02 грн., три проценти річних в сумі 4006, 58 грн., інфляційні витрати- 84194,49 грн.

Правовою підставою позову представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 509, 525, 526, 530, 549, 550, 610, 612, 625, 629, 655, Цивільного кодексу України, норми Закону України "Про теплоспоживання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне винесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій ".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушені умови договору № 31 від 01.10.2005р. в частині своєчасності та повної оплати одержаної теплової енергії. Також зазначив, що за період з листопада 2013 року по квітень 2015 року відповідачу поставлена теплова енергія на суму 269 893,11 грн. ТОВ "МІТ та Стіль". З урахуванням часткової сплати, сума боргу становить 207824, 84 грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до пункту 4.3 договору та статті 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані пеня в розмірі 27039, 02 грн., три проценти річних в сумі 4006, 58 грн., інфляційні витрати- 84194,49 грн.

Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений. Через канцелярію суду 27.07.2015р. надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає суму основного боргу та 3% річних та просить розглянути справу за відсутності представника підприємства. В інший частині позовних вимог заперечує в повному обсязі. Просив зменшити розмір нарахованої пені на 50% , не заперечував проти стягнення пені в розмірі 8 226,97 грн.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2005 року між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІТ та Стіль" (споживач) був укладений договір №31 на відпуск теплової енергії (надалі по тексту - договір).

За умовами договору постачальник подає теплову енергію для об'єктів споживача у необхідній йому кількості, а споживач, згідно з умовами, які встановлені цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію по затвердженим тарифам (цінам) в строки, передбачені цим договором.

За приписами п.3.1. договору постачальник зобов'язується забезпечувати безперебійне постачання теплової енергії об'єктів споживача у відповідності з умовами договору.

Згідно із дислокацією до вказаного договору постачання теплової енергії здійснюється за адресами: б-р. Шевченко, 74 опалення (кв.м) -219,90; б-р. Шевченко,93 опалення (кв.м) 580,10); пр. Нахімова, 108 опалення (кв.м) - 431,80, гаряча вода (куб.м) - 1,69; вул. Бахчиванджи, 5 опалення (кв.м) - 276,10.

Відповідно до п.4.1 укладеного сторонами правочину (з урахуванням змісту додаткової угоди №31 від 01.10.2005р.) споживач за отриману теплову енергію здійснює оплату по фіксованим тарифам, які встановлені з розрахунку постачання теплової енергії протягом всього опалювального періоду. Оплата здійснюється згідно виставлених рахунків у строк не перевищуючий п'яти банківських днів

Відповідно до п.5.1 договору №31 від 01.10.2005 р. договір укладено строком на два роки. Договір вважається щорічно продовженим на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяв однієї з сторін про відмову від договору або його перегляд.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожен наступний рік та є чинними на теперішній час.

Відповідно до матеріалів справи, за період з листопада 2013 року по червень 2015 року позивачем було поставлено енергію згідно наступних рахунків-фактур: №11-39764/01 від 26.11.2013р., №12-39764/01 від 25.12.2013 р., №01-39764/01 від 28.01.2014р., №02-39764/01 від 24.02.2014 р., №03-39764/01 від 24.03.2014р., №04-39764/01 від 25.04.2014 р., №05-39764/01 від 21.05.2014 р., №06-39764/01 від 24.06.2014 р., №07-39764/01 від 22.07.2014 р. №11-39764/01 від 30.11.2014 р., № 12-39764/01 від 30.12.2014р., №014-39764/01 від 30.01.2015р., №02-39764/01 від 27.02.2015р., №036-39764/01 від 31.03.2015 р., №04-39764/01 від 30.04.2015 р.

Такими чином, згідно рахунків, позивачем поставлено теплову енергію на загальну суму 269 893,11 грн.

Рахунки отримані відповідачем, про що свідчать підписи про отримання представниками відповідача в наявних в матеріалах справи реєстрах рахунків.

Відповідач частково сплатив зобов'язання за поставлене теплову енергію, а саме на суму 62 068,27 грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правилами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу норм ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами п.3.2 договору №31 від 01.10.2005р. споживач зобов'язався щомісячно оплачувати послуги теплопостачання у відповідності до обсягів теплоспоживання.

Одночасно, за умовами п.4.1 вказаного договору (з урахуванням змісту додаткової угоди №1, а.с. 18) оплата здійснюється згідно виставлених рахунків в строк, який не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок надається постачальником під розпис уповноваженій особі або працівникам організації (установи, підприємства і т. ін.) споживача. У разі неотримання рахунку до 10-го числа місяця, який слідує за розрахунковим, споживач зобов'язаний самостійно отримати рахунок у постачальника.

Відтак, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання відповідача з оплати теплової енергії на суму 269 893,11 грн. настав.

При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідач перерахував на користь позивача 62 068,27 грн., внаслідок чого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ та Стіль" становить 207 824,84 грн.

Доказів погашення існуючого боргу в сумі 207 824,84грн. відповідач не надав, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 27039, 02 грн., 3% річних в сумі 4006, 58 грн., інфляційні витрати - 84194, 49 грн., необхідно зазначити наступне.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що за весь період несвоєчасної сплати за теплову енергію споживачу нараховується пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 5.3 договору визначено, що до вимог по сплаті теплової енергії, а також стягнення пені застосовується позовна давність строком 5 років.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із частиною 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій " за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені в розмірі 27039, 02 грн., суд визнає його не вірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір пені більший, але суд не виходить за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає пеня розмірі 27039, 02 грн.

Виходячи з того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання не сплатив за поставлений товар в обумовлений у договорі строк, що доведено матеріалами справи, відповідно до умов договору позивач має право нарахувати відповідачу пеню в розмірі 27039, 02 грн.

Проте, визнаючи правомірність нарахування штрафних санкцій, які заявлені до стягнення, суд зазначає наступне.

В силу пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з останнього, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, та враховуючи фінансове становище боржника суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В обґрунтування наданого клопотання про зменшення суми пені відповідач зазначив про скрутне фінансове становище у зв'язку з знаходженням підприємства в зоні проведення антитерористичних операцій.

Отже, з огляду на те, що рішення суду ґрунтується на принципах законності та справедливості, користуючись правами, наданими суду статтею 83 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором, його матеріальний стан та відсутність доказів понесення збитків позивачем, суд вважає можливим зменшити суму штрафних санкцій, яка підлягає стягненню з відповідачаа саме розмір пені з 27039, 02 грн. до 10000 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення розміри трьох процентів річних суд перевірив на правильність розрахунку, визнає його не вірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір трьох процентів річних більший ніж заявлений позивачем, але суд не може вийти за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних у розмірі 4006,58 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат за період з грудня 2013 р. по червень 2015р. суд визнає його арифметично не вірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір інфляційних витрат більший ніж заявлений позивачем, але суд не може вийти за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат у розмірі 84194,49 грн. підлягає задоволенню за його розрахунком.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Також, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального комерційного підприємства маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ та Стіль" про стягнення суми заборгованості в розмірі 323064, 93 грн., з яких сума основного боргу 207824, 84 грн., пеня в розмірі 27039, 02 грн., 3% річних в сумі 4006, 58 грн., інфляційні витрати - 84194, 49 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ та Стіль" (87534, м. Маріуполь, пр. Нахімова,108, відомості про р/р матеріали справи не містять, код ЄДРПОУ 30922467) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (87535, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової,1, відомості про р/р в матеріалах справи відсутні, код ЄДРПОУ 337602279) суму основного боргу в розмірі 207 824 (двісті сім тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 84 коп., три проценти річних в розмірі 4006 (чотири тисячі шість) грн. 58 коп., інфляційні витрати в розмірі 84194 (вісімдесят чотири тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 93 коп., пеню в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ та Стіль" (87534, м. Маріуполь, пр. Нахімова,108, відомості про р/р матеріали справи не містять, код ЄДРПОУ 30922467) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (87535, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової,1, відомості про р/р в матеріалах справи відсутні, код ЄДРПОУ 337602279) на користь державного бюджету України суму судового збору у розмірі 6 461 (шість тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 30 коп.

У судовому засіданні 03 серпня 2015 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 07 серпня 2015 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява