Рішення

від 03.08.2015 по справі 908/3893/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 4/93/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2015 Справа № 908/3893/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с № 1800)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовик Транс Сервіс", (69000, м.Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 107, кв. 27)

про стягнення 45600,00 грн. заборгованості за кредитом, 29490, 76 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 23350,89 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, 5967,20 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Богуславський В.В., довіреність №4338-О від 21.10.2013р.;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

30.06.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовик Транс Сервіс", м.Запоріжжя про стягнення 45600,00 грн. заборгованості за кредитом, 29490, 76 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 23350,89 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, 5967,20 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Ухвалою від 30.06.2015р. порушено провадження у справі № 908/3893/15, справі присвоєно номер провадження 4/93/15, судове засідання призначено на 16.07.2015р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. Ухвалою суду від 16.07.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 03.08.2015 р.

В судовому засіданні 03.08.2015 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки себе особисто або свого уповноваженого представника суд завчасно не попереджав.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 15.07.2015р., юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовик Транс Сервіс" (код ЄДРПОУ 36265045) є: 69000, м.Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 107, кв. 27, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 30.06.2015р. № 908/3893/15 про порушення провадження у справі, та ухвала суду від 16.07.2015р. про відкладення розгляду справи № 908/3893/15, які направлялися на зазначену адресу відповідача, на адресу господарського суду Запорізької області не поверталися.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/3893/15.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України і полягають в тому, що 15.03.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Грузовик Транс Сервіс" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua , які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 15.03.2011р., та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26005060294122 електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 62000,00грн. Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 18.05.2015р. у нього виникла заборгованість в розмірі 104408 грн. 85 коп., з яких: 45600,00 грн. заборгованості за кредитом, 29490, 76 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 23350,89 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, 5967,20 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 627 ЦК України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 179 ГК України закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

При вирішені даного спору судом встановлено, що 15.03.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Грузовик Транс Сервіс" (відповідач) звернулося до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (позивач - банк) із заявою про відкриття поточного рахунку та заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, в яких зазначено, що клієнт надає свою згоду з Умовами та Правила надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з даною заявою складають договір банківського обслуговування; приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Зазначено, що відносини між банком та клієнтом могуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів чи додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по банківському обслуговуванню з клієнтом через веб - сайт банку.

Згідно з письмовою заявою про відкриття рахунку від 15.03.2011р., відповідачу позивачем був відкритий поточний рахунок № 26005060294122.

Таким чином, між сторонами у справі укладено договір банківського обслуговування № б/н від 15.03.2011р.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 "Умов та правил надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови) при укладенні договорів та угод, або здійсненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до цих Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк та клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, направлений банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Дослідивши Заяву про відкриття поточного рахунку, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи ПриватБанку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua , які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 15.03.2011р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний договір є кредитним договором, до якого застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, кредитний договір між сторонами у даній справі складається із заяви про відкриття поточного рахунку та Умов і Правил надання банківських послуг, які оприлюднені через офіційний сайт банку. При цьому, зазначений договір підписаний обома сторонами в установленому законом порядку, сторонами не оспорювався та не визнаний недійсним.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов зазначеного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26005060294122, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Кредитний ліміт у відповідності до "Умов та правил надання банківських послуг" представляє собою суму грошових кошів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується згідно затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі відомостей про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників, тощо (п. 3.2.1.1.5. Умов).

Згідно з п., п. 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.6. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи Клієнт-Банк, інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інші). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що застосовується в проведенні його платежів понад залишку коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових коштів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, в разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, що передбачені внутрішніми нормативними документами банку.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3. зазначених Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.8. Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, чи у будь-якій іншій формі - "Угода").

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (п. 3.2.1.1.6. Умов).

Пунктом 3.2.1.1.8. Умов визначено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в іншій формі). При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених "Умовами та Правилами надання банківських послуг", Банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні Клієнтом зобов'язань, передбачених "Умовами та Правилами надання банківських послуг", за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування Ліміту, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк.

Періодом безперервного користування кредитом, відповідно до п. 3.2.1.1.11., є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більш ніж 35 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач прийняті на себе зобов'язань за Договором банківського обслуговування б/н від 15.03.2011р. щодо встановлення кредитного ліміту виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 62000,00 грн.

Відповідно до довідки ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 05.06.2015р. № 08.7.0.0.0/150605121116 з 15.03.2011 р. відповідачу був встановлений кредитний ліміт в розмірі 50000,00 грн., з 25.05.2011 р. - в розмірі 0,00 грн., з 04.03.2013 р. - в розмірі 60000,00 грн., з 28.05.2013р. - в розмірі 62000,00 грн., а з 02.03.2014р. - в розмірі 61516,00 грн.

Факт кредитування рахунку на підставі договору банківського обслуговування б/н від 15.03.2011р. відповідачем не спростований.

В частині 2 ст. 1054 ЦК України зазначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Порядок розрахунків між Банком та Клієнтом встановлений в п. 3.2.1.4.Умов.

Так, згідно з п. 3.2.1.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа місяця поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів проводиться за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. (п., п. 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2., 3.2.1.4.1.3. Умов).

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4. Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування відсотків не входить. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9. Умов).

Пунктом 3.2.1.4.4. умов встановлено обов'язок Клієнта сплачувати Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами.

Пунктом 3.2.1.1.3. умов встановлено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.2.2 умов клієнт зобов'язався: використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.2.1.1.1. даного розділу "Умов та правил надання банківських послуг" (п. 3.2.1.2.2.1.); сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно п., п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3. (п. 3.2.1.2.2.2.); здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.2.1.1.11. (п. 3.2.1.2.2.3.); повернути кредит в строки, встановлені п., п. 3.2.1.1.10., 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17. (п. 3.2.2.2.2.5.), сплатити Банку винагороду (п. 3.2.1.2.2.7.), тощо.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, зажадати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, виписки з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовик Транс Сервіс" та розрахунку заборгованості, вбачається, що в результаті невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грузовик Транс Сервіс" договором банківського обслуговування б/н від 15.03.2011р., у відповідача станом на 18.05.2015р. утворилась перед позивачем заборгованість в розмірі 104408 грн. 85 коп., з яких: 45600,00 грн. заборгованості за кредитом, 29490, 76 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 23350,89 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, 5967,20 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

08.01.2015р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія вих. №10221K2U0S0FH з вимогою про погашення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 15.03.2011р. Посилаючись на умови договору, ст. 526 ЦК України, банк вимагав негайного погашення простроченої заборгованості в повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами договору.

Зазначена претензія, як пояснив в судовому засіданні 03.08.2015р. представник позивача була складена 08.01.2015р., однак при технічному її виготовленні було помилково зазначено дату - 08.01.2014р.

Зазначену претензію відповідачем залишено без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Факт направлення позивачем відповідачу претензії вих. вих. №10221K2U0S0FH від 08.01.2014р. підтверджується фіскальним чеком № 5488 від 19.01.2015 р., описом вкладення від 19.01.2015 р. та списком № 127 згрупованих поштових відправлень пріоритетних листів з оголошеною цінністю та описом вкладення до цінного листа.

Відповідачем не надано доказів на спростування факту неналежного виконання ним прийнятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 26.11.2013р. в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості, сплати процентів за користування кредитом та комісії.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за кредитом в сумі 45600,00 грн., по відсоткам за користування кредитом в сумі 29490, 76 грн. та по сплаті комісії (винагороди за користування кредитом) в сумі 5967,20 грн. підтверджується матеріалами справи, є доведеним, відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в часині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовик Транс Сервіс" на користь ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК", підлягають задоволенню.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено п. 3.2.1.5.1. умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п., п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п., п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченої п., п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно п. 3.2.1.5.4 умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

При цьому, згідно з п. 3.2.1.5.7. умов термін позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

В п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Крім того, у відповідності до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

З огляду на викладене, суд вважає, що обумовлені сторонами в договорі банківського обслуговування б/н від 15.03.2011 р. період нарахування пені та строк позовної давності щодо стягнення пені у повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Грузовик Транс Сервіс" у строк зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позивачем, на підставі п., п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.4 Договору банківського обслуговування б/н від 15.03.2011р. нарахована пеня в сумі 233350,89 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом приймається до уваги, що позивачем до матеріалів справи надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 15.03.2011 р., укладеним між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грузовик Транс Сервіс", розрахунок здійснений у відповідності до умов договору, в якому відображено, зокрема, на яке порушене зобов'язання нараховано пеню, термін нарахування, сума, на яку здійснено нарахування та ставка пені. Контррозрахунок відповідача в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором б/н від 15.03.2011р. у розмірі 233350,89 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовик Транс Сервіс", м.Запоріжжя 45600,00 грн. заборгованості за кредитом, 29490, 76 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 23350,89 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, 5967,20 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовик Транс Сервіс", м.Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовик Транс Сервіс", (69000, м.Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 107, кв. 27, код ЄДРПОУ 36265045) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 45600 (сорок п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом , 29490 (двадцять дев'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн. 76 коп. заборгованості по відсотками за користування кредитом, 5967 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 20 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 23350 (двадцять три тисячі триста п'ятдесят) грн. 89 коп . пені та 2088 (дві тисячі вісімдесят вісім) грн. 18 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України "04" серпня 2015 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.