Постанова

від 22.09.2006 по справі 63/9а-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

63/9а-06

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.06                                                                                            Справа №  63/9а-06

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Рудченка С.Г. (доповідач по справі),

суддів:                                 Федорова  М. О. суддів:                                 Міщенко  П. К.  

                                                                                                                               .

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою страхової компанії «ІРА»- товариства з додатковою відповідальністю на постанову господарського суду Київської області від 09.06.2006 року,

по справі №  63/9а-06 (головуючий суддя –Євграфова Є.П ., судді –Христенко О.О., Попікова О.В.),

за позовом     страхової компанії «ІРА», товариство з додатковою відповідальністю,

                        м. Славутич,

до                           Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України,

                        м. Київ,

про                  визнання недійсним розпоряджень № 5131 від 20.12.2005 р., № 5772

                        від 16.05.2006 р., № 4579 від 09.09.2005 р., № 5741 від 11.05.2006 р.,

В С Т А Н О В И В:

Страхова компанія «ІРА»- товариство з додатковою відповідальністю (далі по тексту – СК «ІРА»ТДВ, позивач) до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі по тексту –Державна комісія, Держфінпослуг, відповідач) про визнання недійсним розпорядження № 5131 від 20.12.2005 р.

В ході розгляду справи позивачем були збільшені позовні вимоги, а саме, окрім розпорядження № 5131 від 20.12.2005 р. він також просив визнати недійсними розпорядження Державної комісії № 5772 від 16.05.2006 р. «Про виправлення технічної помилки у розпорядженнях Держфінпослуг від 09.09.2005 р. № 4579 та від 20.12.2005 р. № 5131», № 4579 від 09.09.2005 р. про зупинення в повному обсязі дії ліцензії на здійснення страхової діяльності ТДВ СК «ІРА»та розпорядження № 5741 від 11.05.2006 р. про схвалення рішення директора департаменту страхового нагляду від 04.05.2006 р. № 246-В про виключення з державного реєстру фінансових установ  ТДВ СК «ІРА»(ідентифікаційний код - 14294293).

Постановою господарського суду Київської області від 09.06.2006 року, по справі № 63/9а-06 відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення по справі, яким позовні вимоги СК «ІРА»ТДВ задовольнити.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.08.2006 року апеляційну скаргу СК «ІРА»ТДВ прийнято до апеляційного провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін на 08.09.2006 р.

У відповідності до протоколу від 08.09.2006 р., у розгляді справи за № 63/9а-06 було оголошено перерву до 22.09.2006 р.

Відповідач скористався наданим йому ст. 191 КАСУ правом на подання заперечень на апеляційну скаргу, у яких Державна комісія, не погоджується з вимогами апеляційної скарги та просить оскаржувану постанову господарського суду Київської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у тексті заперечень.

Розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року у зв'язку з виробничою необхідністю розгляд справи № 63/9а-06 призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді –Рудченка С.Г, суддів Міщенка П.К. та Федорова М.О.          

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга СК «ІРА»ТДВ на постанову господарського суду Київської області від 09.06.2006 р. задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, СК «ІРА»ТДВ згідно із статутними документами та свідоцтвом про державну реєстрацію є юридичною особою з 19.01.1994 р., внесено до ЄДРПОУ під номером 142942931, є фінансовою установою, що здійснює діяльність на ринку фінансових послуг, зокрема надає послуги страхування.

Страхова діяльність в Україні є діяльністю на ринку фінансових послуг та регулюється, зокрема, Законом України «Про страхування», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Порядком складання звітних даних страховиків від 03.052.2004 р. № 39 та інше.    

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про страхування»державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України»послуги у сфері страхування вважаються фінансовими.

Пунктом 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента від 4 квітня 2003 року № 292/2003 (далі –Положення) визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України –це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Згідно з п.п. 3 п. 4 Положення Державна комісія, Держфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції: здійснює нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»уповноважений орган у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів Уповноваженого органу застосовує заходи впливу (в даному випадку у вигляді прийняття рішення про зупинення дії ліцензії на здійснення страхової діяльності та анулювання ліцензії на здійснення страхової діяльності) та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до п. 5.1 розділу 5 «Положення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір набути статусу страховиків (перестраховиків), до Державного реєстру фінансових установ», затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 22.11.2005 № 4934, анулювання (відкликання) всіх ліцензій (або закінчення строку їх дії) та прийняття рішення директором департаменту щодо виключення з Реєстру є підставами для виключення страховика з Реєстру та анулювання Свідоцтва.

У апеляційній скарзі позивач мотивує свої доводи щодо скасування зазначеної Постанови тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення щодо розпорядження Держфінпослуг від 09.09.2005 р. № 4579 (далі по тексту –Розпорядження № 4579) про схвалення рішення директору департаменту страхового нагляду про зупинення дії ліцензії на здійснення страхової діяльності СК «Іра»ТДВ порушив норми матеріального права.

Але колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з зазначеним доводом апеляційної скарги, виходячи з наступного

По-перше, відповідно до статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України»(далі по тексту –Закон) послуги у сфері страхування вважаються фінансовими та інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону. Тобто ст. 4 Закону чітко встановлено, що п. 5 ст. 1 Закону підлягає застосуванню в тому випадку, коли в законі чітко не визначено чи відноситься та чи інша послуга до фінансової. Законом встановлено, що послуги у сфері страхування вважаються фінансовими. Отже, застосування положень вказаного пункту у даному випадку не передбачено.

По-друге, відповідно до п.п. 2 п. 1.1 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.2003 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.12.2003 р. за № 1115/8436 (із змінами та доповненнями) (далі по тексту –Положення про застосування заходів впливу) порушення законодавства про фінансові послуги –протиправна дія чи бездіяльність юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, яка посягає на встановлений порядок надання фінансових послуг (в даному випадку послуги у сфері страхування). Відповідно до ст. 27 Закону та п. 3 Положення одним з основних завдань Уповноваженого органу, тобто Держфінпослуг, в межах її повноважень є захист прав споживачів фінансових послуг (в даному випадку послуги у сфері страхування), шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення. Згідно з п. 4 Положення Держфінпослуг відповідно до покладених завдань та у межах своєї компетенції Відповідач здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній.

Таким чином, без надання інформації, зокрема звітних даних до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, відповідач не має можливості здійснювати свої повноваження, що є посяганням на встановлений порядок надання фінансових послуг (послуг в сфері страхування). Відповідно до ст. 28 Закону та п. 4   Положення   Уповноважений   орган   (Держфінпослуг)   в   межах   своєї   компетенції встановлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства України.

Позивач і не заперечує, що порушив вимоги пункту 2.5 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 3 лютого 2004 року № 39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2004 р. за №517/9116. Адже положеннями законодавства, що регулює страхову діяльність, зокрема ст. 14 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 33 ЗУ «Про страхування», умовою створення та діяльності фінансової установи, що спрямовані зокрема на забезпечення платоспроможність страховиків, є подання страховиком звітності у встановлену порядку.

Виходячи з викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що твердження позивача щодо неможливості трактування «не надання в строк звітних даних до Державної комісії», як посягання на встановлений порядок надання фінансових послуг СК «ІРА»ТДВ є безпідставним і необґрунтованим.

По-третє, позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом було порушено вимоги пункту 4.23 Положення про застосування заходів впливу, відповідно до якого рішення про результати розгляду Справи, які підлягають схваленню Комісією, вручається Особі або надсилається за її місцезнаходженням не пізніше п'яти днів з дня їх схвалення. Проте, до обов'язку суду не відноситься виконання вказаного вимоги щодо надіслання позивачу вказаного рішення, а отже твердження є  безпідставним.

По-четверте, позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що лист Держфінпослуг від 14.09.2005 року, отриманий ним, містить інформацію про те, що зупинено дію ліцензії визначеної СК «ІРА»ТДВ ідентифікаційний код якої 14294239, та що не знав у зв'язку з чим, з якими порушеннями директор департаменту прийняв вказане рішення від 05.09.2005 р. № 482-л про зупинення ліцензії. Але позивач, намагається ввести апеляційний суд в оману, оскільки не вказує повні відомості, а лише окремі фрагменти зазначеного листа. Зокрема зазначеним листом Держфінпослуг повідомляло позивача, що «розпорядженням Комісії від 09.09.2005 р. № 4579 схвалено рішення директора Департаменту страхового нагляду від 05.09.2005 р. № 482-л в повному обсязі дії ліцензії на здійснення страхової діяльності СК «Іра»ТДВ (серія АА № 626424 від 13.04.04.; ідентифікаційний код 14294239. місцезнаходження, Київська обл., м. Славутич, вул. Герої Дніпра, буд. 2., офіс 8) у зв'язку з невиконанням вимог ст. 33 Закону України «Про страхування»та пункту 2. 5 Порядку...». В зазначеному листі неправильно вказано тільки останні цифри ідентифікаційного коду СК «ІРА»ТДВ, а інші реквізити, які належать саме позивачу, вказано вірно.

Отже, доводи позивача про те, що він дізнався про розпорядження № 4579, прийняте відносно СК «ІРА»ТДВ у залі судового засідання 16.05.2006 р., є безпідставними з огляду на те, що в листі зазначено повну назву СК «ІРА»ТДВ, її місцезнаходження, а також, що є в даному випадку головним (оскільки йдеться про зупинення ліцензії), серія, номер та дата ліцензії на здійснення страхової діяльності, яка належить саме позивачу.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що позивачу було відомо у зв'язку з якими порушенням до нього було застосовано Розпорядження № 4579, а тому він мав змогу прийняти відповідні заходи для виправлення становища та його оскаржити.

Також позивач у своїй апеляційній скарзі мотивує свої доводи щодо скасування зазначеної Постанови тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення відносно розпорядження Держфінпослуг від 20.12.2005 р. № 5131 (далі по тексту –Розпорядження № 5131) про схвалення рішення директора департаменту страхового нагляду про анулювання ліцензії на здійснення страхової діяльності СК «Іра»ТДВ порушив норми матеріального права, з чим також не погоджується апеляційна інстанція, оскільки:

- по-перше, безпідставною є вимога позивача скасувати вказану Постанову та відповідно визнання недійсним (скасування) Розпорядження № 5131 з посиланням на те, що відповідачем порушено встановлений строк надсилання його позивачеві. Надсилання зазначеного вище акту –рішення, схваленого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України за місцем знаходження юридичної особи, відбулося не пізніше п'яти днів, з дня схвалення Комісією. Як видно із змісту супровідного листа відповідача дата вихідної кореспонденції 26.12.2005 р. Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто календарна дата схвалення зазначеного Розпорядження, і відповідно строк відраховується з 21.12.2005 р. До того ж, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказаний позивачем факт, навіть якщо б і мав місце, він не був би підставою для скасування вказаної Постанови та відповідно визнання недійсним (скасування) Розпорядження № 5131. Таким чином, зазначений довод Позивача є безпідставним і не обґрунтованим;

- по-друге, відповідно до п. 1.5 Положення про застосування заходів впливу Держфінпослуг обирає і застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та наслідки раніше застосованих заходів впливу (за наявності).           Відповідно до п.п. 7 п. 4.10. цього Положення Уповноважена особа Держфінпослуг при підготовці Справи до розгляду повинна перевірити наявність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність юридичної особи, а відповідно до пункту 4.16. цього Положення обставинами, що обтяжують відповідальність за порушення, визнаються повторне вчинення порушення протягом року після застосування до юридичної особи заходів впливу або наявність спричинених порушенням негативних наслідків для споживачів фінансових послуг. А позивач у своїй апеляційній скарзі доводить, що при розгляді справи та виборі заходу впливу, а потім і судом при прийнятті рішення, не було враховано, що систематичних порушень законодавства про страхування СК «ІРА»ТДВ не було.

Враховуючи викладене, слід зауважити, що зазначений довід позивача, є безпідставним і не обґрунтованим, оскільки наявність систематичність порушень законодавства про страхування не має впливу при прийнятті рішення про анулювання ліцензії, бо такої підстави, серед вказаних вище, що обтяжують відповідальність за порушення, немає.

До того ж позивач у своїй апеляційній скарзі мотивує необхідність скасування зазначеної постанови тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення щодо розпорядження від 16.05.2006 року № 5772 про виправлення технічної помилки у розпорядженнях від 09.09.2005 року № 4570 та від 20.12.2005 року № 5131 (далі по тексту –Розпорядження № 5772) порушив норми матеріального права, з чим також не погоджується колегія суддів, оскільки:

- по-перше, положення пунктів 2.2 - 2.7, 4.6. Положення про застосування заходів впливу, на які посилається позивач у своїй апеляційній скарзі, не стосуються вимог до форми та змісту розпорядження, яким схвалюється відповідне рішення директора департаменту, зокрема щодо зазначення ідентифікаційного коду Особи. Отже, інформація щодо рішення, яке схвалюється, зокрема його дата, номер є достатньою. Таким чином, зазначення ідентифікаційного коду у Розпорядженні № 5772, не є обов'язковим і вимога позивача щодо скасування Розпорядженні № 5772 у зв'язку з неправильним зазначенням у вказаних розпорядженнях є безпідставною;

- по-друге, як зазначалось вище, рішення директора департаменту від 05.09.2005 року було схвалено Розпорядженням № 4579, отже, посилання позивача на пункт 2.5 Положення про застосування заходів впливу до рішення директора департаменту про зупинення (обмеження) дії ліцензії або її анулювання (відкликання), прийняте відповідне до його компетенції, має бути схваленим Державною комісією, як колегіальним органом (далі - Комісія) протягом десяти робочих днів; у разі, якщо таке рішення директора департаменту не буде схвалене Державною комісією, у визначений строк, воно підлягає скасуванню як на підставу для скасування вказаної Постанови та відповідного визнання недійсним Розпорядження № 5772, є необгрунтованим. Крім того, у вказаному пункті 2.5 Положені про застосування заходів впливу та підпункті 8 пункту 6 Указу Президента України і 04.04.2003 року № 292/2003 «Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України»немає такого положення, яке зазначає у своїй апеляцій скарзі позивач, відповідно до якого всі рішення, які мають зв'язок з зупиненням анулювання ліцензій на надання фінансових послуг належить до виключної компетеції Комісії.

Крім того, питання про виправлення помилки внесено до порядку денного колегіального засідання на 16.05.2006р. Комісії, затверджений наказом голови Держфінпослуг № 110, тому твердження позивача у апеляційний скарзі відносно того, що голова комісії перевищив свої повноваження підписавши розпорядження № 5772, яке не було в порядку денному, є безпідставним. Отже, посилання в зазначеному випадку на положення ст. 58 Конституції України є безпідставними, оскільки безпосередньо рішення про застосування до позивача заходів впливу станом на 16.05.2006р. були чинними;

-по-третє, Розпорядження № 5772 не має безпосереднє відношення до розгляду справи про зупинення в повному обсязі дії ліцензії на здійснення страхової діяльності СК «ІРА»ТДВ та розгляду справи про зупинення в повному обсязі дії ліцензії на здійснення страхової діяльності СК «ІРА»ТДВ, оскільки, виходячи з тексту Розпорядження № 5772, вноситься виправлення технічної помилки до вказаних вище розпоряджень щодо ідентифікаційного коду позивача.

Отже, розпорядження № 5772 не впливає на чинність вказаних в розпорядженнях від 09.09.2005 року № 4570 та від 20.12.2005 року № 5131 рішень директору департаменту страхового нагляду про зупинення та анулювання ліцензій на надання фінансових послуг.

Також позивач у своїй апеляційній скарзі вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті рішення відносно розпорядження Держфінпослуг від 11.05.2006 року № 5741 (далі - Розпорядження № 5741) про схвалення рішення директору департаменту страхового нагляду від 04.05.2006року № 246-В про виключення з державного реєстру фінансових установ СК «Іра»ТДВ, з чим колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, оскільки:

- по-перше, позивач в своїй апеляційній скарзі стверджує, що при прийнятті Держфінпослуг розпорядження від 11.05.2006 року № 5741 про схвалення рішення директора Департаменту страхового нагляду Держфінпослуг від 04.05.2006 року № 246-В про виключення  СК «ІРА»ТДВ з державного реєстру фінансових установ Комісія порушила порядок унесення змін до інформації, внесеної до Реєстру фінансових установ.

При цьому, позивач посилається на п. 2 розпорядження від 11.05.2006 року № 5741 «Юридичному департаменту забезпечити внесення відповідних записів до Державного реєстру фінансових установ», в якому не зазначено про внесення змін взагалі, і тим більш в Розпорядженні № 5741 не йдеться про внесення змін до інформації, яка внесена до Державного реєстру фінансових установ Реєстру, про які заявник зобов'язаний повідомити Держфінпослуг протягом десяти робочих днів з дати виникнення змін, що передбачено п.п. 6.1. п. 6. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.11.2005 року № 4934 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 грудня 2005 р. за № 1506/11786 «Про затвердження Положення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір набути статусу страховиків (перестраховиків), до Державного реєстру фінансових установ»).

Отже, позивач безпідставно посилається на п.п. 6.1. п.6. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.11.2005 року № 4934, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 грудня 2005 р. за N 1506/11786 «Про затвердження Положення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір набути статусу страховиків (перестраховиків), до Державного реєстру фінансових установ».

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України правомірно застосувала до СК «Іра»ТДВ заходи впливу, шляхом прийняття відповідних рішень, схвалених розпорядженнями Держфінпослуг, а саме: Розпорядження від 09.09.2005 р. № 4579, Розпорядження від 20.12.2005 р. № 5131, Розпорядження від 16.05.2006 р. № 5772 та Розпорядження від 11.05.2006 р. № 5741.

Отже, приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що постанова господарського суду Київської області від 09.06.2006 року, повний текст якої підписано 21.06.2006 року, у справі № 63/9а-06 прийнята при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та у відповідності до чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно до ст.ст. 195, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись Розділом VII Прикінцеві та перехідні положення, ст.ст. 160, 165, 195, ст. 200, п.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1.          Постанову господарського суду Київської області від 09.06.2006 року, повний текст якої підписано 21.06.2006 року, у справі № 63/9а-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу страхової компанії «ІРА», товариство з додатковою відповідальністю –без задоволення.

2.          Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.

3.          Справу № 63/9а-06 повернути до господарського суду Київської області.

4.          Ухвала апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

5.          Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Рудченко С.Г.                                            Судді:                                                                                      Федоров  М. О.  Судді:                                                                                      Міщенко  П. К.