Рішення

від 30.07.2015 по справі 914/2161/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.15 Справа№ 914/2161/15

За позовом: Приватного підприємства «КАРАЛЕСС», м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Галичина», м. Радехів Львівської обл.

про: стягнення 38982,97грн.

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Полумисний В.В. - представник (довіреність від 22.06.15р.);

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 30.07.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Суть спору :

позов заявлено Приватним Підприємством «КАРАЛЕСС» (м.Київ) до Приватного акціонерного товариства «Галичина» (м.Радехів, Львівська область) про стягнення 38982,97грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором поставки не виконав, зокрема, не провів повної оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 09.07.15 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 30.07.15р. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

В судове засідання 30.07.2015 року позивач участь повноважного представника забезпечив, вимоги ухвали суду від 09.07.2015 року виконав, позовні вимоги підтримав.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

26.02.2013 року між Приватним Підприємством «КАРАЛЕСС» (позивач у справі, постачальник згідно договору) та Приватним акціонерним товариством «ГАЛИЧИНА» (відповідач у справі, покупець згідно договору) уклали договір поставки № 012-13, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався передати в обумовлені строки товари (заквасочні культури прямого внесення і молокозсідального ферменту) у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти у власність і сплатити за нього обумовлену даним договором грошову суму.

Відповідно до п.2.1. договору, кількість та асортимент кожної партії товару зазначається в рахунку - фактурі, яка складається на підставі замовлення покупця, поданого відповідно до розділу 4 даного договору, та являється невід'ємною частиною даного договору.

Ціна за одиницю товару та загальна кількість товару, що поставляється, визначається на підставі рахунку - фактури.

Розрахунки між сторонами здійснюються платіжними дорученнями, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Покупець зобов'язується оплачувати кожну окрему партію товару на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару (п.3.4. договору).

Відповідно до п.4.2. договору поставка товару здійснюється окремими партіями протягом дії даного договору на підставі письмового замовлення покупця, яке надається постачальнику за 3 календарні дні до узгодженого строку поставки товару. В даний строк постачальник обробляє і узгоджує замовлення. Датою узгодження замовлення покупця є дата виставлення рахунку - фактури. Заявка на поставку товару повинна містити наступні відомості: найменування та кількість товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № 59 від 16.05.2014 р. - Заквасочна культура LACTOFERM MYE (10U) (3002905) - на загальну суму 3 840,00 грн.; №78 від 11.06.2014 р. - Заквасочна культура LACTOFERM MYE (10U) (3002905) - на загальну суму 7 680,00 грн.; №83 від 17.06.2014 р. - Заквасочна культура LACTOFERM MYE (10U) (3002905) - на загальну суму 7 680,00 грн.; №95 від 27.06.2014 р. - Заквасочна культура LACTOFERM MYE (10U) (3002905) - на загальну суму 7 680,00 грн.

Як стверджує позивач, сума боргу відповідача за поставлений товар складає 24 000,00 грн.

До матеріалів позовної заяви долучено акт звіряння взаємних розрахунків, підписаний обома сторонами, за період з 01.01.2014 року по 01.01.2015 року за договором постачання.

На суму боргу позивачем нараховано 3 144,32 грн. пені, 11 169,96 грн. інфляційних втрат та 668,69 грн. 3 % річних.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 012-13 від 26.02.2013 року, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.4. договору покупець зобов'язується оплачувати кожну окрему партію товару на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1. договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Правильність нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних судом перевірено.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 24 000,00 грн. основного боргу, 3 144,32 грн. пені, 11 169,96 грн. інфляційних втрат та 668,69 грн. 3% річних є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Галичина» (80200, Львівська область, м.Радехів, вул. Б.Хмельницького, буд.120, ідентифікаційний код 25553579) на користь Приватного підприємства «КАРАЛЕСС» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд.55 літ.Б, ідентифікаційний код 32917100) 24 000,00 грн. основного боргу, 3 144,32 грн. пені, 11 169,96 грн. інфляційних втрат, 668,69 грн. - 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 04.08.2015 р.

Суддя Король М.Р.