Рішення

від 06.08.2015 по справі 905/400/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.2015 Справа № 905/400/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Сватіковій Д.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом : Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Дніпропетровської дирекції, м. Дніпропетровськ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Матіола - ЛТД», м. Маріуполь

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_2, м. Маріуполь

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Представники сторін:

від позивача: Гладкіх Т.А. - за довіреністю

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Дніпропетровської дирекції, м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Матіола - ЛТД», м. Маріуполь про звернення стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки) за Іпотечним договором № 014/11-155/041 від 25.12.2006р., а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 226,4 кв.м., що знаходиться за адресою Донецька область, м. Маріуполь, проспект Металургів, буд. 64, який належить відповідачу на праві власності згідно договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачем та ЗАТ «Азовтранссервіс» 24.01.1996р., зареєстрованого в Маріупольському бюро технічної інвентаризації 08.02.1996р. за реєстровим № 54, що розташований на земельній ділянці (не є його власністю), площею 0,0287 га, для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ за кредитним договором № 014/11-155/041 від 25.12.2006р. в сумі 697 629,97грн., в тому числі заборгованість за кредитом а розмірі 601 625,84грн., заборгованість за відсотками в розмірі 78 870,67грн., пеня в розмірі 17 133,46грн., шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про іпотеку», встановивши, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором № 014/11-155/041 від 25.12.2006р., у зв'язку з чим позивач звертає стягнення на предмет іпотеки, власником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Матіола - ЛТД».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.06.2015р. порушено провадження по справі № 905/400/15 та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Маріуполь.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За висновками суду відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-кт Металургів, буд. 64.

За змістом п. 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як свідчать матеріали справи, конверти було повернуто до суду з відміткою «Організація за даною адресою не значиться».

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою відповідача, яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

В матеріалах справи наявні поштові повідомлення про власноручне отримання ухвали суду третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, таким чином, суд дійшов висновку, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду по цій справі, але у судові засідання не з'явилась, витребувані судом документи не надала, про поважність причин невиконання вимог суду не повідомила.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України та продовжувався на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представників позивача, господарський суд встановив, що між Відкритим акціонерним товариство «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Донецької обласної дирекції (протоколом загальних зборів акціонерів №3б-45 від 14.10.2009 року прийняте рішення про змінену найменування Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», позивач, банк, кредитор) та ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, позичальник), був укладений кредитний договір №014/11-155/041 від 25.12.2006р. (кредитний договір).

За своєю правовою природою договір №014/11-155/041 від 25.12.2006р. є кредитним договором, згідно якому, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п.2. частини № 1 кредитного договору банк надає, а позичальнику приймає кредит в розмірі 144 000,00 доларів США одноразово з цільовим використанням на ремонт та відновлення нерухомості, дата остаточного повернення кредиту - 22.12.2016р.

28.09.2011р. банк та позичальник уклали додаткову угоду №014/11-155/041/3 до кредитного договору №014/11-155/041 від 25.12.2006р., згідно п. 1 якої банк надає позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором. Сума кредитного ліміту становить 107 816,06 доларів США (1-ий транш кредиту на ремонт та відновлення нерухомості) та 867 919,28 грн. (2-ий транш кредиту на рефінансування заборгованості за 1-им траншем кредиту). Дата остаточного погашення кредиту: 1-й транш кредиту 107 816,06 доларів США - в день отримання траншу кредиту на рефінансування; 2-й транш кредиту 867 919,28 грн. - згідно графіку, остаточне погашення 25 грудня 2018р.

У відповідності до додатку № 1 до додаткової угоди №014/11-155/041/3 від 28.09.2011р. до кредитного договору, сторонами встановлений графік повернення кредиту та сплату інших платежів, щомісячно з 30.09.2011р. по 25.12.2018р.

Факт видачі кредиту підтверджується відповідними меморіальними ордерами та банківськими виписками. Позичальник не заперечив одержання від банку кредитних коштів.

Відповідно до пункту 3 частини №1 кредитного договору в редакції додаткової угоди №014/11-155/041/4 від 20.01.2012р. до кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі фіксованої процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах цього договору. Фіксована процентна ставка: 15% річних за користування 1-им траншем кредиту в доларах США (п. 3.1); 15% річних за користування 2-им траншем кредиту в гривні (п. 3.2); 13% річних (пільгова процентна ставка) за користування 2-им траншем кредиту в гривні (п. 3.3). Фіксована пільгова процентна ставка встановлюється тимчасово на строк з 29.09.2011р. до 27.09.2012р. включно. Сторони домовились, що у разі дотримання платіжної дисципліни та відсутності простроченої заборгованості, строк дії фіксованої пільгової процентної ставки продовжується до 31.08.2013р. включно. Починаючи з 01.09.2013р. позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі фіксованої процентної ставки, визначеної в п. 3.2 договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Кредитор вправі припинити видачу кредитних коштів та/або пред'явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту, зокрема у випадку прострочення позичальником більше ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але більше трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців. Якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у цій статті, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У випадку, якщо письмове повідомлення кредитора містить вимогу про дострокове повне або часткове погашення боргових зобов'язань позичальника за цим договором, строк виконання зазначених в такому повідомленні зобов'язань позичальника вважаються такими, що закінчились на 31 календарний день з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення. У разі невиконання позичальником цієї вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення (п. 1.9 частини № 2 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 04/11-155/041/1 від 17.09.2010р. до кредитного договору).

Нормами ст. 1050 ЦК України передбачено, що в разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст. 1048 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно з приписами п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», у розгляді питання щодо дострокового повернення кредиту в зв'язку з простроченням виконання боржником свого зобов'язання за кредитним договором господарські суди мають виходити з такого. У силу частини другої статтi 1054 ЦК України до кредитних правовiдносин підлягає застосуванню частина друга статтi 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому вiдповiдно до статтi 1048 ЦК України. У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.

Отже, звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з порушенням умов кредитного договору щодо повернення кредиту згідно встановленого графіку, є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань та способом цивільно-правової відповідальності боржника.

В матеріалах справи наявна вимога-попередження від 06.03.2015р. № 140-9-1-00/12-440 щодо погашення заборгованості, відповідно до якої позивач вимагав від позичальника достроково погасити суму заборгованості за кредитним договором, оскільки позичальником не виконуються зобов'язання щодо погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору. Факт направлення вимоги-попередження банком та отримання її позичальником 16.03.2015р. підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 т. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту відповідно до встановленого графіку повернення кредиту, враховуючи умови кредитного договору, вимоги чинного законодавства та факт отримання позичальником вимоги про дострокове повернення кредиту, суд дійшов висновку, що строк виконання позичальником зобов'язання щодо дострокового погашення всієї суми заборгованості є таким, що настав.

Позивач доводить банківськими виписками, а позичальник не спростовує, що наявною є заборгованість позичальника за кредитом в розмірі 601 625,84 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 78 870,67 грн.

Крім того, банком нарахована пеня у розмірі 17 133,46 грн. за період з 28.02.2014р. по 25.02.2015р.

Пунктом 4.1.1 кредитного договору передбачена пеня за порушення позичальник прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені договором строки, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання, за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачує додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно договору.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд перевіривши перерахунок пені, дійшов висновку, що пеня нарахована банком правомірно.

25.12.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ (протоколом загальних зборів акціонерів №3б-45 від 14.10.2009 року прийняте рішення про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», іпотекодержатель) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Матіола - ЛТД», м.Маріуполь (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки № 014/11-155/041 від 25.12.2006р. (договір іпотеки), згідно з п.1.1. якого, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №014/11-155/041 від 25.12.2006р.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки в редакції договору про внесення змін №014/11-155/041/1 від 28.09.2011р., предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 226,4 в.м., що знаходиться за адресою Донецька область, м.Маріуполь, проспект Металургів, буд. 64, який належить відповідачу на праві власності згідно договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачем та ЗАТ «Азовтранссервіс» 24.01.1996р., зареєстрованого в Маріупольському бюро технічної інвентаризації 08.02.1996р. за реєстровим № 54. Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий Маріупольським бюро технічної інвентаризації 04.12.2006 року (серія ССВ №298853), за №12751194.

Відповідно до пункту 6.1 договору іпотеки у разі порушення боргового зобов'язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає боржнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки якщо у момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором вони не будуть виконані (п. 6.2 договору іпотеки).

Відповідно до пункту 6.3 договору іпотеки іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором або позичальником умов кредитного договору.

Пунктом 6.5 договору іпотеки передбачено, що у випадку невиконання іпотекодавцем та/або боржником письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язання за цим або кредитним договором у вставлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

У випадку звернення стягнення на майно за рішенням суду, майно реалізується в тому числі, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (п. 6.5.3 договору іпотеки).

Як встановлено, судом даний іпотечний договір посвідчені приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Мошенко О.В. 25.12.2006р.

Відомості про обтяження нерухомого майна іпотекою підтверджені інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. На час розгляду справи в суді інших іпотекодержателів за вказаними об'єктами не встановлено.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, банк направив на адресу відповідача-іпотекодавця вимогу-попередження щодо дострокового погашення заборгованості № 140/9-1-00/12-441 від 06.03.2015р., в якій зазначив, що у разі незадоволення вимоги про погашення заборгованості, банк буде вимушений звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (докази направлення вимоги відповідачу 10.03.2015р. наявні в матеріалах справи).

За своєю правовою природою договір іпотеки № 014/11-155/041 від 25.12.2006р. є договором іпотеки, правовідносини за якими регулюються параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, Законами України "Про іпотеку" та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (право застави) (ст.572 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

З огляду на приписи статті 583 ЦК України, статтi 11 Закону України «Про іпотеку», заставодавцем може виступати як сам боржник, так i третя особа (майновий поручитель). Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (стаття 41 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається в тому числі початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до положень пункту 4.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

Висновком звіту № 3107.1/15 про оцінку вартості майна, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 226,4 кв.м., що знаходиться за адресою Донецька область, м. Маріуполь, проспект Металургів, буд. 64, складеним 31 липня 2015р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5, встановлено, що ринкова вартість об'єкта іпотеки складає 1 369 946,00 грн. без ПДВ. Право оцінювача на проведення оцінки підтверджується сертифікатом № 16515/14 від 03.06.2014 р. суб'єкта оціночної діяльності, виданим Фондом державного майна України.

Суд приймає до уваги вказаний звіт про оцінку вартості майна в якості належного та допустимого доказу відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором встановлений судом, а відповідач та третя особа не надали суду доказів належного виконання зобов'язань у визначені строки, заявлені позовні вимоги не спростували, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/11-155/041 від 25.12.2006р.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 22, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 75, 77, 78, 79, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Дніпропетровської дирекції, м. Дніпропетровськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Матіола - ЛТД», м. Маріуполь про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернути стягнення на нерухоме майно, що передане в іпотеку згідно Іпотечного договору № 014/11-155/041 від 25.12.2006р., а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 226,4 кв.м., що знаходиться за адресою Донецька область, м. Маріуполь, проспект Металургів, буд. 64, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Матіола - ЛТД», м. Маріуполь (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Металургів, буд. 64, код ЄДРПОУ 23786598) на праві власності згідно договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачем та ЗАТ «Азовтранссервіс» 24.01.1996р., зареєстрованого в Маріупольському бюро технічної інвентаризації 08.02.1996р. за реєстровим № 54, що розташований на земельній ділянці (не є його власністю), площею 0,0287 га для погашення заборгованості ОСОБА_2, м. Маріуполь перед Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ (01001, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) за кредитним договором № 014/11-155/041 від 25.12.2006р., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 601 625,84 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 78 870,67 грн., суми пені у розмірі 17 133,46 грн. шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про іпотеку»,встановивши, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється в розмірі 1 369 946,00 грн. без ПДВ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Матіола - ЛТД», м. Маріуполь (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Металургів, буд. 64, код ЄДРПОУ 23786598) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ (01001, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) судовий збір в розмірі 13952,60 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 06.08.2015р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.Є. Курило