Рішення

від 18.07.2006 по справі 20-8/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-8/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"18" липня 2006 р. справа № 20-8/164

За позовом  Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради (вул. Павличенко, 2, місто Севастополь, 99011)

до відповідача Житлового –будівельного кооперативу “Південнобережний” (проспект Героїв Сталінграду, 7, місто Севастополь, 99014)

про стягнення заборгованості,

суддя Ткаченко М.І.

Представники:

від позивача: - Дорожко О.Л., довіреність № 01-юр від 3 січня 2006 року;

від відповідача: - не з`явився;

Суть спору: Комунальне підприємство “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Житлового –будівельного кооперативу “Південнобережний” про стягнення 10.997,55 грн. (у тому числі основний борг –10.411,06 грн., індекс інфляції –168,05 грн., пеня –313,71 грн., три проценти річних –104,73 грн.).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує належним чином умови договору № 1035 від 24 листопада 2004 року про постачання тепловою енергією (гаряче водопостачання).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвал суду від 27 червня 2006 року, 6 липня 2006 року не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не представив.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу в відсутності представника відповідача по наявним в справі матеріалам.

Представнику позивача судом роз'яснені права та обов'язки згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

24 листопада 2004 року позивач та відповідач уклали договір № 1035 про постачання теплової енергії (гаряче водопостачання).

Згідно умов договору позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію (гарячу воду) в необхідному йому обсягу, а відповідач –оплачувати отримані послуги по встановленим тарифам в строки, передбачені договором.

Відповідно до пункту 6.3 договору споживач проводить оплату в строк до 25 числа місяця, поточного за розрахунковим. Рахунок вважається доставленим на адресу споживача, якщо останній до 25 числа поточного місяця не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Відповідних заяв з боку відповідача на адресу позивача не поступало.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував свої обов'язки по договорам належним чином, що підтверджується відсутністю з боку відповідача яких-небудь заперечень чи скарг.

В порушення умов договору відповідач не оплачує отриману теплову енергію, у зв'язку з чим з січня 2005 року по травень 2006 року виникла заборгованість з боку відповідача в сумі 10.411,06 грн. (копії рахунків – актів виконаних робіт маються в матеріалах справи).

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань позивач нарахував на суму боргу пеню в рамках пункту 7.2.3 договору в розмірі 313,71 грн., в порядку статті 625 Цивільного кодексу України –індекс інфляції в розмірі 168,05 грн., три проценти річних –104,73 грн.

Всього сума заборгованості склала 10.997,55 грн.

Несплата в добровільному порядку суми боргу з`явилася підставою для позивача звернутися до господарського суду міста Севастополя за захистом порушеного права.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

З 1 січня 2004 року набрав чинності  Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19 червня 2003 року №  980-IV і Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV, що вступив в дію в 1 січня 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Оскільки відповідач підписав договір на постачання теплової енергії, таким чином він прийняв на себе всі зобов`язання, що передбачені умовами договору, у тому числі і оплачувати поставлену теплову енергію в належні строки і в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови договору в частини оплати наданих послуг, тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10.411,06 грн. підлягаючими задоволенню.

Відповідно до статті  610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

В представленому позивачем розрахунку заборгованості індекс інфляції розрахований в сумі 168,05 грн. На думку суду наданий розрахунок є вірним, а сума індексу інфляції такої, що підлягає задоволенню.

Три проценти річних позивач розрахував в розмірі 104,73 грн. Суд перевірив правильність нарахування трьох процентів річних та вважає наданий розрахунок вірним та суму 104,73 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі  статтями 549, 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків, які застосовуються у разі порушення зобов`язання, є пеня як один з різновидів неустойки.

У відповідності до пункту 7.2.3 договорів за несвоєчасно виконання розрахунків за теплову енергію сторони передбачили пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від підлягаючий сплаті суми.

Згідно статті 2  Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року № 543/96 –ВР (із змінами і доповненнями) розмір пені обчислюється від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, на думку суду розмір пені, передбачений в договорі, встановлений сторонами  згідно вимог чинного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у даному Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно наданого позивачем розрахунку пені її розмір встановлює 313,71 грн. Суд, перевіривши правильність нарахування пені, вважає наданий розрахунок пені вірним, а суму 313,71 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач в добровільному порядку погашення заборгованості не здійснив, доказів необґрунтованості вимог позивача, а також посилання на обставини, які мають значення для правильного вирішення даного господарського спору, суду не надав.

На підставі вищевикладеного, суд визнав позовні вимоги Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 109,26 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню в сумі 118,00 грн.

Відповідно до підпункту а пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року  № 7-93 із позовних заяв майнового характеру  ставка державного мита встановлює 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивач повинен доплатити державне мито в доход Державного бюджету України в розмірі 0,72 грн.

Керуючись статтями 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 20, 22, 49, 75, 77, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Житлово –будівельного кооперативу “Південнобережний” (проспект Героїв Сталінграду, 7, місто Севастополь, 99014 код в ЄДРПОУ 24510533) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради (вул. Павличенко, 2, місто Севастополь, 99011,  код в ЄДРПОУ 03358357) заборгованість в сумі 10.997,55 грн. (у тому числі основний борг –10.411,06 грн., індекс інфляції –168,05 грн., пеня – 313,71 грн., три проценти річних –104,73 грн.), а також витрати по сплаті державного мита в сумі 109,26 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню в сумі 118,00 грн.

3.          Стягнути з Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради (вул. Павличенко, 2, місто Севастополь, 99011,  код в ЄДРПОУ 03358357) в доход Державного бюджету України (р/р 31116095600007, отримувач: Державний бюджет Ленінського району, банк утримувача: УДК в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598) державне мито в розмірі 0,72 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили. Копії рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                                     М.І. Ткаченко

Розсилка

Комунальне підприємство “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради (вул. Павличенко, 2, місто Севастополь, 99011)1

Житлово –будівельний кооператив “Південнобережний” (проспект Героїв Сталінграду, 7, місто Севастополь, 99014)1

В справу1

В наряд 1