Рішення

від 06.08.2015 по справі 909/665/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2015 р. Справа № 909/665/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника Долинського міжрайонного прокурора

77500, м. Долина, вул. Котляревського, 2

в інтересах держави в особі Розточківської сільської ради,

вул. Шевченка,113, с. Розточки, Долинський район,

Івано-Франківська область,77535

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ленигевич Ольги Павлівни

вул. Шевченка,62, с. Розточки,Долинський район,

Івано-Франківська область,77535

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3 269 грн. 68 коп., розірвання договору оренди нерухомого майна від 23.01.2015 р. та повернення приміщення

за участю:

від прокуратури: Гулянич М.М. - прокурор відділу, (службове посвідчення № 033272 від 07.05.2015 р.)

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Розточківської сільської ради подав позов до Фізичної особи-підприємця Ленигевич Ольги Павлівни про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2 660,28 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна від 23.01.2015 р. та повернення приміщення.

22.07.2015 року через канцелярію господарського суду Івано-Франківської області від позивача по справі надійшла заява про збільшення позовних вимог №234 від 16.07.2015 року (вх. №7771/15 від 22.07.2015 року. Згідно вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 3 269 грн. 68 коп. основної заборгованості.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Крім того, відповідно до п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити розмір позовних вимог можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Разом із заявою про збільшення позовних вимог позивач подав суду довідку №233 від 16.07.2015 року, яка видана виконавчим комітетом Розточівської сільської ради, згідно якої станом на 01.07.2015 року заборгованість відповідача складає 3 269 грн. 68 коп.

Таким чином, суд, відповідно до вищевказаної норми Постанови Вищого господарського суду України, задовольняє заяву позивача про збільшення позовних вимог і з врахуванням задоволення заяви про збільшення позовних вимог, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 269 грн. 68 коп. заборгованості.

Ухвалою суду від 18.06.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 07.07.2015 року. Ухвалою суду від 07.07.2015 року відкладено розгляд справи на 23.07.2015 року. Ухвалою суду відкладено розгляд справи на 06.08.2015 року.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити. Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. З цього приводу слід вказати таке.

Відповідно до підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд встановив таке.

Як вбачається з позовної заяви прокуратурою встановлено, що 23.01.2015 року між виконавчим комітетом Розточківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Ленигевич О.П. (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, частини нежитлового приміщення площею 43 кв. м., розташованого по вул. Шевченка, 103 в будівлі клубу с. Розточки та знаходиться на балансі Розточківської сільської ради.

Рішенням Розточківської сільської ради від 30.12.2014 року №185-27/2014 було вирішено надати відповідачу в оренду приміщення старого клубу для розміщення магазину терміном на 1 рік. Згідно договору дане майно було передано в оренду зі сплатою орендної плати в розмірі 609,4 грн. в строк до 15 числа наступного місяця.

За словами прокурора, відповідач систематично не виконував умови договору, жодного разу з початку дії договору оренди не сплачував орендну плату. Станом на 01.07.2015 року сума заборгованості відповідача по орендній платі становить 3 269 грн. 68 коп. за період 24.01.15 року по 01.07.2015 року.

Таким чином, прокурор просить суд стягнути з відповідача 3 269 грн. 68 коп. заборгованості з орендної плати, розірвати договір оренди нерухомого майна від 23.01.2015 року, укладеного між виконавчим комітетом Розточківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області та фізичною особою-підприємцем Ленигевич Ольгою Павлівною, а також зобов'язати відповідача повернути Розточківській сільській раді за актом прийому-передачі приміщення старого клубу.

Відповідач відзиву на позов та будь-яких пояснень стосовно обставин справи суду не подав, в судові засідання не з'являвся.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Що стосується вимоги прокурора про стягнення з відповідача 3 269 грн. 68 коп. заборгованості, слід вказати таке.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні зобов'язання на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 23.01.2015 року.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами. Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 6 ст. 283 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) вказує на те, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1 вказаного договору орендодавець здав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення торговою площею 43 кв. м. терміном на 1 рік. Передача нежитлового приміщення в користування підтверджується актом передачі від 23.01.2015 року, підписаний обома сторонами.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. В спірному випадку, пунктом 3 договору встановлено, що орендна плата за приміщення встановлюється згідно діючої методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста. Відповідно до рішення сесії №13-17/2013 від 28.03.2013 року. Розмір орендної плати за кожний місяць становить 609,40 грн. до 15 числа наступного місяця.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією про сплату боргу, копія якої міститься в матеріалах справи. Відповідач вимоги претензії не виконав і не подав суду доказів, які б підтверджували протилежне.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3 269 грн. 68 коп. визнається судом обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про розірвання договору нерухомого майна від 23.01.2015 року, суд звертає увагу на таке.

Частина 2 ст. 651 ЦК України стверджує, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 284 ГК України орендна плата є однією з істотних умов договору оренди. Судом встановлено (а матеріалами справи підтверджено і не спростовано відповідачем) порушення відповідачем істотної умови договору від 23.01.2015 року у вигляді несплати орендної плати, а отже вимога позивач про розірвання вказаного договору є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги позивача повернути приміщення площею 43 кв. м, розташованого по вул. Шевченка, 103, с. Розточки, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Проте, в спірному випадку припинення договірних відносин між сторонами відбудеться після вступу рішення суду в законну силу. Таким чином, на момент звернення сторони в суд щодо захисту порушеного права - вимоги сторони в частині повернення орендованого майна не є такими, які порушують право, а отже така вимога є передчасною та не підлягає до задоволення.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не подав суду жодних доказів, які б підтверджували належне виконання ним договірних зобов'язань і не спростував твердження позивача.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України).

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає позов таким, який підлягає частковому задоволенню.

Відносно судового збору, потрібно зазначити таке. Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до п. 4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. Оскільки, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, то в силу вищенаведених норм, судовий збір слід покласти на визначеного прокурором позивача - Розточківську сільську раду та на відповідача фізичну особу-підприємця Ленигевич Ольгу Павлівну.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, ч.1 ст. 549, ч.1 ст. 611, ст. 629, ч. 2 ст. 651, ст.ст. 759, 762, 785 Цивільного кодексу України, ч.6 ст. 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 34, 43, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Розірвати договір оренди нерухомого майна від 23.01.2013 року, укладений між виконавчим комітетом Розточківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області та приватним підприємцем Ленигевич Ольгою Павлівною.

Стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця Ленигевич Ольги Павлівни / 77535, Івано-Франківська область, Долинський район, с. Розточки, вул. Шевченка, 62, код 2507903383 / на користь позивача Розточківської сільської ради / 77535, Івано-Франківська область, Долинський район, с. Розточки, вул. Шевченка, 113, код 20561373 / заборгованість з орендної плати в розмірі 3 269 грн. 68 коп. (три тисячі двісті шістдесят дев'ять гривень шістдесят вісім копійок).

Стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця Ленигевич Ольги Павлівни / 77535, Івано-Франківська область, Долинський район, с. Розточки, вул. Шевченка, 62, код 2507903383 / в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 045 грн. 00 коп. (три тисячі сорок п'ять гривень) за наступними платіжними реквізитами: найменування суду - господарський суд Івано-Франківської області, рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, Банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області МФО банку - 836014.

Стягнути з позивача Розточківської сільської ради / 77535, Івано-Франківська область, Долинський район, с. Розточки, вул. Шевченка, 113, код 20561373 / в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 1218 грн. 00 коп. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень) за наступними платіжними реквізитами: найменування суду - господарський суд Івано-Франківської області, рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, Банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області МФО банку - 836014.

В частині вимоги про повернення приміщення старого клубу, яке знаходиться в с. Розточки, вул. Шевченка, 103, площею 43 кв. м. - відмовити.

Видати накази після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.15

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"