Рішення

від 04.08.2015 по справі 922/3859/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р.Справа № 922/3859/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ) до Благодійної організації "Благодійний фонд "Щасливе материнство" (м. Харків) про стягнення 23470,29 грн. за участю представників сторін:

позивача - Таранова Т.І. (довіреність №8616-К-О від 26.11.2014)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Щасливе материнство" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування №б/н, укладеним між сторонами 11.07.2013 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 23470,29 грн., з яких 10000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 7168,89 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4600,48 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1700,92 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

04.08.2015 до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку.

Суд, дослідивши клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку, вирішив за можливе задовольнити його.

Представник позивача в судовому засіданні 04 серпня 2015 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 04 серпня 2015 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Ухвала про порушення провадження у справі від 06.07.2015, що була направлена відповідачеві рекомендованими листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в наданої позивачем роздруківки з інтернет ресурсу Міністерства Юстиції України про пошук відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про пошук відомостей в ЄДР стосовно відповідача, повернулась до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11.07.2013 Благодійною організацією "Благодійний фонд "Щасливе материнство" (далі - відповідач) було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі - заява).

Згідно Заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 11.07.2013 (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26003052316423 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Розділом 3.2.1. "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - умови) передбачено умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративного клієнта.

Згідно п. 3.2.1.1.1 умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3. умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно п. 3.2.1.1.8. умов, проведення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком на протязі одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і Правил надання банківських послуг" (або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів та відтисками печатки", або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або в формі обміну інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода"). При порушенні клієнтом будь-якого із обов'язків, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", Банк на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному використанні клієнтом обов'язків, передбачених "Умовами і Правилами надання банківських послуг", проведення платежів клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено Банком на той же строк.

Відповідно до п. 3.2.1.1.11., 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.2.2.3. та 3.2.1.2.2.5. умов, встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів (періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку). Клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Умовами.

Згідно п.п. 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2. та 3.2.1.4.1.3. умов, нарахування відсотків проводиться наступним чином: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. В разі коли дебетове сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, не обнуляється, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2.1.4.4. Умов, клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно довідки банку №08.7.0.0.0/150606131315 від 06.06.2015 станом на 12.07.2013 клієнту (відповідачу) було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в розмірі 10000,00 грн.

За розрахунком позивача загальна заборгованість відповідача за договором банківського обслуговування б/н від 11.07.2013 станом на 23.03.2015 року становить 23470,29 грн. та складається з наступного:

- 10000,00 грн. - заборгованість за кредитом;

- 7168,89 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 4600,00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

- 1700,92 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Виписка, що підтверджує відповідний рух коштів по рахунку відповідача та розрахунок заборгованості надані позивачем (а.с. 54).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, а в матеріалах справи такі докази також відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" в частині стягнення заборгованості за кредитом - 10000,00 грн.; заборгованості за процентами - 7168,89 грн.; заборгованості по комісії - 1700,92 грн., обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач, посилаючись на прострочення виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту, просить стягнути з нього пеню в сумі 4600,48 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3.2.1.5.1. Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно п. 3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до п. 3.2.1.5.7 Умов строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплати процентів за його користування у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі 4600,48 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Щасливе материнство" (61005, м. Харків, пр. Московський, буд. 94, к. 206; код ЄДРПОУ 38632113) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 10000,00 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 7168,89 грн.; заборгованість по комісії за користуванням кредитом в сумі 1700,92 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 4600,48 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова