Постанова

від 12.03.2014 по справі п/811/148/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

12 березня 2014 року Справа № П/811/148/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Фермерського господарства ОСОБА_1 (далі - позивач) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27 грудня 2013 року №0001532206. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 04.12.2013 року по 10.12.2013 року відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ФГ «Врожай-2012» (код за ЄДРПОУ 38164790) за лютий 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.12.2013 р. №148/11-23-22-06/31754614.

Виходячи з висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.12.13 р. №0001532206, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10 950,00 грн. за основним платежем та 5475,00 грн. - за штрафними санкціями. На думку відповідача, позивачем на порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.209.2, п.209.5 ст.209 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок, за перевіряємий період всього у сумі 10950 грн..

Такі висновки, на думку позивача, зроблено у зв'язку з суб'єктивною думкою відповідача в частині визнання фіктивними взаємовідносини з ФГ «Врожай-2012», які ґрунтуються лише на актах перевірки інших підприємств.

З даними висновками позивач не погоджується.

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2014 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Окрім цього, представником було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження /а.с.152/.

Відповідач подав заперечення проти позову та зазначив, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту перевірки від 17.12.2013 №148/11-23-22-06/31754614, згідно якого встановлено порушення п.п.198.2, 198.3, 198.6, ст.198, 209.2, 209.5 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок, за перевіряємий період всього у сумі 10950 грн., в тому числі за лютий 2013 р. на суму ПДВ 10950 грн..

Таким чином відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають /а.с.47-50/.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову, просив суд їх врахувати та відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. Щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував /а.с.152/.

Ч.6 ст.128 КАС України передбачає, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, згідно ст.128 КАС справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлено, що згідно наказу від 03.12.2013 року №1348 та п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ФГ «Врожай-2012» (код за ЄДРПОУ 38164790) за лютий 2013 року.

За результатами перевірки складено Акт №148/11-23-22-06/31754614 від 17.12.2013 р. /а.с.13-33/.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.209.2, п.209.5 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок, за перевіряємий період всього у сумі 10950 грн., в тому числі за лютий 2013 року всього на суму ПДВ 10950 грн..

В результаті виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 року №0001532206 про збільшення позивачу грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 10950 грн. основного платежу, 5475 грн. штрафної (фінансової) санкції /а.с.11-12/.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту №148/11-23-22-06/31754614 від 17.12.13 р., перевіркою повноти визначення податкового кредиту за квітень 2013 року встановлено його завищення в сумі 10950 грн.. В процесі до перевірочного аналізу, згідно ІС «Податковий блок» щодо результатів співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань та дод.№5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що позивачем відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту в квітні 2013 року операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ФГ «Врожай-2012» (код за ЄДРПОУ 38164790) за лютий 2013 року на загальну суму 65700,00 грн., у т.ч. ПДВ 10950,00 грн..

При цьому, на думку відповідача, взаємовідносини за лютий 2013 р. з ФГ «Врожай-2012» (код за ЄДРПОУ 38164790) на загальну суму ПДВ 10950 грн. не підлягають включенню позивачем до складу податкового кредиту відповідно до викладеного в п.3 даного акту перевірки.

Розглянувши зазначений пункт акту перевірки суд зазначає, що фактично позиція відповідача в частині допущення позивачем порушень ст.ст.198, 209 Податкового кодексу України ґрунтується не на дослідження первинної документації, а на акті №47/22-4/38164790 від 29.03.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Фермерського господарства «Врожай-2012» (код за ЄДРПОУ 38164790) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий 2013 року».

З огляду на це можна прийти до висновку, що до позивача застосовано відповідальність не за дії вчинені ним безпосередньо, а за дій, вчиненні іншим суб’єктом господарювання. При цьому, суд звертає увагу, що з огляду на акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, відповідач взагалі не досліджував господарську операцію між позивачем та контрагентом ФГ «Врожай-2012».

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П.198.3 ст.198 Податкового кодексу України вказує, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації).

Згідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно п.209.5 ст.209 Податкового кодексу України, платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.

Позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Судом встановлено, між позивачем та ФГ «Врожай-2012» були господарські взаємовідносини в частині купівлі-продажу посівного матеріалу (посівної кукурудзи). Факт реальності зазначених відносин підтверджено наявними в справі доказами, зокрема: видатковою накладною №РН-0000015 від 12.02.13 р. /а.с.34/, податковою накладною №14/2 від 12.02.13 р. /а.с.35/, платіжним дорученням від 12.02.13 р. №286 /а.с.36/, актом списання №СпТ-000001 від 26.04.13 р. /а.с.38/.

Податкова накладна №14/2 від 12.02.13 р. оформлена належним чином та внесена до реєстру.

В матеріалах справи наявні документи, що засвідчують наявність у позивача нерухомого майна, земельних ділянок та транспортних засобів /а.с.145-151/.

Таким чином, суд приходить до висновку про спростування тверджень відповідача в частині допущення позивачем порушень п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.209.2 та п.209.5 ст.209 Податкового кодексу України, тому податкове повідомлення-рішення від 27.12.13 р. №0001532206 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо неправомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначено грошове зобов’язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов’язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов’язання. Погашення таких бюджетних зобов’язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов’язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року за №0001532206 Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Стягнути з державного бюджету на користь Фермерського господарства ОСОБА_1 (код за ЄДРПОУ 31754614) судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 182 грн. 70 коп., шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2