Ухвала

від 09.07.2014 по справі 759/11211/14-к

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 1-кс/759/2206/14

ун. № 759/11211/14-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в м. Києві клопотання підозрюваного ОСОБА_3 про скасування арешту майно в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201210000000170 від 28.11.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч.1 ст. 358 та ч.4 КК України, ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1.07.2014 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання підозрюваного ОСОБА_3 про скасування повністю арешту майна, а саме:

на об`єкти нерухомого майна, тип майна будівлі: гуртожитку, котельні за адресою: АДРЕСА_1 , тип майна квартири за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 , АДРЕСА_41 , АДРЕСА_42 , АДРЕСА_43 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_46 , АДРЕСА_47 , АДРЕСА_48 , АДРЕСА_49 , АДРЕСА_50 , АДРЕСА_51 , АДРЕСА_52 ,

АДРЕСА_53 , АДРЕСА_54 , АДРЕСА_55 , АДРЕСА_56 , АДРЕСА_57 , АДРЕСА_58 , АДРЕСА_59 , АДРЕСА_60 , АДРЕСА_61 , АДРЕСА_62 , АДРЕСА_63 , АДРЕСА_64 , АДРЕСА_65 , АДРЕСА_66 , АДРЕСА_67 , АДРЕСА_68 , АДРЕСА_69 , АДРЕСА_70 , АДРЕСА_71 ,

інше нежиле приміщення АДРЕСА_72 , земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_73 , кадастровий номер: 8000000000:90:439:0007, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_73 , кадастровий номер: 8000000000:90:439:0004, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_73 , кадастровий номер: 8000000000:90:439:0008, тип майна квартира за адресою: АДРЕСА_74 .

Клопотання обґрунтоване наступним.

Він не був присутній при розгляді питання про арешт майна, про вказану Ухвалу суду про арешт майна дізнався та отримав її тільки 25 червня 2014 року під час допиту його в якості підозрюваного.

Арешт на майно, яке перебуває у його приватній власності, накладено необґрунтовано.

1.В Ухвалі суду зазначено, що кримінальне провадження № 12012110000000170, відомості про яке внесені до ЄРДР 28.11.2012 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.1 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України. В той же час, йому, ОСОБА_3 , було повідомлено про підозру про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених виключно ч.4 ст.358 та ч.1 ст. 358. Тобто, на дату подання, надходження до суду та розгляду в суді клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12012110000000170; на дату винесення ухвали та на день подання цього клопотання він, ОСОБА_3 , є підозрюваним виключно у вчиненні правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.1 ст. 358.

Він, ОСОБА_3 , не є підозрюваним і йому не було повідомлено про підозру у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 190 КК України. Також він не є обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння

Санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Санкція ч. 1 ст. 358 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна.

Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Така правова позиція відображена у ч.3 п.2 розділу 2.6 « УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» ВССУ від 07.02.2014 р

Метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову.

На майно не може бути накладено арешт з метою його конфіскації, якщо злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, не передбачає такого виду покарання. (розділ 2.6 « УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» ВССУ від 07.02.2014 р.)

Конфіскація майна санкціями ч1. та ч. 4 ст. 358 КК України не передбачена.

У відповідності до вимог п.3 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову.

Не маючи можливості ознайомитись із текстом клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 стосовно визначення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, зазначає, що, навіть як що припустити, що розмір майнової шкоди, завданої заявнику ( ОСОБА_5 ) дорівнює вартості проданої ним йому квартири, то сума цієї шкоди становитиме 150 000, 00 (сто п`ятдесят тисяч) грн.

Як випливає з тексту Ухвали суду про накладання арешту на його майно, «…потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до підозрюваного ОСОБА_3 , але встановити точну суму матеріального, або морального збитку потерпілий ОСОБА_5 вказати не може, оскільки не встановлено розміру грошової компенсації за завдані страждання потерпілому.»

У відповідності до вимог п. 1. ч. 3 ст. 171 КПК України чітко визначено, що у клопотанні цивільного позивача, слідчого, прокурора про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншої особи для забезпечення цивільного позову повинно бути зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Форма та зміст позовної заяви визначаються положеннями ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, ч. 4 зазначеної статті вимагає зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КПК України відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред`являти той же позов у кримінальному провадженні.

Не маючи можливості ознайомитись із текстом клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 , виходячи з тексту Ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 12.06.2014 р. можна зробити висновок, що слідчий СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 , навівши дані про наявність рішень Святошинського районного суду м. Києва, апеляційного суду міста Києва та Верховного Суду України стосовно усунення перешкод у користуванні власністю, не зазначив, що ОСОБА_5 було заявлено зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. Рішеннями судів всіх інстанцій у задоволені позову гр-ну ОСОБА_5 було відмовлено. Вказані рішення судів вступили в законну силу. Копії вказаних рішень додаються до клопотання.

У відповідності до вимог п.5 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Ухвалою суду накладено арешт на 77 (сімдесят сім) об`єктів нерухомого майна, що належить йому на праві власності, серед яких 71 (сімдесят одна) квартира, Будівля гуртожитку, об`єкт життєзабезпечення (котельня) та нежитлове приміщення (загалом площею понад 1000 м2) та 3 (три) земельні ділянки. Всі об`єкти знаходяться у центральній частині м. Києва та Київській обл., тобто мають високу ліквідну вартість. Вартість цих об`єктів нерухомості слідчим не встановлена, але явно не співрозмірна вартості однокімнатної квартири у «спальному» районі м. Києва.

Деякі з об`єктів нерухомого майна, на які накладено арешт, взагалі належать іншим особам. (відповідні договори додаються до клопотання).

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Не маючи можливості ознайомитись із текстом клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 , виходячи з тексту Ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 12.06.2014 р., можна зробити висновок, що слідчий СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 не зазначив, яким конкретно критеріям відповідає майно, оскільки за своєю правовою природою та походженням ці арештовані об`єкти нерухомого майна не можуть і не відповідають означеним критеріям, тобто ці квартири, будинки, нежитлові приміщення та земельні ділянки не є:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

І тим більше ці об`єкти нерухомості не одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або не є доходами від них, а також майном, в яке їх було повністю або частково перетворено, оскільки були придбані за рахунок кредитних коштів, отриманих в банківських установах на законних підставах. Відповідні документи додаються до клопотання.

У відповідності до вимог п.2 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення.

Не маючи можливості ознайомитись із текстом клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 , виходячи з тексту Повідомлення про підозру від 15 травня 2014 р., єдиним «доказом», що вказує на вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358 та ч.1 ст. 358, є висновок судово-почеркознавчої експертизи від 30.07.2010 р. про те, що підпис та напис від імені ОСОБА_5 у нотаріальному бланку договору купівлі-продажу квартири, довіреності на ім`я ОСОБА_3 та в книзі реєстрації нотаріальних дій виконано не ОСОБА_5 а іншою особою. При цьому, не зазначається, що вказані підписи виконані (підроблені) саме ним, ОСОБА_3 . Повідомлення йому про підозру та накладання арешту на майно, яке належить йому на праві власності, порушує одну із фундаментальних засад Кримінального процесу, а саме Презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини. Зазначена засада закріплена положеннями ст. 17 КПК України і визначає, зокрема, що:

- Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом;

- Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом;

- Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Посилаючись на висновок судово-почеркознавчої експертизи від 30.07.2010 р. як на «доказ», що вказує на вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358 та ч.1 ст. 358, слідчий проігнорував та не зазначив про існування висновку КНДІСЕ № 10247 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 2-3559/2005 (копія додається до клопотання). У відповідності до цього висновку всі підписи на нотаріальних бланках договору купівлі-продажу, довіреності, у реєстрі нотаріальних дій виконані ОСОБА_5 . Зазначені висновки експертизи також відображені в рішеннях Святошинського районного суду м. Києва, апеляційного суду міста Києва та Верховного Суду України. Призначення цієї експертизи було ініційовано самим ОСОБА_5 .

У відповідності до витягу з кримінального провадження №12012110000000170, який міститься у клопотанні про застосування запобіжного заходу від 24 червня 2014 р., заява гр-на ОСОБА_6 про скоєння правопорушення надійшла 15.12.2006 р., попередня кваліфікація ч. 4 ст. 190 КК України, дата внесення до ЄРДР 28.11.2012 р.

14.02.2008 р. слідчим СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_7 винесено постанову про закриття кримінальної справи № 50-4737 за ознаками ст. 190 ч.4 КК України на підставі п.2 ст. 6 КПК України (1960 р.) .

19.03.2009 р. слідчим СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 винесено постанову про закриття кримінальної справи № 50-4737 за ознаками ст. 190 ч.4 КК України на підставі п.2 ст. 6 КПК України (1960 р.) .

Не зрозумілим є правова природа та законність появи висновку судово-почеркознавчої експертизи від 30.07.2010 р., оскільки, як зазначено вище, кримінальна справа була закрита ще у 2009 р., а дані щодо кримінального провадження №12012110000000170 були внесені до ЄРДР 28.11.2012 р.

Також не зрозуміло, чому пріоритетне значення на думку слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 має саме висновок судово-почеркознавчої експертизи від 30.07.2010 р., а не висновок КНДІСЕ № 10247 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 2-3559/2005.

Вважає, що на момент розгляду 12 червня 2014 року клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12012110000000170, відомості про яке внесені до ЄРДР 28.11.2012 р., та винесення Ухвали слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва про накладання арешту на майно, яке перебуває у приватній власності, йому, ОСОБА_3 :

1.Були відсутні та не зазначені достатні, та взагалі будь-які докази, що вказують на вчинення особою, на майно якої слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення;

2.Не було встановлено розміру шкоди та співрозмірність обмеження права власності;

3.Розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся за відсутності власника майна;

В судовому засіданні ОСОБА_3 , який є підозрюваним у кримінальному провадженні №12012110000000170, відомості про яке внесено до ЄРДР 28.11.2012 р., та його захисник ОСОБА_9 клопотання підтримали, посилаючись на обставини викладені в клопотанні, а також пояснили про те, що ухвалою слідчого судді від 12.06.2014. порушені права ОСОБА_3 .

Слідчий СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_4 проти клопотання заперечує, мотивуючи тим, що клопотання є необґрунтованим.

Заслухавши пояснення підозрюваного ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_9 , слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_4 , вивчивши матеріали, додані до клопотання, а також матеріали № 1-кс/759/1945/14 за клопотанням слідчого, на підставі яких було накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_3 , суд приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Святошинського райсуду м. Києва від 12.06.2014 р. за клопотанням слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12012110000000170, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2012 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 358 та ч.4 ст. 190 КК України, було накладено на майно, з забороною власнику майна розпоряджатись таким майном будь-яким чином та використовувати його, а саме:

На об`єкти нерухомого майна, тип майна будівлі: гуртожитку, котельні за адресою: АДРЕСА_1 , тип майна квартири за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 , АДРЕСА_41 , АДРЕСА_42 , АДРЕСА_43 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_46 , АДРЕСА_47 , АДРЕСА_48 , АДРЕСА_49 , АДРЕСА_50 , АДРЕСА_51 , АДРЕСА_52 ,

АДРЕСА_53 , АДРЕСА_54 , АДРЕСА_55 , АДРЕСА_56 , АДРЕСА_57 , АДРЕСА_58 , АДРЕСА_59 , АДРЕСА_60 , АДРЕСА_61 , АДРЕСА_62 , АДРЕСА_63 , АДРЕСА_64 , АДРЕСА_65 , АДРЕСА_66 , АДРЕСА_67 , АДРЕСА_68 , АДРЕСА_69 , АДРЕСА_70 , АДРЕСА_71 ;

інше нежиле приміщення АДРЕСА_72 , земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_73 , кадастровий номер: 8000000000:90:439:0007, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_73 , кадастровий номер: 8000000000:90:439:0004, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_73 , кадастровий номер: 8000000000:90:439:0008, тип майна квартира за адресою: АДРЕСА_74 .

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Частина 2 ст.167 КПК України передбачає, що тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов*язаного з їх незаконним обігом.

Частинами 2, 4 ст.173 КПК України визначені обставини, які слідчий суддя повинен враховувати при вирішенні питання щодо арешту майна, зокрема, правову підставу арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та справедливість обмеження права власності завданням кримінального провадження і у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна; слідчий суддя, суд зобов*язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

ОСОБА_3 , було повідомлено про підозру про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358 та ч.1 ст. 358 КК України.

Тобто, на дату подання до суду та розгляду в суді клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12012110000000170 і на дату винесення ухвали про накладення арешту на майно ОСОБА_3 був і залишається підозрюваним виключно у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.1 ст. 358 КК України.

ОСОБА_3 не є підозрюваним і йому не було повідомлено про підозру у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 190 КК України. Також він не є обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння

Санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Санкція ч. 1 ст. 358 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

З аналізу даних правових норм випливає, що відносно осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову.

На майно не може бути накладено арешт з метою його конфіскації, якщо злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, не передбачає такого виду покарання.

Конфіскація майна санкціями ч1. та ч. 4 ст. 358 КК України не передбачена.

У відповідності до вимог п.3 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову.

Як випливає з тексту ухвали суду про накладання арешту на майно підозрюваного ОСОБА_3 , потерпілим ОСОБА_5 було заявлено цивільний позов до підозрюваного ОСОБА_3 , але встановити точну суму матеріального, або морального збитку потерпілий ОСОБА_5 вказати не може, оскільки не встановлено розміру грошової компенсації за завдані страждання потерпілому.

Відповідно до вимог п. 1. ч. 3 ст. 171 КПК України у клопотанні цивільного позивача, слідчого, прокурора про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншої особи для забезпечення цивільного позову повинно бути зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Форма та зміст позовної заяви визначаються положеннями ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України, й зокрема, ч. 4 зазначеної статті вимагає зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру.

Вказаному слідчим суддею при накладенні арешту на майно не було дано належної оцінки.

Відповідно до вимог п.5 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Ухвалою суду накладено арешт на 77 об`єктів нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 на праві власності, серед яких 71 квартира, будівля гуртожитку, об`єкт життєзабезпечення (котельня) та нежитлове приміщення (загалом площею понад 1000 м2) та 3 земельні ділянки. Всі об`єкти знаходяться у центральній частині м. Києва та Київській обл. Вартість цих об`єктів нерухомості слідчим не встановлена, іявно не співрозмірна вартості однокімнатної квартири, відносно відчуження якої по заяві ОСОБА_5 й проводиться кримінальне провадження.

Слідчим суддею при винесенні ухвали про накладення арешту залишено поза увагою той факт, що деякі з об`єктів нерухомого майна, на які накладено арешт, належать іншим особам, а не ОСОБА_3 .

Виходячи з текстів клопотання слідчого про накладення арешту на майно, ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 12.06.2014 р. про накладення арешту на майно, слідчий СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 та слідчий суддя не зазначили, яким конкретно критеріям, передбаченим ч.2 ст.170, ч.2 ст. 167 КПК України, відповідає майно, оскільки за своєю правовою природою та походженням ці арештовані об`єкти нерухомого майна не відповідають означеним критеріям, тобто ці квартири, будинки, нежитлові приміщення та земельні ділянки не підпадають під ознаки, які є як:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

Не вбачається по наданим матеріалам, що ці об`єкти нерухомості одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майном, в яке їх було повністю або частково перетворено, й до того ж, з наданих правоустановчих документів вбачається, що вони придбавались за рахунок кредитних коштів, отриманих в банківських установах по кредитним договорам.

Крім того, суд звертає увагу на те, що орган досудового слідства, звертаючись до суду з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_3 , що включає численні об`єкти нерухомості в м. Києві та Київській області, так і не вжив необхідних заходів шляхом накладення арешту саме на квартиру АДРЕСА_75 , що належала потерпілому ОСОБА_10 , по факту незаконного заволодіння якою за ознаками ч. 4 ст.190 КК України і проводиться кримінальне провадження.

Отже, при таких обставинах, арешт накладений на майно підозрюваного ОСОБА_3 по ухвалі слідчого судді Святошинського райсуду м. Києва від 12.06.2014 р., підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170, 171, 173, 174, 309, 236 КПК України, суд, -

У х в а л и в :

Клопотання задовольнити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 12.06.2014 р., на майно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), зареєстроване місце проживання якого є адреса: АДРЕСА_76 , а саме на об`єкти нерухомого майна, тип майна будівлі: гуртожитку, котельні за адресою: АДРЕСА_1 , тип майна квартири за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 , АДРЕСА_41 , АДРЕСА_42 , АДРЕСА_43 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_46 , АДРЕСА_47 , АДРЕСА_48 , АДРЕСА_49 , АДРЕСА_50 , АДРЕСА_51 , АДРЕСА_52 ,

АДРЕСА_53 , АДРЕСА_54 , АДРЕСА_55 , АДРЕСА_56 , АДРЕСА_57 , АДРЕСА_58 , АДРЕСА_59 , АДРЕСА_60 , АДРЕСА_61 , АДРЕСА_62 , АДРЕСА_63 , АДРЕСА_64 , АДРЕСА_65 , АДРЕСА_66 , АДРЕСА_67 , АДРЕСА_68 , АДРЕСА_69 , АДРЕСА_70 , АДРЕСА_71 ;

інше нежиле приміщення АДРЕСА_72 , земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_73 , кадастровий номер: 8000000000:90:439:0007, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_73 , кадастровий номер: 8000000000:90:439:0004, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_73 , кадастровий номер: 8000000000:90:439:0008, тип майна квартира за адресою: АДРЕСА_74 , скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя: