Рішення

від 18.06.2015 по справі 127/9149/15-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/9149/15-ц

Провадження № 2/127/3351/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18.06.2015 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.

за участю: секретаря Пєскова Є.Д.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «ФІРМА РАССВЕТ» про витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до приватного підприємства «ФІРМА РАССВЕТ» про витребування майна .

Позов мотивований тим, що 01.04.2014 року позивач придбав за власні кошти у ФОП ОСОБА_3 підйомник двостійковий РЕАК 208 за ідентифікаційним № 20109859 за 1 620, 00 доларів США, що на той час становило 18 630, 00 гривень. Підйомник було придбано позивачем з метоювикористання у майбутньому спільно із ПП «Фірма Рассвет» за усною домовленістю із заступником директора ОСОБА_4, з яким до дня його смерті (19.02.2015 року), ОСОБА_1 перебував у дружніх відносинах. 03.03.2015 року позивач звернувся до директора ПП «Фірма Рассвет», яка є дружиною ОСОБА_5, з вимогою повернути належний йому підйомник, що знаходиться у виробничому приміщенні фірми по вул. Д. Нечая, 222 в м. Вінниці. Однак, в поверненні майна позивачу було відмовлено.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про витребування з незаконного володіння приватного підприємства «ФІРМА РАССВЕТ» на користь позивача та передати йому підйомник двостійковий РЕАК 208, за ідентифікаційним № 20109859, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Д. Нечая, 222.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, аргументуючи мотивами викладеними в позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився. Згідно ч. 5 ст. 74 ЦПК України відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено.

Враховуючи думку позивача та його представника , суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

01.04.2014 року ОСОБА_1 придбав підйомник двостійковий РЕАК 208 за ідентифікаційним № 20109859 вартістю 18 630, 00 гривень, що підтверджується видатковою накладною № ВорЦ-03596 від 01.04.2014 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 6960 від 01.04.2014 року, виданими ФОП ОСОБА_3 (а.с. 11-12)

Вище вказане майно було отримано позивачем, що зокрема, підтверджується гарантійним талоном № 2380 від 01.04.2014 року де міститься відмітка про отримання устаткування, засвідчена підписом ОСОБА_1 (а.с. 13)

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що підйомник двостійковий РЕАК 208 за ідентифікаційним № 20109859 належить ОСОБА_1 на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей. Право користування власністю ? це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В судовому засіданні встановлено, що за усною домовленістю між позивачем та колишнім директором ПП «Фірма Рассвет» ОСОБА_5 підйомник двостійковий РЕАК 208 за ідентифікаційним № 20109859 було встановлено в приміщенні СТО ПП «Фірма Рассвет», розташованому за адресою: м. Вінниця, вул. Д. Нечая, 222. 19.02.2015 року ОСОБА_5 помер, а ПП «Фірма Рассвет» відмовляється повернутивище вказане майно позивачу.

03.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся до ВМВ УМВС України у Вінницькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6, яка відмовляється повернути йому належний на праві власності підйомник. (а.с. 6-7)

ДІМ сектору № 3 ВДІМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області капітаном міліції ОСОБА_7 здійснено перевірку матеріалів, зареєстрованих ЖЄО за № 5885, в результаті чого 05.03.2015 року зроблено висновок, що ознаки кримінального правопорушення за подією відсутні, інформація введенню в ЄРДР не підлягає, а в ситуації, що склалася вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, які повинні вирішуватись в суді. (а.с. 5)

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ОСОБА_6 є директором ПП «Фірма Рассвет», яка розташована у м. Вінниці по вул.. Д. Нечая, 222. (а.с. 15-17)

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач зберігає у себе майно, а саме: підйомник двостійковий РЕАК 208 за ідентифікаційним № 20109859, який належить на праві власності позивачу на даний час без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом витребування з незаконного володіння приватного підприємства «ФІРМА РАССВЕТ» підйомник двостійковий РЕАК 208 за ідентифікаційним № 20109859, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Д. Нечая, 222 та передати ОСОБА_1.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4 000, 00 гривень з відповідача на користь позивача, то суд приходить до висновку, що дані витрати підлягають частковому стягненню з відповідача на користь позивача з наступних підстав.

02.04.2015 року між ОСОБА_1та адвокатом ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги № б/н, згідно якого останній зобов'язався надати позивачу правову допомогу. (а.с. 22-23)

В судовому засіданні було встановлено встановлено, що ОСОБА_2 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 409 від 30.08.2004 року.

16.04.2015 року згідно квитанції ОСОБА_1 було сплачено гонорар в розмірі 4 000, 00 гривень адвокату ОСОБА_2 (а.с. 24)

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Договір про надання правової допомоги № б/н від 02.04.2015 року, укладений між ОСОБА_1та адвокатом ОСОБА_2 є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України.

Ні позивачем, ні його представником суду не надано акту виконаних робіт щодо надання юридичних послуг адвокатом ОСОБА_2, а укладення договору, зокрема враховуючи що даний договір укладено не лише на представлення інтересів клієнта у даній цивільній справі, не є фактом його виконання. Відповідно суду неможливо встановити, яка саме робота була зроблена представником позивача, в якому обсязі і скільки часу було витрачено, що відповідно, унеможливлює встановити відповідність заявленої вартості правової допомоги.

Суд, враховуючи затрати часу роботи адвокатом ОСОБА_2 пов'язаної з розглядом даної справи, а саме : з 11 год. 39 хв. до 11 год. 41 хв., всього 2 хв. (згідно журналу судового засідання від 26.05.2015 р.), з 10 год. 59 хв. до 11 год. 15 хв., всього 18 хв. (згідно журналу судового засідання від 18.06.2015 р.) - всього 20 хв., затрати часуна підготовку позовної заяви, а також положення ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», прийшов до висновку, що розмір компенсації витрат на правову допомогу становить 500, 00 гривень. Решта витрат на правову допомогу, а саме сума 3 500, 00 гривень, суд вважає необґрунтована.

Отже, враховуючивище зазначене та положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 243, 60 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 500, 00 гривень. Витрати на правову допомогу в сумі 3 500, 00 гривень слід залишити за ОСОБА_1.

На підставі вище викладеного, керуючись Конституцією України, п. 3 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 15, 16, ч. 1 ст. 316, ст.ст. 317, 319, ч. 1 та ч. 2 ст. 321, ст.ст. 328, 387, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 901, ст. 1212 Цивільного кодексу України, Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст. 2, 3, 10, 11, 57-60, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 209, 212-215, 218, 224-226, 228, 294 Цивільного Процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння приватного підприємства «ФІРМА РАССВЕТ» (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Д. Нечая, 222, код ЄДРПОУ 20116213) підйомник двостійковий РЕАК 208, за ідентифікаційним № 20109859, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Д. Нечая, 222 та передати ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1).

Стягнути з приватного підприємства «ФІРМА РАССВЕТ» (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Д. Нечая, 222, код ЄДРПОУ 20116213) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 243, 60 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 500, 00 гривень. Витрати на правову допомогу в сумі 3 500, 00 гривень залишити за ОСОБА_1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду позивачем може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: