Рішення

від 13.12.2011 по справі 5015/5812/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа№ 5015/5812/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Сокільницька сільська рада, Пустомитівський р-н, Львівської обл.;

До Відповідача: ТзОВ В«Львів Проперті ДевелопментВ» , м.Львів;

Про: розірвання Договору оренди та стягнення 71876,53грн. заборгованості по орендній платі

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники сторін:

Позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. №1103 від 04.11.2011р.)

Відповідача: не з'явився;

Представнику позивача, який взяв участь у справі, роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81 1 ГПК України, в тому числі, право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача відмовився.

Суть справи:

Позовні вимоги заявлено Сокільницькою сільською радою, Пустомитівського р-н, Львівської обл. до відповідача: Товариста з обмеженою відповідальністю В«Львів Проперті ДевелопментВ» , м.Львів про розірвання Договору оренди та стягнення 71876,53грн. заборгованості по орендній платі.

Обставини справи:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.10.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 24.10.2011р., про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 24.10.2011р., від 07.11.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 -рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем обов'язків за договором оренди в частині повної та своєчасної оплати орендної плати, що і спричинило звернення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області до суду із відповідним позовом.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою (ухвала надсилалась рекомендованими листами на дві адреси відповідача, які були зазначені позивачем у позовній заяві).

Відповідно до пункту 3.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 (зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

В пункті 11 Інформаційного листа В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 роціВ» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом, згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Вказане підтверджується пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Крім того, в матеріалах справи міститься картка поштового повідомлення разом із конвертом з підписом поштового відділу (повернуто за закінченням терміну зберігання).

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України -за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено:

05.10.2007р. між Сокільницькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області (позивач) (Орендодавець) та ТзОВ В«Львів Проперті ДевелопментВ» (відповідач) (Орендар) укладений Договір оренди земельної ділянки, що належить до комунальної власності.

Так, умовами пункту 2.1 Договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка трикутної форми, площею 0,8000га кадастровий номер 4623686400:01:003:0409, яка характеризується рельєфом та за видом угідь визначається як пасовищем.

Згідно із пунктом 4.1 зазначеного Договору, сторони погодили, що орендна плата справляється у грошовій безготівковй формі, шляхом перерахунку коштів на рахунок Орендодавця, а саме: одержувач платежу Сокільницька сільська рада, банк одюержзувача ГУДКУ у Львівській област і, код установи банку 825014, ідентифікаційний код 04369682, р/р 33218812700423, код бюдж. класифікації 13050200.

Згідно з пунктом 4.2. Договору, розмір орендної плати становить 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: 14328,00грн. в рік за 0,8000га. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з врахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації.

Так, у відповідності до акту від 19.12.2007р., відповідач прийняв об'єкт оренди у користування.

Однак, недобросовісне виконання обов'язків за Договором відповідачем призвели до утворення у нього кредиторської заборгованості за період з 20.10. 2008р. недоплата становила 4404,00грн., у 2009р. переплата - на суму 1395,00грн., з 30.04.2010р. недоплата становить 15433,00грн., з 30.05.2011р. недоплата становить 19150,00грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Земельним кодексом України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, як вказувалося у ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та стаття 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст.ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.24 Закону України В«Про оренду земліВ» орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 32 цього Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідач не надав суду доказів оплати орендної плати у повному обсязі.

За таких обставин, дослідивши обставини справи та взаємовідносини між сторонами, судом встановлено, що нарахована позивачем сума орендної плати в розмірі 4404,00грн.- за 2008р., 15433,00грн.- за 2010р., 19150,00грн.- за 2011р. підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач відмовився від стягнення пені з відповідача.

Відносно позовної вимоги позивача щодо розірвання Договору оренди, суд зазначає наступне:

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві, оскільки їх одночасне висування цілком відповідає приписам статті 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобов'язань за договором оренди), їх сумісний розгляд не ускладнює вирішення справи а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору та повернення об'єкту оренди дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту пункту 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Як вбачається з матеріалів справи, сутність позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосування наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені та розірвання договору оренди.

Відповідно до вимог ч.3 ст.291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині розірвання договору оренди також мотивованими та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись вимогами ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 525, 599, 610, 611, 624, 625, 628, 629, 651 ЦК України, ст.ст. 193, 202, 229, 231, 291 ГК України, ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 82, 84, 85, 116 ГПК України,

суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Львів Проперті ДевелопментВ» (79022, м.Львів, вул.Городоцька, будинок 170, ід. код 33895256) в користь Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, 81130 с.Сокільники, вул.Січових Стрільців, 1, ід. код 04369682) 4404,00грн. за 2008р., 15433,00грн. за 2010р., 19150,00грн. за 2011р.

3. Розірвати договір оренди від 05.10.2007р. земельної ділянки, що належить до комунальний власності, укладений між Сокільницькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області (81130 с.Сокільники, вул.Січових Стрільців, 1, ідентифікаційний код 04369682) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Львів Проперті ДевелопментВ» (79022 м.Львів, вул.Городоцька, будинок 170, ідентифікаційний код 33895256).

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХII ГПК України.

Відповідно до ст.85ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яке виготовлено та підписано 16.12.2011.

Суддя Левицька Н.Г.