Постанова

від 02.12.2010 по справі 2а-3299/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2010 р.                               Справа № 2a-3299/10/0970

м. Івано-Франківськ

          Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

          Судді Лучко О.О.

          при секретарі Круглій О.М.,

          за участю сторін:

прокурора: не з"явився,

представника позивача: не з"явився,

представника відповідача: не з"явився,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

          за позовом: Прокурора Тисменицького районі в інтересах Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі

          до відповідача: Приватної фірми "Софія"

          про стягнення заборгованості з орендної плати за землю за рахунок активів боржника в сумі 31 200,37 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2010 року Долинський міжрайонний прокурор в інтересах Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі звернувся з адміністративним позовом до приватної фірми "Софія"          про стягнення заборгованості з орендної плати за землю та податку на додану вартість за рахунок активів боржника в сумі 31 200,37 грн.

02 листопада 2010 року позивачем уточнено позовні вимоги шляхом стягнення з відповідача тільки 8164,77 грн. податкового боргу, що виник з орендної плати, оскільки заборгованість по податку на додану вартість в сумі 7013,92 грн. відповідачем сплачена повністю, а стосовно податкового боргу в розмірі 17667,55 грн. є рішення суду про стягнення зазначеної суми заборгованості.

Прокурор в судове засідання не з”явився з невідомих суду причин, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове засідання не з”явився, на адресу суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю з урахуванням уточнених позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з”явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Правом на подання заперечення не скористався. За таких обставин повторна неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 30.09.1999 року відповідач є юридичною особою - суб”єктом підприємницької діяльності та взятий на облік у ДПІ в Тисменицькому районі як платник податків.

Згідно договору оренди земельної ділянки відповідачу передана в оренду земельна ділянка, орендна плата за користування якої на 2010 рік становить 886,38 грн. щомісячно, а 10636,60 грн. за рік.

Станом на 02.11.2010 року відповідач допустив заборгованість по вказаному платежу в розмірі 8164,77 грн.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України “Про систему оподаткування” визначено види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України. Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування”платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлений законом термін.

Обов”язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов”язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов”язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону).

Відповідно до ст.13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

В статті 14 даного Закону зазначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 15 даного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з ст.17 Закону України “Про плату за землю” податкове зобов”язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарними днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 19 даного Закону передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (стаття 20 Закону).

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Положенням п.п.5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов”язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим в день подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов”язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено судом, відповідачем допущено заборгованість по орендній платі за землю, яка виникла в результаті несплати самостійно задекларованих податкових зобов”язань по орендній платі за земельну ділянку, які є узгодженими, в розмірі 8164,77 грн.

Вказана заборгованість підтверджується довідкою про стан розрахунків з бюджетом, податковою декларацією орендної плати за земельну ділянку державної і комінальної власності за 2010 рік, зворотнім боком облікової картки особового рахунку плвтника по орендній платі за землю.

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі за землю є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат, то відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична або юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

                                         ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути за рахунок активів приватної фірми "Софія" (код ЄДРПОУ 30593783, вул.Липова,11, м.Тисмениця, Івано-Франківська область, 76000)в дохід бюджету податковий борг в сумі 8 164,77 грн. (вісім тисяч сто шістдесят чотири гривні сімдесят сім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, визначені ст.254 КАС України.

Суддя:                                                                      Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 07.12.2010 року.