Рішення

від 29.07.2015 по справі 910/14024/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015Справа №910/14024/15 Суддя господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Кот Т.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" доВідкритого акціонерного товариства "Бетонгруп" простягнення 23484,14 грн. За участю представників сторін: позивача: Горбан А.В. (довіреність №1282-О від 15.04.2014р.) відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (надалі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача, Відкритого акціонерного товариства "Бетонгруп" (надалі - ВАТ "Бетонгруп") про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9812,35 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 7263,32 грн. пені у розмірі 4818,89 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 1589,58 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2015р. порушено провадження у справі №910/14024/15 та розгляд справи призначено на 01.07.2015р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2015р. у зв'язку із неявкою відповідача, розгляд справи відкладено на 15.07.2015р.

15.07.2015р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення до позову та документи для залучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2015р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та відсутністю відомостей щодо повідомлення відповідача, розгляд справи відкладено на 29.07.2015р.

У судовому засіданні 29.07.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Уповноважений представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від сторін до Господарського суду міста Києва не надходило.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивачем надані всі докази необхідні для прийняття рішення та беручи до уваги приписи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.10.2012р. між ПАТ КБ "Приватбанк", (надалі - Банк) та ВАТ "Бетонгруп", (надалі - Клієнт), було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої Клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 30.10.2012р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до даного договору Клієнту було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26000052612717 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг", (надалі - Умови).

Згідно п. 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту.

Пунктом 3.2.1.1.3 Умов визначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Згідно п. 3.2.1.4 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнт при закритті банківського дня виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

У випадку непогашення кредиту понад 90 днів з дати закінчення періоду, починаючи з 91 дня кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми остатку непогашеної заборгованості(п. 3.18.4.1.3. Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Пункт 3.18.1.1 Умов та Правил визначає, що кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнту, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк. інтернет клієнт банк. sms-повідомлення або інших) Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнту, що здійснюється шляхом проведення його платежів зверх залишку коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування. При цьому виникає дебетове сальдо.

Пунктом 3.18.1.6 Умов та Правил передбачено, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку в разі зменшення надходжень на поточний рахунок або наступу інших факторів, визначених нормативними документами банку. Підписавши угоду Клієнт зяражає своє згоду на те, що зміна ліміту здійснюється Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав кредитний ліміт у розмірі 10000,00 грн.

Відповідач згідно умов договору зобов'язаний здійснювати погашення кредиту, однак свої зобов'язання не виконав, позивач направив на адресу відповідача претензію №21031K2A1S052 від 12.02.2015р. у якій просив погасити заборгованість.

Відповідачем дана претензія залишена без реагування, а зобов'язання за договором не виконано. У зв'язку з неналежним виконанням ВАТ "Бетонгруп" своїх зобов'язань за договором, позивач намагається стягнути з відповідача прострочену заборгованість за тілом кредиту в сумі 9812,35 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 7263,32 грн., 4818,89 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 1589,58 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

У відповідності до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Отже, подання відповідачем Заяви по системі клієнт-банк у відповідності до п. 3.18.1.16 Умов, з посвідченням її електронним цифровим підписом, та наданням позивачем кредитних коштів, і часткове їх погашення відповідачем заборгованості по тілу кредиту та нарахованим процентам свідчить, що сторони фактично виконували кредитний договір, а отже досягли згоди з усіх істотних його умов. Таким чином, права і обов'язки сторін регулюються, зокрема, положеннями параграфу 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 2 ст. 1056 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу кредит у розмірі 9812,35 грн., що підтверджується випискою по рахунку за період з 31.10.2013р. по 15.06.2015р.

Згідно з п. 3.18.1.17 при перерахунку Клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які інші рахунки або пластикові картки, держателем яких є власник поточного рахунку, з суми кожного з проведених за рахунок кредитного ліміту перерахувань утримується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми перерахувань. Клієнт доручає Банку списувати суми такої комісійної винагороди, що підлягає сплаті Банку, зі свого поточного рахунку.

Відповідно до п. 3.18.1.11 періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування «кредитним лімітом на поточному рахунку» - не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом у цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Згідно з п.3.18.4.1.3 Умов та Правил, в разі непогашення кредиту на протязі 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулению, починаючи з 91 дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулению, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнту по погашенню заборгованості вважаються порушеними.

Протягом 90 днів з дати закінчення періоду в якому дебетове сальдо підлягало обнулению кредитове сальдо на поточному рахунку Відповідача не було зафіксовано, а тому відповідно з п. 3.18.4.1.3 Умов та Правил кредит вважається простроченим.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, порушив умови договору, прострочив строки повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за користування кредитом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що зобов'язання з боку відповідача не припинилося виконанням, проведеним належним чином, відповідачем не надано суду належних доказів його виконання, або неможливості такого виконання, беручі до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 9812,35 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 7263,32 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 1589,58 грн. підлягають задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Окрім того, з огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

За несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 4818,89 грн. за період з 01.11.2013р. по 23.03.2015р.

Пунктом 3.2.1.5.1 Умов визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Згідно п. 3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої, зокрема, п. 3.2.1.5.1 здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, п. 3.2.1.5.4 Умов, сторонами було закріплено інший порядок нарахування пені, а тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 4818,89 грн. за період з 01.11.2013р. по 23.03.2015р.

Вищий господарський суд у п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. за №14 зазначає, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 257 Цивільного кодексу України передбачена загальна позовна давність у три роки.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 ЦК України, зокрема, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вимоги щодо стягнення з відповідача пені, заявлені лише 02.06.2015р. , тобто за межами річного строку позовної давності, проте, оскільки ВАТ "Бетонгруп" не заявлялось про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені, то в силу приписів ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України господарським судом позовна давність не застосовується.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 9812,35 грн., відсотків та комісії за користування кредитними коштами в розмірі 7263,32 грн. та 1589,58 грн. відповідно, а також пені в розмірі 4818,89 грн. підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Бетонгруп" (04119, м. Київ, вулиця Сім'ї Хохлових, будинок 15; ідентифікаційний код 35648639) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50, ідентифікаційний код 14360570) 9812 (дев'ять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 35 коп. заборгованості за кредитом, 7263 (сім тисяч двісті шістдесят три) грн. 32 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1589 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 58 коп. заборгованості по комісії за користуванням кредитом, 4818 (чотири тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 89 коп. пені та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 03.08.2015р.

Суддя В.В. Князьков