Рішення

від 04.08.2015 по справі 911/2571/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р. Справа № 911/2571/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "ШКОЛЯРИК",

07200, Київська обл., Іванківський р-н, смт Іванків, вул. Івана Проскури, буд. 19, кв. 35

04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 39-41, офіс 45

до Громадської організації "ДОБРОБУТ МАКАРІВЩИНИ",

08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт Макарів, пров. Поштовий, буд. 3

про стягнення 156 136,17 грн.

за участю представників:

позивача - Люба А.М. (угода про надання правової допомоги від 18.06.2015 №18\06);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "ШКОЛЯРИК" (далі - позивач) до Громадської організації "ДОБРОБУТ МАКАРІВЩИНИ" (далі - відповідач) про стягнення 156 136,17 грн., з яких: 133 293,67 грн. основного боргу, 11 068,84 грн. пені, 9 330,56 грн. інфляційних втрат та 2 443,10 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуги їдалень (послуги з організації харчування дітей) від 03.11.2014 № 1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.07.2015.

У судове засідання 23.04.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.04.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 02.06.2015.

У судове засідання 07.07.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.06.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 04.08.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17920/15 від 03.08.2015) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 22.06.2015.

У судовому засіданні 04.08.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу місцезнаходження відповідача, ухвалу про порушення провадження у справі повернуто Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" до господарського суду з підстави - «за зазначеною адресою не проживає».

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При вирішенні питання щодо належного повідомлення відповідача про судове засідання, судом враховано правову позицію, що викладено в підпункті 3.9.1. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" про те, що, у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою і повернуто з посиланням, зокрема, на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.08.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством "ШКОЛЯРИК" (далі - виконавець) та Громадською організацією "ДОБРОБУТ МАКАРІВЩИНИ" (далі - замовник) укладено договір про надання послуги їдалень (послуги з організації харчування дітей) від 03.11.2014 № 1 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець надає замовникові послуги, а замовник їх оплачує, на умовах та в порядку, визначених Договором (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.3. Договору, сума Договору становить 393 293,67 грн., без ПДВ.

Згідно з пунктом 3.3. Договору, умови розрахунків - відстрочка платежу, 5 банківських днів, з дня підписання акту виконаних робіт сторонами.

Договір діє з 03.11.2014 до 31.12.2014, а в частині оплати - до повного виконання сторонами (пункт 10.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем надано відповідачу послуги на суму 393 293,67 грн., що підтверджується актами від 28.11.2014 № 1, від 31.12.2014 № 2, від 31.12.2014 № 3, від 31.12.2014 № 4, що підписані у двосторонньому порядку представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток.

Наявність підписів представника та відбитків печатки відповідача на вказаних актах та відсутність у них зауважень до наданих послуг, оцінюється судом як прийняття відповідачем спірних послуг в обсягах і вартості, що вказані в актах.

Зазначені акти надання послуг відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є належними та допустимими доказами здійснення між сторонами господарських операцій з надання послуг.

Окрім того, позивачем у матеріали справи надано рахунки від 28.11.2014 № 13, від 31.12.204 № 14, від 31.12.2014 № 18 та від 31.12.2014 № 17, що виставлені позивачем відповідачу на оплату спірних послуг.

До матеріалів справи додано копії вищевказаних актів та рахунків, а їх оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано довідку Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 03.08.2015 № Р1-В36/99, в якому відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки, за весь період спірних правовідносин позивача з відповідачем, відповідно до якої судом встановлено здійснення відповідачем часткової оплати за Договором у розмірі 260 000,00 грн. та, відповідно, наявність заборгованості.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано у матеріали справи копії податкових накладних, що складені на господарські операції з надання послуг за спірним Договором.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи на викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені спірні господарські операції у своїх податкових зобов'язаннях.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище акти - у якості письмових доказів надання послуг за Договором позивачем відповідачу та прийняття їх відповідачем, банківську довідку - у якості письмового доказу для встановлення розміру коштів, що перераховані позивачу відповідачем за Договором і, відповідно, наявності заборгованості.

Докази повної оплати послуг за Договором у матеріалах справи відсутні.

Оскільки відповідач зобов'язання за Договором, у частині оплати вартості послуг, що надані позивачем, виконав частково, станом на дату прийняття рішення суду, у відповідача наявна перед позивачем заборгованість за Договором у розмірі 133 293,67 грн. - різниця між вартістю наданих послуг та розміром часткової оплати.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту Договору, він за правовою природою є договором про надання послуг, за якими одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частини 1, 2 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази повної їх оплати відсутні.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 133 293,67 грн.

Крім того, позивач, на підставі пункту 7.3. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості невиконаних зобов'язань, за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 11 068,84 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені за вказані позивачем періоди прострочення та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 11 068,84 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявляє до стягнення 2 443,10 грн. 3% річних та 9 330,56 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 9 330,56 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі, 3% річних позивачем нараховано надмірно, правильний розмір 3% річних складає 1 752,90 грн., у зв'язку з чим, позовна вимога, у частині 690,20 грн. 3% річних, задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 133 293,67 грн., пені у розмірі 11 068,84 грн., 3% річних у розмірі 1 752,90 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9 330,56 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню, решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 3 122,72 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації "ДОБРОБУТ МАКАРІВЩИНИ" (08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт Макарів, пров. Поштовий, буд. 3, код ЄДРПОУ 37341451) на користь Приватного підприємства "ШКОЛЯРИК" (07200, Київська обл., Іванківський р-н, смт Іванків, вул. Івана Проскури, буд. 19, кв. 35, код ЄДРПОУ 31071286) 133 293 (сто тридцять три тисячі двісті дев'яносто три) грн. 67 коп. основного боргу, 11 068 (одинадцять тисяч шістдесят вісім) грн. 84 коп. пені, 1 752 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дві) грн. 90 коп . 3% річних, 9 330 (дев'ять тисяч триста тридцять) грн. 56 коп. інфляційних втрат та 3 108 (три тисячі сто вісім) грн. 92 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 07.08.2015.

Суддя С.О. Саванчук