Постанова

від 21.09.2006 по справі 411/18-05

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

411/18-05

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.06                                                                                            Справа №  411/18-05

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Федорова  М. О. (доповідач по справі),

суддів:                                 Міщенко  П. К. суддів:                                 Рудченка С.Г.  

                                                                                                                               .

Секретар судового засіданні –Рустам'ян Е.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.09.2006 року (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу «Білоцерківський консервний завод»на рішення господарського суду Київської області від 25.11.2005 року

по справі  №411/18-05 (суддя Кошик А.Ю.)

за  позовом          Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

                       м. Київ

до          відкритого акціонерного товариства „Білоцерківський консервний завод”,  с. Томилівка, Білоцерківський р-н, Київська обл.

про                    стягнення 22085 грн.

ВСТАНОВИВ:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відкритого акціонерного товариства „Білоцерківський консервний завод” про стягнення 22085 грн.

          Рішенням господарського суду Київської області від 25.11.2005р. по справі №411/18-05 позов задоволено повністю.

          Не погоджуючись із винесеним рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 25.11.2005р. і прийняти нове, яким відмовити в задовольнні позовних вимог Київському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів в повному обсязі.

Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 24.07.2006р. відкрито апеляційне провадження по справі  №411/18-05 та, відповідно до ухвали від 25.07.2006р., проведені підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду та ухвалою від 27.07.2006р. закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 195 кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення місцевого суду скасувати виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 частини третьої ст.129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі  яких   суд     встановлює наявність  або  відсутність  обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

          Згідно частини першої ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( у редакції до 5 липня 2001 року) місцеві  Ради  народних  депутатів  спільно  з підприємствами (об'єднаннями),   установами і організаціями, громадськими організаціями  інвалідів,  за  участю відділень Фонду України соціального  захисту  інвалідів  у  Автономній  Республіці Крим, областях,   містах   Києві   та   Севастополі,  на  підставі пропозицій органів  Міністерства  соціального  захисту   населення України щорічно  визначають  нормативи робочих місць,  призначених для працевлаштування інвалідів.

          Таким чином, зазначений закон встановлював порядок визначення нормативу робочих місць, призначених для інвалідів. У відповідності з главою 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) та делеговані повноваження. Пунктом 12 статті 34 цього Закону встановлено, що до делегованих повноважень належать бронювання   в порядку, встановленому   законом,   на підприємствах,  в установах та  організаціях  незалежно  від  форм власності  робочих  місць,  призначених для працевлаштування осіб, які відповідно до законодавства потребують соціального  захисту  і не  спроможні  конкурувати  на ринку праці,  визначення нормативів таких  робочих  місць;   прийняття   рішень   про   створення   на підприємствах,  в  установах  та  організаціях спеціальних робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю, організація професійної підготовки   цих  осіб;  погодження  проведення  ліквідації  таких робочих місць.

Відповідно до ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємства за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Частина 1 ст. 19 Закону встановлює норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 ст. 18 Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі-органи працевлаштування інвалідів).

Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абз. 2 п. 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України  № 1434 від 26 вересня 2002 р.), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також п.п. 3 п. 4 та п.п.3 п. 5 цього Положення, яким Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

                  Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок  працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95р. N314 «ІІро організацію робочих місць, та працевлаштування інвалідів»(далі - Положення), встановлено, то підприємства у межах доведеного нормативу за власні кошти створюють робочі місця для працевлаштування інвалідів: щорічно до 1 лютого року, що настає за звітнім, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньо облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів: інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно статистичного звіту ВАТ «Білоцерківський консервний завод», про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік по формі № 10-ПІ, (а.с.7) чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-відсотковому нормативу, складає 8 осіб.

На підприємстві фактично працювало 4 особи інваліда, тобто на 4 менше ніж встановлено нормативом.

Матеріали справи свідчать про те, що між відповідачем і центром зайнятості було укладено договір  від 29.06.2004р. за № 10520405140004 (в матеріалах справи). Згідно п.1 договору державна служба зайнятості організовує направлення на підприємство працівників, які бажають брати участь у сезонних роботах в тому числі і інвалідів. Тобто центр зайнятості був повідомлений, що підприємство відповідача має вільні робочі місця.

Окрім того, господарський суд першої інстанції не взяв до уваги, що дана штрафна санкція, що була застосована уповноваженим органом державної влади до суб'єкта господарювання є адміністративно-господарською санкцією, відповідно до ст.ст. 238. 239 ГК України.

          Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, яка діяла на той час, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення  цим суб'єктом  встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до міського господарського суду, всупереч ст. 250 Господарського кодексу України, більш ніж через шість місяців, а саме: в вересні 2005р. Хоча матеріали справи свідчать, що ВАТ «Білоцерківський консервний завод»подавало звіт «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік»по формі № 10-ПІ ще 27.01.2005р. (а.с.7).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено необхідні та передбачені законом заходи з метою забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, на виконання вимог п.14 Положення відповідач інформував державну службу зайнятості про наявність вільних у нього робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватись праця інвалідів. Оскільки у центру зайнятості була в наявності необхідна інформація про створені робочі місця та вільні вакансії для працевлаштування інвалідів, підприємством відповідача не було виконано відповідний норматив у зв'язку з відсутністю бажаючих працювати інвалідів.                                         

 Беручи до уваги вищенаведене та враховуючи специфіку роботи відповідача, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що підстави для задоволення позову Київського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів до ВАТ «Білоцерківський консервний завод»–відсутні.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 25.11.2006 року по справі №411/18-05 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ВАТ «Білоцерківський консервний завод» підлягає задоволенню.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу «Білоцерківський консервний завод»на рішення господарського суду Київської області від 25.11.2005 року по справі №411/18-05 задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 25.11.2005 року по справі №411/18-05 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

2.          Стягнути з Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код 24074109, 04050, м. Київ, вул. Глибочицька,72) на користь «Білоцерківський консервний завод»(код 05528450, 09107,Київська область, Білоцерківський район, с.Томилівка, вул. Леніна, 1а) 110,43 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

3.          Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

4.          Копію постанови  надіслати учасникам провадження.

5.          Матеріали справи №411/18-05 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                          Федоров  М. О.                                            Судді:                                                                                      Міщенко  П. К.  Судді:                                                                                      Рудченко С.Г.