Рішення

від 04.08.2015 по справі 922/3439/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р.Справа № 922/3439/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Дочірнього підприємства "Союз - ЖКХ" Відкритого акціонерного товариства "Монтажно-технологічне управління "Союз", м. Харків про стягнення 66 005,37 грн. за участю представників сторін:

позивача - Падалко О.О., довіреність №38-4425/395 від 23.11.2010 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Союз - ЖКХ" Відкритого акціонерного товариства "Монтажно-технологічне управління "Союз" (відповідача) про стягнення 60 420,45 грн. основного боргу, 996,79 грн. пені, 234,20 грн. 3% річних та 4 353,93 грн. інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором №3277 про постачання теплової енергії від 01.08.2002 р. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних документів до суду не подав.

За таких обставин суд вважає, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.08.2002 року між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) було укладено договір №3277 про постачання теплової енергії (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За умовами п. 1.2. договору обидві сторони зобов'язались керуватися Правилами користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міненерго України і Державним комітетом з будівництва, архітектури і житлової політики України від 28.10.1999 р. №307/262.

Згідно з п. 10.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 р.

Даний договір є чинним (п.10.4. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору здійснив постачання теплової енергії до приміщення відповідача, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 33, про що свідчать акт про підключення споживача до джерела теплової енергії №175/2413 від 22.10.2014 р. та акти про відключення споживача від джерела теплової енергії №175/396 від 14.04.2014 р., №175/4823 від 14.04.2015 р. (а.с. 22-23).

У КП "Харківські теплові мережі" відсутня технічна можливість відключити приміщення відповідача від централізованої системи опалення будинку, в якому вони знаходяться, оскільки система опалення всього будинку є єдиною з системою опалення приміщення відповідача і не має окремого теплового вводу.

За умовами п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

За умовами п. 6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії.

Згідно з п. 6.3. договору відповідач зобов'язався за 10 днів до початку розрахункового періоду сплатити позивачеві попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

За умовами п. 6.4. договору якщо відповідач розраховується за показниками приладу обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Згідно з п. 6.5. договору споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав відповідачеві рахунки-фактури за спожиту теплову енергію за період з лютого 2014 р. по квітень 2015 р. на загальну суму 60 420,45 грн. (а.с. 15-21, 30-32, 36-37), які відповідачем не оплачено.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за теплову енергію, спожиту за період з лютого 2014 р. по квітень 2015 р., в розмірі 60 420,45 грн. яка до цього часу залишається непогашеною.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладені обставини і на те, що суму заборгованості відповідачем не сплачено і не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 60 420,45 грн. за період з лютого 2014 р. по квітень 2015 р. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 996,79 грн. пені, 234,20 грн. 3% річних та 4 353,93 грн. інфляційних втрат, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову в цій частині без розгляду, виходячи з такого.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.1013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Ухвалами суду від 15.06.2014 р. та від 02.07.2014 р. у даній справі було зобов'язано позивача надати у судове засідання докладний і обґрунтований розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних (із зазначенням дат, з яких починається нарахування, і дат, якими закінчується нарахування, кількості днів прострочення, суми боргу, на які нараховуються пеня та 3% річних (із зазначенням підсумкових сум, заявлених до стягнення).

Відповідно до абз. 3 п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" від 11.04.2005 р. N 01-8/344 якщо для здійснення перерахунку сум штрафних санкцій, річних тощо необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

З огляду на те, що позивач вимоги ухвал суду від 15.06.2014 р. та від 02.07.2014 р. щодо надання докладного і обґрунтованого розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних не виконав, суд позбавлений можливості перевірити правомірність та правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення 996,79 грн. пені, 234,20 грн. 3% річних та 4 353,93 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 996,79 грн. пені, 234,20 грн. 3% річних та 4 353,93 грн. інфляційних втрат залишити без розгляду у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Разом з цим, суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права в подальшому повторно звернутися до суду із позовом про стягнення зазначених сум в загальному порядку у відповідності до ч. 4 ст. 81 ГПК України.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, позов підлягає задоволенню в частині стягнення основного боргу в розмірі 60 420,45 грн. В частині позовних вимог про стягнення 996,79 грн. пені, 234,20 грн. 3% річних та 4 353,93 грн. інфляційних втрат позов слід залишити без розгляду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ч. 2 ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судовий збір має бути покладено на відповідача в повному обсязі (в розмірі 1 827,00 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610-611, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Союз - ЖКХ" Відкритого акціонерного товариства "Монтажно-технологічне управління "Союз" (61142, м. Харків, вул. Тимурівців, 33, код ЄДРПОУ 31616949) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на:

- р/р 26031303062313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823 - основний борг в розмірі 60 420,45 грн.;

- р/р 260093022313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823 - судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 996,79 грн. пені, 234,20 грн. 3% річних та 4 353,93 грн. інфляційних втрат позов залишити без розгляду.

Повне рішення складено 07.08.2015 р.

Суддя О.В. Макаренко