Рішення

від 05.08.2015 по справі 912/2559/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 рокуСправа № 912/2559/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2559/15

за позовом прокурора Новоархангельського району в інтересах держави

до відповідачів

1) Кальниболотської сільської ради

2) Фермерського господарства "Кушніра В.Ф."

про скасування рішення, визнання недійсним договору, зобов'язання звільнити земельні ділянки,

за участю представників:

від прокуратури - Сігіда Л.М., посвідчення № 004383 від 19.09.2012,

від відповідачів - участі не брали.

Прокурор Новоархангельського району звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про:

- визнання нечинним та скасування п. 1 рішення від 06.02.2015 № 382 Кальниболотської сільської ради шостого скликання в частині надання в оренду земельних ділянок (невитребуваних паїв) Фермерському господарству "Кушніра В.Ф.";

- визнання недійсним договору оренди землі від 06.02.2015 № 11, укладеного між Кальниболотською сільською радою та Фермерським господарством "Кушніра В.Ф." про передачу у строкове платне користування земельних ділянок (невитребуваних паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 766 площею 4,76 га, № 716 площею 4,51 га, № 611 площею 4,35 га, № 612 площею 4,35 га, загальною площею 17,97 га, за межами населеного пункту, яка розташована на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району на строк до 01.09.2015;

- зобов'язання Фермерського господарства "Кушніра В.Ф." звільнити земельні ділянки (невитребувані паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 766 площею 4,76 га, № 716 площею 4,51 га, № 611 площею 4,35 га, № 612 площею 4,35 га, загальною площею 17,97 га, за межами населеного пункту, що розташовані на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району, вартістю 530649,49 грн.

Ухвалою від 03.07.2015 господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 05.08.2015.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачі позовні вимоги не заперечили, відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не подали, участі у судовому засіданні не брали.

Частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При цьому в пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Ухвала господарського суду у даній справі від 03.07.2015 направлялась відповідачам за адресами, вказаними прокурором у позові, станом на день розгляду справи не повернута органом поштового зв'язку до господарського суду, як і відсутні у суду докази її вручення відповідачам.

Направлення ухвали підтверджується копією списку згрупованих внутрішніх відправлень за 06.07.2015.

Поряд з тим, судом враховано, що відповідачі у справі обізнані стосовно дати, часу та місця проведення судового засідання, оскільки ухвала про витребування доказів від 24.07.2015 у даній справі, у якій міститься посилання на порушення провадження у справі № 912/2559/15 та дати її розгляду у судовому засіданні, відповідачами отримана 30.07.2015, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень за №№ 2502202054318, 2502202054326.

З огляду на викладене, господарський суд вважає відповідачів належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення даного судового засідання та такими, що з власної ініціативи не скористалися своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, господарським судом встановлено наступне.

У відповідності до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент подання прокурором позов до суду) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор у позовній заяві зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Як убачається із ст. 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, серед іншого, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Таким чином, як зазначає прокурор у позовній заяві, в основі інтересу держави лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, інтерес держави полягає у дотриманні органом державної влади конституційного обов'язку здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю Українського народу виключно відповідно до вимог Закону.

Положеннями ст.ст. 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (яким відповідно до Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011, є Держсільгоспінстпекція України), до суду із позовами про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпоряджень землею.

Зважаючи на вказане, прокурор стверджує, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, відтак прокурор наділений правом пред'явити позов в інтересах держави як позивач.

Господарський суд погоджується з такою позицією прокурора.

При розгляді даного спору господарським судом встановлено, що Кальниболотською сільською радою Новоархангельського району Кіровоградської області 06.02.2015 прийнято рішення № 382 "Про надання в оренду невитребуваних паїв", згідно п. 1 якого Фермерському господарству "Кушнір В.Ф." надано в оренду невитребувані паї земель колишньої колективної власності колишніх членів колгоспу "Україна", які померли, не визначилися загальною площею 17,97 га.

На підставі вказаного рішення між Кальниболотською сільською радою (Орендодавець) та Фермерським господарством "Кушнір В.Ф." (Орендар) укладено договір оренди земельних ділянок (не витребуваних паїв) від 06 лютого 2015 року № 11 (надалі за текстом - Договір оренди).

Даний Договір оренди зареєстровано у Журналі реєстрації договорів оренди незатребуваних паїв по Кальниболотській сільській раді 16.02.2015 за № 11 (а.с. 11).

За умовами Договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 17,97 га, у тому числі ріллі 17,97 га (з них незатребуваних паїв 17,97 га).

З матеріалів справи убачається, що передана в оренду за Договором оренди земельна ділянка складається із незатребуваних паїв: номер ділянки на схемі 611 площею 4,35 га, номер ділянки на схемі 612 площею 4,35 га, номер ділянки на схемі 766 площею 4,76 га, номер ділянки на схемі 716 площею 4,51 га (а.с. 9).

Договір оренди дійсний до 01.09.2015 (п. 8 Договору оренди).

Вирішуючи спір у даній справі, господарський суд керується положеннями частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Пунктом "а" статті 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частина 3 статті 122 цього Кодексу визначає, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, вищезгадані статті Земельного кодексу України визначають розпорядника земель державної власності.

При цьому, земля в Україні, згідно з нормами частини 3 статті 78 Земельного кодексу України, може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)" цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

У частині 1 статті 3 цього Закону зазначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

В силу вимог статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

При цьому, частина 2 статті 5 цього Закону передбачає, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Таким чином, оскільки земельні частки (паї) не відносяться ні до земель державної, ні до комунальної власності, повноваження щодо передачі цих земель у власність громадянам - власникам сертифікатів на земельну частку (пай), а також надання цих земель у користування залишаються у районних державних адміністрацій (за межами населених пунктів) та органів місцевого самоврядування (в межах населених пунктів).

Досліджуючи матеріали справи, господарський суд встановив, що фактично за спірним рішенням Кальболотською сільською радою передано в оренду ФГ "Кушнір В.Ф." земельні ділянки із невитребуваних земельних часток (паїв), які розташовані за межами населених пунктів.

Так, відповідно до листа відділу Держземагентства у Новоархангельському районі Кіровоградської області від 31.03.2015 № 01-09/1111 (а.с. 12), земельні ділянки № 766 площею 4,76 га, № 716 площею 4,51 га, № 611 площею 4,35 га, № 612 площею 4,35 га є землями колишньої колективної власності КСП "Україна" і знаходяться за межами населених пунктів Кальниболотської сільської ради.

Згідно "Книг записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі", державний акт на дану земельну ділянку зареєстровано та отримано: 20.08.2002 на ім'я Широкопояс Миколи Андрійовича, серія Р1 № 321328, кадастровий номер 3523681200:02:000:0611, площа 4,35 га, земельна ділянка за № 611, розташована на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

За даними, наявними у відділі, на ділянки №№766, 716, 612 правовстановлюючі документи щодо оформлення права приватної власності не виготовлялися.

В силу вимог статей 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)" повноваження щодо надання таких земель в оренду віднесено до компетенції районних державних адміністрацій.

Отже, господарський суд, розглядаючи спір у даній справі, прийшов до висновку, що Кальболотська сільська рада, розпорядившись нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, що знаходяться за межами населеного пункту, діяла з перевищенням наданих їй чинним законодавством повноважень.

Окрім того, господарський суд враховує, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть станом на 01.04.2015 громадянин Широкопояс Микола Андрійович, 23.12.1946 р.н. помер 23 лютого 2004 року.

На вимогу господарського суду, викладену в ухвалі від 24.07.2015, Новоархангельською державною нотаріальною конторою надано інформацію (лист від 31.07.2015 № 751/01-16), згідно якої після смерті Широкопояс Миколи Андрійовича, померлого 23 лютого 2004 року, спадкова справа не відкривалася.

У відповідності до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до статті 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу. Спадщина визнана судом відумерлою, переходить у власність відповідної територіальної громади та відповідно до статті 1283 Цивільного кодексу України охороняється відповідним органом місцевого самоврядування.

На підставі вищезазначеного, надання в оренду ФГ "Кушнір В.Ф." земельної ділянки № 611 площею 4,35 га, що знаходяться на території Кальниболотської сільської ради, до визнання її судом відумерлою спадщиною не є можливим.

Доказів визнання судом спадщини (земельної ділянки, що належала Широкопояс М.А. відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія РІ №321328 від 20.08.2002) відумерлою на підставі статті 1277 ЦК України відповідачем 1 на вимогу суду не подано.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені - Конституцією та законами України.

В силу вимог пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За правилами статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Оскільки рішення від 06.02.2015 № 382, прийняте Кальниболотською сільською радою з порушенням положень статей 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)", що позбавило Новоархангельську районну державну адміністрацію права розпорядження земельними ділянками, які передані в оренду відповідачу 2, таке рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а вимоги прокурора в цій частині задоволенню.

Вирішуючи спір в частині визнання недійсним договору оренди землі, господарський суд враховує, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки спірний Договір оренди землі укладений з порушенням вимог статей 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)", такий договір підлягає визнанню недійсним відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Поряд з цим, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в силу вимог частини 3 статті 207 Господарського кодексу України, пункту 2.29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" та пункту 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними" зобов'язання за спірним Договором оренди землі можуть бути припинені лише на майбутнє, тобто з моменту набрання чинності рішенням господарського суду у даній справі.

З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 06.02.2015 № 11 між Кальниболотською сільською радою Новоархангельського району Кіровоградської області та Фермерським господарством "Кушнір В.Ф." та зареєстрованого в Кальниболотській сільській раді 16.02.2015 за № 11, підлягають задоволенню, а спірний договір має бути визнаний судом недійсним на майбутнє.

Окрім того, прокурором заявлено позовну вимогу про зобов'язання відповідача 2 звільнити земельні ділянки (невитребувані паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 766 площею 4,76 га, № 716 площею 4,51 га, № 611 площею 4,35 га, № 612 площею 4,35 га, загальною площею 17,97 га, за межами населеного пункту, що розташовані на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району.

Господарський суд звертає увагу прокурора на відсутність правового обґрунтування даної позовної вимоги як і у самій позовній заяві, так і у судовому засіданні.

Суд виходить з того, що оспорюваний прокурором договір оренди землі визнано недійсним. Визнання рішенням суду договору недійсним тягне за собою припинення його дії. Повернення земельної ділянки у договірних відносинах можливе як наслідок недійсності договору, оскільки відпала підстава землекористування.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Водночас, господарський суд враховує, що прокурором до позовної заяви не додано будь-яких доказів передачі ФГ "Кушнір В.Ф." земельних ділянок № 766 площею 4,76 га, № 716 площею 4,51 га, № 611 площею 4,35 га, № 612 площею 4,35 га, загальною площею 17,97 га, як і не надано суду доказів фактичного користування вказаними земельними ділянками на даний час орендарем.

Сам факт укладення між відповідачами спірного договору оренди земельних ділянок не є беззаперечним доказом передачі орендареві об'єкту оренди та, відповідно, користування ними.

Про відсутність таких доказів зазначив прокурор і у судовому засіданні.

Окрім того, позовна вимоги про звільнення земельних ділянок не містить чіткого посилання щодо того, на користь кого такі земельні ділянки має повернути орендар.

Згідно із ч. 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Положеннями ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, прокурором в частині обґрунтування позовної вимоги про зобов'язання Фермерського господарства "Кушніра В.Ф." звільнити земельні ділянки (невитребувані паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 766 площею 4,76 га, № 716 площею 4,51 га, № 611 площею 4,35 га, № 612 площею 4,35 га, загальною площею 17,97 га, за межами населеного пункту, що розташовані на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району, вимоги вказаних процесуальних норм не дотримано, відтак у задоволенні позову в цій частині господарський суд відмоляє.

На підставі частини 2 статті 49 Господарського процесуального України та пунктів 2.11., 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір у даній справі покладається на відповідача 1 в розмірі 1218,00 грн, та на відповідача 2 в розмірі 1218,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати п. 1 рішення від 06.02.2015 № 382 Кальниболотської сільської ради шостого скликання про надання в оренду земельних ділянок (невитребуваних паїв) Фермерському господарству "Кушніра В.Ф.".

Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 06.02.2015 № 11, укладений між Кальниболотською сільською радою та Фермерським господарством "Кушніра В.Ф." про передачу у строкове платне користування земельних ділянок (невитребуваних паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 766 площею 4,76 га, № 716 площею 4,51 га, № 611 площею 4,35 га, № 612 площею 4,35 га, загальною площею 17,97 га, за межами населеного пункту, які розташовані на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району, на строк до 01.09.2015.

В частині позовних вимог про зобов'язання Фермерського господарства "Кушніра В.Ф." звільнити земельні ділянки (невитребувані паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 766 площею 4,76 га, № 716 площею 4,51 га, № 611 площею 4,35 га, № 612 площею 4,35 га, загальною площею 17,97 га, за межами населеного пункту, що розташовані на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району, вартістю 530649,49 грн, відмовити.

Стягнути з Кальниболотської сільської ради (26111, Кіровоградська область, Новоархангельський район, с. Кальниболота, вул. Леніна, 82, ідентифікаційний код 04367016) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1218,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фермерського господарства "Кушніра В.Ф." (26111, Кіровоградська область, Новоархангельський район, с. Кальниболота, ідентифікаційний код 23098467) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1218,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 07.08.2015.

Суддя В.М. Балик