Ухвала

від 04.08.2015 по справі 815/347/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2015 р. м. Київ К/800/19842/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 у справі № 815/347/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Контролінг Груп» до третя особаДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Відділ державних реєстраторів Одеської міської ради провизнання дій протиправними ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Контролінг Груп» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача по перевірці місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Контролінг Груп» (код ЄДРПОУ 36156128) та направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. 18-ОПП № 16053/18-220 від 12.07.2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014, позов задоволено, визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС по перевірці місцезнаходження юридичної особи ТОВ «Торговий дім контролінг груп» (код ЄДРПОУ 36156128), визнано протиправною та скасовано довідку про встановлення місцезнаходження платника податків №385 від 07.07.2012, визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС по направленню державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. 18-ОПП №16053/18-220 від 12.07.2012.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- на виконання наказу ДПА України від 23.04.2012 №329/ДСК, при відпрацюванні міжрегіональних схем ухилення від оподаткування, відділом податкової міліції ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС проведено заходи по відпрацюванню ТОВ «Торговий дім Контролінг груп», зокрема, щодо фактичного перебування ТОВ «Торговий дім Контролінг груп» за адресою: м.Одеса, вул. Космонавтів, 36;

- за результатами зазначеної вище перевірки 22.05.2012 оперуповноваженим відділу податкової міліції ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС ОСОБА_1. було подано рапорт на ім'я виконуючого обов'язки по посаді заступника відділу податкової міліції ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС Зайцева З.М., в якому зазначено, що в ході відпрацювання ТОВ «Торговий дім Контролінг груп», доведеного як податкова «яма», здійснено виїзд на юридичну адресу підприємства та встановлено відсутність останнього за вказаною адресою;

- в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 пояснив, що після подання вказаного рапорту керівництвом було дано усну вказівку на складання довідки про встановлення місцезнаходження платника податків;

- відповідачем складено довідку №385 від 07.07.2012 про встановлення місцезнаходження (місця проживання) позивача;

- на підставі довідки №385 від 07.07.2012 відповідачем на адресу Державного реєстратора Виконавчого комітету Одеської міської ради направлено лист від 12.07.2012 №16083/10/18-220 разом з повідомленням про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 12.07.2012 №16053/18-220, яким повідомлено державного реєстратора, що за результатами проведених заходів встановлено відсутність юридичної особи - ТОВ «Торговий дім Контролінг груп» за місцезнаходженням та не встановлено адреси, за якою здійснюється зв'язок.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідачем не було дотримано процедури встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків, передбаченої Порядком обліку платників податків і зборів, а тому складання довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 07.07.2012 №385 та направлення державному реєстратору повідомлення за формою №18-ОПП є безпідставним та протиправним.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з огляду на наступне.

За змістом п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Згідно п.64.7 ст.64 Податкового кодексу України центральний орган державної податкової служби визначає порядок обліку платників податків в органах державної податкової служби та порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік з урахуванням критеріїв, визначених цим Кодексом для великих платників податків.

Відповідно до п.12.1, 12.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 09.12.2011 № 1588, з метою більш повного обліку платників податків - юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, унеможливлення отримання юридичними особами або фізичними особами - підприємцями неконтрольованих доходів підрозділи органів державної податкової служби, до функцій яких входить ведення обліку платників податків, повинні забезпечувати систематичний контроль за повнотою та своєчасністю взяття на облік юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців органами державної податкової служби після здійснення їх державної реєстрації, реорганізації та внесення змін до Єдиного державного реєстру чи установчих документів.

Згідно п.12.2 названого Порядку підрозділи органу державної податкової служби: стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

За змістом п.12.5 названого Порядку якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП (додаток 26) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Таким чином, здійснення контролюючим органом заходів щодо обліку платників податків, в тому числі, здійснення заходів щодо перевірки місцезнаходження платника податків та направлення до державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було враховано, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, а тому при розгляді позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по перевірці місцезнаходження позивача судом має бути встановлено, чи є оскаржувані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання та реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які при цьому виникли.

Судам слід врахувати, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків до податкового органу, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Враховуючи покладені Кодексом адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства, що полягають, зокрема, у захисті порушених прав, свобод або інтересів особи, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що реалізація покладених завдань можлива лише за умови, що права, свободи та інтереси позивача є порушеними на момент звернення до суду за їх захистом, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості захисту в адміністративному судочинстві прав у майбутньому без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість подальшої неправомірної поведінки суб'єкта оскарження або можливого настання негативних наслідків.

Отже, судам попередніх інстанцій при розгляді даної справи необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи впливають безпосередньо на права та обов'язки позивача оскаржувані дії податкового органу, чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду) та чи порушені вони саме вчиненням відповідачем дій щодо перевірки місцезнаходження позивача та щодо направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність платника податку за місцезнаходженням.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що, визнаючи протиправною та скасовуючи довідку про встановлення місцезнаходження платника податків №385 від 07.07.2012, судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено, чи є названа довідка рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, прийняття якого порушує права позивача.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування по даному спору, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний