Постанова

від 03.12.2010 по справі 2а-2857/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2010 р. Справа № 2а-2857/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

судді Скільського І.І.,

при секретарі Бурді М.Р.,

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача -не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі

до ТзОВ „Надвірнянський завод молочних продуктівВ»

про стягнення заборгованості у сумі 5844,42 грн.,

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2010 року Державна податкова інспекція в Надвірнянському районі звернулася в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Надвірнянський завод молочних продуктівВ» про стягнення заборгованості у сумі 5844,42 гривень.

17 листопада 2010 року представником позивача подано клопотання про зміну і доповнення до адміністративного позову, в якому зазначено, що згідно поданого відповідачем розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2010 рік., заборгованість по сплаті податку за I, II, квартал 2010 року становить 638 гривні. Згідно поданої відповідачем податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2010 рік станом на 30.07.2010 року наступив строк сплати вказаного податку в сумі 5421,65 грн. за період з лютого 2010 року по червень 2010 року. Отже, сума незадоволених вимог складає 6059,65 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснила, що товариство з обмеженою відповідальністю „Надвірнянський завод молочних продуктівВ» є платником податків і зборів відповідно до вимог ст.9 Закону України „Про систему оподаткуванняВ» , Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмівВ» , Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України „Про плату за землюВ» . За відповідачем рахується заборгованість по сплаті податку з власників транспортних засобів та орендної плати за землю в сумі 6059,65 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи повідомлений в порядку статті 39 КАС України через засоби масової інформації (газета „Народна воляВ» № 111-112 (2113-2114) від 26 листопада 2010 року).

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представника позивача, та дослідивши подані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 15.06.2000 року відповідач є юридичною особою -суб`єктом підприємницької діяльності та взятий на облік у ДПІ в Надвірнянському районі.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України В«Про систему оподаткуванняВ» визначені види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів).

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості.

Згідно ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»від 11.12.1992 року платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст.2 цього Закону є об`єктами оподаткування. земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 4 даного Закону передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

В статті 14 даного Закону зазначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Відповідно до статті 15 даного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з ст.17 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 19 даного Закону передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (стаття 20 Закону).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.03.2010 року ТзОВ „Надвірнянський завод молочних продуктівВ» подано розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2010 рік, згідно якого нараховано податку у розмірі 1275 грн., з них 638 грн. за період I ,II квартал 2010 року несплачено. (а.с. 12).

Крім того, 29.01.2010 року відповідачем подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2010р., згідно якого нараховано орендну плату у розмірі 13239,82 грн., з них 5421,65 грн. за період з лютого 2010 року по червень 2010 року несплачено. ( а.с. 13).

Як вбачається зі змісту п.5.4 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов"язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як встановлено судом, ДПІ в Надвірнянському районі надіслано ТзОВ „Надвірнянський завод молочних продуктівВ» податкову вимогу форми „Ю1В» від 08.01.2009 року №1/3 на суму 892,35 грн., та другу податкову вимогу форми „Ю2В» від 12.02.2009 року №2/39 на суму 3520,46 грн., які відповідачем залишено без виконання. Факт отримання податкових вимог підтверджується копіями повідомлень про вручення поштових відправлень. ( а.с.10).

17.03.2010 року ДПІ в Надвірнянському районі прийнято рішення № 4 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, яке отримане відповідачем . Однак заборгованість не було погашено.

Оскільки, відповідачем не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання, то сума вказаних податкових зобов'язань відповідача, у відповідності до пункту 5.2 статті 5 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є узгодженою.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 зазначеного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до п.п. 3.1.1 ст.3 вказаного Закону, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив. Загальна сума податкового боргу становить 6059,65 грн.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що вимоги позивача є обгрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути за рахунок активів Товариства з обмеженою відповідальністю „Надвірнянський завод молочних продуктівВ» , вул.Визволення, 1, м.Надвірна, код ЄДРПОУ 31044289 в доход державного бюджету заборгованість в сумі 6059,65 грн.( шість тисяч п`ятдесят дев`ять гривень 65 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Скільський І.І.

Постанова в повному обсязі складена 08.12.2010 року