Постанова

від 28.02.2007 по справі 02/429а     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/429а     

                           ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"28" лютого 2007 р.                                                      Справа №  02/429а

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,

із секретарем судового засідання  Давиденко В.Г., за участю представників:

позивача: Пасічник А.А.–за довіреністю, відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси  справу

за позовом  Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до  сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Правда»

про стягнення 3 550 грн.,   

                                                      ВСТАНОВИВ:    

Заявлено вимогу про стягнення 3 550 грн. штрафних санкцій за незайняте інвалідом у відповідача в 2005 році 1 робоче  місце  з мотивів порушення відповідачем вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".   

     Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала повністю.

     Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак    відзив на позов суду не надіслав, повторно не направив свого представника у судове засідання,  не  надіслав суду заяву про розгляд справи за участі його представника. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, виходячи із того, що стороною у даному спорі є підприємство –юридична особа,  представником підприємства може бути будь-яка особа, визначена керівником,  чи керівник особисто, неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони,  а не обов'язком.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності,  вислухавши пояснення представника позивача, суд  встановив наступне.

Згідно статті 19 Закону України  "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  (далі  -  Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання в 2005 році встановлювався норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності  штатних працівників облікового складу за рік,  а якщо працювало від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.  Тобто, норматив  встановлено  Законом  і не  потребується  встановлення його для кожного підприємства  та  доведення.   

За Законом підприємства  (об'єднання),  установи, організації, де кількість працюючих інвалідів   менша,  ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду  соціального захисту інвалідів, не пізніше 15 квітня наступного року,  штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на  відповідному підприємстві (об'єднанні),  установі, організації за кожне робоче місце,  не зайняте інвалідом.  Отже,  у разі невиконання підприємством в 2005 році встановленого законом нормативу,  воно  зобов'язане сплатити штрафні санкції  не пізніше 15 квітня 2006 року.

    Як вбачається із Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів  за 2005 рік,  підписаного посадовими особами відповідача та скріпленого його печаткою,  середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році у відповідача складала 32 особи. Чотири відсотки від цієї кількості –1,28. Оскільки робочі місця для працевлаштування інвалідів повинні визначатися у цілих числах та застосовуючи правила математичного округлення цифр, суд вважає,  що для відповідача норматив на 2005 рік складав  одне робоче місце для працевлаштування інвалідів.  

Як вбачається із звіту відповідача та ним не спростовано, у  відповідача в 2005 році  інваліди не працювали, тобто, встановлений Законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем у 2005 році не був виконаний.

Відповідач не спростував доводи позивача, не заперечив встановлені судом факти, не подав доказів виконання встановленого Законом нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році,  отже,  відповідач порушив вимогу Закону.     

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті  встановлено, зокрема,  що учасник  господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи  порушення правил здійснення господарської діяльності,  якщо не доведе, що він ужив усіх залежних  від  нього заходів  для недопущення господарського правопорушення.

Пояснення відповідача у листі від 01.09.2006 року про те,  що до підприємства інваліди не зверталися,  суд вважає такими,  що  не заслуговують на увагу,  оскільки Закон зобов'язує підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та господарювання  створити робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу,  повідомити про це відповідні державні органи,   що не було виконано відповідачем.

Оскільки відповідач не довів і належними доказами не підтвердив,  що ним було вжито у 2005 році всіх залежних  від  нього заходів  для недопущення порушення вимог Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  і забезпечення встановлено Законом нормативу  створення робочого місця для працевлаштування інваліда,  тому  суд  приходить до висновку про правомірність вимоги позивача  про стягнення із відповідача штрафу за нестворення  одного робочого місця для  працевлаштування інвалідів.    

Як вбачається із даних звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2005 рік  і не заперечується відповідачем, середня річна заробітна плата в 2005 році у відповідача складала 3 550 грн.  Таким чином,  відповідно до статті 20 Закону, відповідач повинен сплатити штрафні санкції в сумі   3 550 грн., тобто, позов підлягає задоволенню у заявленій сумі.     

          На підставі ст. 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню до Державного бюджету 35  грн. 50 коп. судового збору.     

Виходячи з викладеного,  керуючись  ст.ст.  94, 160 –163 КАС України, суд      

    ПОСТАНОВИВ:                

 1.  Позов задовольнити повністю.

           2. Стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Правда» (20523,  Черкаська   область,   Катеринопільський    район,   с. Ямпіль, ідентифікаційний код 02773261):

             а) на користь Черкаського обласного відділення  Фонду України соціального захисту інвалідів (м. Черкаси,  проспект Хіміків, 50)  штрафні санкції в сумі 3 550 грн.;

             б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31117095700002,  банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію  – 35 грн. 50 коп.  судового збору.   

     Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня  складення постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя                                                                                                           А.Д. Пащенко

          Постанова складена  суддею

     в повному обсязі 05.03.2007 року