Рішення

від 31.10.2013 по справі 359/9198/13-ц

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/3113/2013

Справа № 359/9198/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

31 жовтня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Величка В.П.,

при секретарі судового засідання - Колько Є.Ю.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЯТЕСС» про стягнення майнової та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

18 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЯТЕСС" про стягнення грошових коштів в розмірі 15500 гривень та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 серпня 2012 року між позивачем та ТОВ «ЯТЕСС» було укладено договір № 011652, предметом якого було надання послуг спрямованих на отримання безвідсоткової позики у сумі 75 000 гривень. Від відповідача вона розраховувала отримати кредит протягом 10-ти днів з моменту підписання угоди. Під час укладення договору ОСОБА_1 сплатила 3000 гривень, які як її повідомили були вступним платежем та показувало платоспроможність. Звернувшись після зазначеного терміну до представника ТОВ «ЯТЕСС» з метою з'ясування причин ненадання кредитних коштів, вона отримала пояснення про відсутність у відповідача грошей для надання кредиту. Крім того, позивачу було запропоновано продовжувати сплачувати щомісячні платежі для того, щоб гарантовано отримати обіцяний кредит.

Вважає, що дана угода була укладена під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики. Зокрема вважає, що вона отримала нечітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваної угоди, дії консультанта відповідача є забороненими та підпадають під дію ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» , оскільки Законом забороняється нечесна підприємницька практика, яка виключає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача: забороняється експлуатація та розвиток пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Крім того, вважає, що відповідач завдав їй моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, пов'язаних з вчиненням даного правочину.

Відповідач, використовуючи нечесну підприємницьку діяльність, що вводить в оману, з метою спонукання її до підписання угоди на невигідних умовах, маючи умисел не надавати обіцяний кредит, лише скористався для власних потреб її початковим внеском. Просить стягнути з відповідача на її користь 15500 гривень, сплачених за договором № 01652 від 22 серпня 2012 року, 5000 гривень моральної шкоди.

В судове засідання позивач не з'явилась, до початку розгляду справи надала заяву в якій просила розглядати справу у її відсутність, на позові наполягає , не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ТОВ «ЯТЕСС» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, свої заперечення чи пояснення по суті справи суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України .

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в зв'язку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що 22 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЯТЕСС» укладено договір № 011652 з метою отримання кредиту (а. с. 6 ).

Відповідно до п.1.1. предметом даного договору є надання інформаційних, консультаційних, та роз'яснювальних послуг з питань діяльності та подальшої участі у програмі діяльності «Ренессанс».

На виконання п. 2.1.1. зазначеного договору ОСОБА_1 сплатила відповідачу грошову суму в розмірі 3000 гривень в якості вступного платежу, що підтверджується квитанцією № 10-996 від 22 серпня 2012 року, з метою протягом десяти днів отримати кредит в розмірі 75000 гривень (а. с. 10). Так, позивач за весь період сплатила обов'язкові платежі в розмірі 12500 гривень та вступний платіж в розмірі 3000 гривень, а всього 15500 гривень, що підтверджується квитанціями (а. с. 10-14).

Суд вважає, що вказана умова договору є несправедливою стосовно позивача, як споживача, оскільки кошти, сплачені ним на користь відповідача в якості декларативної умови, яка не має під собою реального виконання відповідачем будь-яких обов'язків, забезпечених цією оплатою.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1 , статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року № 1023XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023XII (зі змінами та доповненнями) виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно з ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 18 вказаного Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» , якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнано недійсним в цілому.

З умов договору вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності. Так, з одного боку з умов оспорюваного договору випливає, що згідно із програмою «Ренесанс» предметом договору є безвідсоткова позика. Однак з аналізу інших умов договору слідує, що відповідач не надає позик, а організовує Захід з розподілу Фонду Учасників, які за рахунок власних платежів формують Фонд Учасників. Після цього проводиться Захід з розподілу Фонду Уників.

Таким чином, відповідно до ст. 4 договору Товариство організовує Захід з розподілу Фонду Учасників за рахунок сплати Загальних платежів Учасниками, тобто за кошти Учасників самої програми. Згідно п.5.1. ст.5 Додатку № 2 до договору Товариство надає безвідсоткову позику у безготівковій формі на розрахунковий рахунок, наданий учасником, який отримав Рішення про надання безвідсоткової позики, протягом 30 банківських днів після того, як Учасником будуть виконані всі вимоги. п.5.2. до ст.5 Додатку № 2 до договору передбачено, що для отримання безвідсоткової позики учасник зобов'язується сплатити запропоновані Загальні платежі в строк, не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання Рішення про надання безвідсоткової позики. Рішення про надання безвідсоткової позики надаються у кількості, встановленої Товариством, із врахуванням Фонду Учасників, сформованого не пізніше 3 (трьох) днів до дати проведення Заходу. Крім того, перевагу у отриманні рішення про надання безвідсоткової позики має той з Учасників, який здійснив найбільшу кількість Загальних платежів. Отже, розподіл Фонду учасників проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п. 7 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» , коли один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує позику іншому учаснику програми. При цьому надання права на одержання кредиту учасником програми є компенсацією за рахунок коштів інших учасників програми, залучених до програми «Ренесанс».

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 вказаного Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В судовому засіданні на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що договір № 011652 від 22 серпня 2012 року укладений між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «ЯТЕСС» є нікчемним правочином, а його нікчемність визначена ч. 5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» .

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлена наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікчемність такого правочину одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем за договором грошова сума в розмірі 15500 гривень, що підтверджується наданими позивачем квитанціями, підлягає стягненню з ТОВ «ЯТЕСС»на користь позивача.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про те, що умови договору не передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди. Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя, здоров'я продукцією. У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача, що відповідає положенням ст.88 ЦПК України .

Керуючись ст. ст. 10 , 60 , 88 , 213-215 , 224-226 ЦПК України , ст.ст. 3 , 23 , 215 , 216 , 1212 , 1213 ЦК України , , на підставі ст. 55 Конституції України , рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), ст.ст. 4 , 18 , 19 , 21 , 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023XII (зі змінами та доповненнями), суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» (код ЄДРПОУ 37998069, м. Харків, пр. Московський, 247, р/р: 26006001109458, в ПАТ «КБ «Хрещатик» м. Київ, МФО: 300670) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (08335, АДРЕСА_1) грошові кошти в розмірі 15500 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот гривень) грн. 00 коп., сплачених за договором № 011652 від 22 серпня 2012 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС»(код ЄДРПОУ 37189568, м. Харків, пр. Московський, 247) на користь держави 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до апеляційного суду Київської області в загальному порядку.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області ОСОБА_2