Постанова

від 29.07.2015 по справі 804/5289/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 р. Справа № 804/5289/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Пелих А.А.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС» про накладення арешту на кошти платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС», в якому просила накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться на рахунках в банках, які його обслуговують.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що внаслідок несплати відповідачем самостійно задекларованих грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до податкових декларацій №9078005381 від 16.01.2015р. в сумі 141,00грн., №9019122974 від 20.02.2015р. в сумі 221,00грн. та №9081265928 від 27.02.2015р. в сумі 697,00грн., а також через несплату донарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань з означених податків згідно податкових повідомлень-рішень №0000802210 від 26.03.2013р. та №0000792210 від 26.03.2013р., винесених за результатами проведеної перевірки, у відповідача утворився податковий борг у загальному розмірі 88627,93грн. (в тому числі пеня, нарахована згідно приписів п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України). При цьому позивачем в порядку ст.59 Податкового кодексу України на наявний борг відповідача було виставлено податкову вимогу від 13.11.2014р. №5249-25, однак, станом на теперішній час означений податковий борг відповідачем не погашений. Зважаючи на те, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПС» об'єкти майна не зареєстровані, а, отже, у відповідача відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення податкового боргу, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області просить суд застосувати арешт коштів та інших цінностей на рахунку цього платника податків у банках, що його обслуговують.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що процедура накладення арешту на кошти платника податків регулюється відповідно до норм п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, з урахуванням виключних особливостей щодо накладення арешту на кошти на банківських рахунках, викладених у п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 та п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 цього Кодексу, при цьому позивачем не наведено жодних обставин, за наявності яких відповідно до перелічених вище норм Податкового кодексу України може бути накладено арешт на кошти платника податків. Також відповідач зазначав, що позивачем не надано доказів надіслання Товариству з обмеженою відповідальністю «ДПС» податкової вимоги від 13.11.2014р. №5249-25 про сплату боргу та попередження про опис активів тощо. Крім того, відповідач посилався на те, що самостійно задекларовані ним грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до податкових декларацій №9078005381 від 16.01.2015р. в сумі 141,00грн., №9019122974 від 20.02.2015р. в сумі 221,00грн. та №9081265928 від 27.02.2015р. в сумі 697,00грн. ним були сплачені, що посвідчується відповідними платіжними дорученнями, а, отже, податковий борг з цього приводу взагалі відсутній. Окрім наведеного відповідач вказував на те, що, на його думку, позивачем допущені процесуальні порушення при зверненні до суду з цими вимогами та не дотримано приписів ст.183-3 КАС України. В додаткових запереченнях на позов відповідач зазначав, що він також не погоджується з грошовими зобов'язаннями, донарахованими йому згідно податкових повідомлень-рішень №0000802210 від 26.03.2013р. та №0000792210 від 26.03.2013р., винесених позивачем за результатами проведеної перевірки. При цьому вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПС» у судовому порядку, а, отже, визначені ними грошові зобов'язання не є узгодженими, тому не можуть вважатися податковим боргом до набрання судовим рішенням законної сили.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені в письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПС» (далі - ТОВ «ДПС») (код ЄДРПОУ 20302861) зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 24.06.1994р. та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області) як платник податків, в тому числі податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Згідно п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, відповідач як платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За змістом пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

При цьому п.49.18-п.49.19 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду. Для цілей цього Кодексу під терміном "базовий звітний (податковий) період" слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.

На виконання вимог вищеозначених норм закону Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС» було подано до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області наступні податкові декларації:

- декларація з податку на додану вартість №9078005381 від 16.01.2015р., згідно якої сума грошового зобов'язання з цього податку складає 141,00грн. (а.с.38-39);

- декларація з податку на додану вартість №9019122974 від 20.02.2015р., згідно якої сума грошового зобов'язання з цього податку складає 221,00грн. (а.с.40-41);

- декларація з податку на прибуток підприємств №9081265928 від 27.02.2015р., згідно якої сума грошового зобов'язання з цього податку складає 697,00грн. (а.с.36-37).

З огляду на приписи п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України вищеозначені самостійно задекларовані відповідачем грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств є узгодженими.

Крім того, судом встановлено, що ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДПС» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс» за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р., ПП «Матадор» за період з 01.03.2012р. по 30.09.2012р., ТОВ «Старт-Д» за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р., з 01.05.2012р. по 31.05.2012р., з 01.09.2012р. по 31.09.2012р., ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р., з 01.06.2012р. по 31.07.2012р., з 01.09.2012р. по 20.09.2012р., ТОВ «ВК «Віконні системи» за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., з 01.04.2012р. по 31.07.2012р., з 01.10.2012р. по 31.10.2012р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 26.02.2013р. №797/22-1/20302861, яким, зокрема, зафіксовано встановлені перевіркою порушення ТОВ «ДПС» приписів ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України) по правочинах з ТОВ «Ривс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Старт-Д» та ТОВ «ВК «Віконні системи»; ст.185, ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження відповідачем податку на додану вартість на суму 30640,00грн.; п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідачем занижено податок на прибуток підприємств на суму 35818,00грн. (а.с.13-33).

Так, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі акту перевірки від 26.02.2013р. №797/22-1/20302861 та з урахуванням приписів п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26.03.2013р. №0000802210, яким ТОВ «ДПС» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 38300,00грн., з яких за основним платежем - 30640,00грн. та за штрафними санкціями - 7660,00грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26.03.2013р. №0000792210, яким ТОВ «ДПС» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 44223,25грн., з яких за основним платежем - 35818,00грн. та за штрафними санкціями - 8405,25грн. (а.с.34,35).

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «ДПС» оскаржило їх в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2013р. у справі №804/11607/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014р., у задоволенні позовних вимог ТОВ «ДПС» щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області форми «Р» від 26.03.2013р. №0000802210 та №0000792210 відмовлено (а.с.115-122).

Відповідно до приписів ч.ч.3,5 ст.254 КАС України вищевказані судові рішення є такими, що набрали законної сили.

Отже, грошові зобов'язання ТОВ «ДПС», визначені податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області форми «Р» від 26.03.2013р. №0000802210 та №0000792210, є узгодженими.

При цьому пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Проте, ТОВ «ДПС» не було сплачено у повному обсязі суму донарахованих вказаними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств, у зв'язку із чим у відповідача утворився податковий борг з означених податків у загальному розмірі 82523,25грн.

З урахуванням переплати у сумі 02,43грн., наявної у ТОВ «ДПС» з податку на додану вартість станом на час виникнення новоутвореного боргу, цей податковий борг було зменшено на цю суму переплати і він склав 82520,82грн.

У зв'язку із несплатою відповідачем у встановлені строки сум грошових зобов'язань, визначених вищеозначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем в порядку ст.129 Податкового кодексу України на суму боргу відповідача була нарахована пеня.

Так, п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При цьому нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

При цьому судом встановлено, що ТОВ «ДПС» відповідно до платіжних доручень №2443 від 27.01.2015р., №11 від 26.03.2015р. та №8 від 06.03.2015р. здійснило оплату в рахунок погашення самостійно задекларованих грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток по податковим деклараціям №9078005381 від 16.01.2015р. в сумі 141,00грн., №9019122974 від 20.02.2015р. в сумі 221,00грн. та №9081265928 від 27.02.2015р. в сумі 697,00грн., а всього на суму 1059,00грн. (а.с.53-55).

Водночас, як вбачається з облікових карток ТОВ «ДПС» з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, здійснена відповідачем оплата у сумі 1059,00грн. була зарахована контролюючим органом в рахунок погашення наявного податкового боргу в порядку черговості, а саме, за рахунок цієї сплати була зменшена пеня, що нараховувалась за прострочення сплати грошових зобов'язань, нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013р. №0000802210 та №0000792210. Після цього сума пені станом на час розгляду справи з податку на додану вартість склала 4266,34грн., а з податку на прибуток підприємств - 781,77грн. (а.с.104-112).

За таких обставин, загальна сума податкового боргу ТОВ «ДПС» становить 88627,93грн. із розрахунку: 141,00грн. за податковою декларацією №9078005381 від 16.01.2015р. + 221,00грн. за податковою декларацією №9019122974 від 20.02.2015р. + 697,00грн. за податковою декларацією №9081265928 від 27.02.2015р. + 82520,82грн. заборгованість зі сплати грошових зобов'язань, нарахованих згідно податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013р. №0000802210 та №0000792210 + 5048,11грн. пеня.

Враховуючи, що сума податкових зобов'язань відповідача є узгодженою та не сплаченою у встановлений законодавством строк, як наслідок ця сума є податковим боргом у розумінні приписів п.п.14.1.175 п.14.1 cт.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням приписів вказаної статті Податкового кодексу України, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області форми була виставлена податкова вимога форми «Ю» №5249-25 від 13.11.2014р. про сплату відповідачем наявного у нього на той час податкового боргу у сумі 88623,45грн., яка була надіслана ТОВ «ДПС» рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана уповноваженою особою відповідача 19.11.2014р. (а.с.8).

Оскільки після надіслання відповідачеві податкової вимоги форми «Ю» №5249-25 від 13.11.2014р. податковий борг останнього погашено не було, а, навпаки, він лише збільшився, нова податкова вимога позивачем не виставлялася.

На момент звернення позивача до суду податковий борг непогашений і не списаний.

Судом встановлено, що у позовній заяві, що розглядається, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області вимоги щодо стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу коштів з рахунків у банках, обслуговуючих цього платника податків, а також про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не заявляються.

Вимоги у цій справі стосуються лише накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - відповідача, що знаходять в банку, та заявлені контролюючим органом відповідно до права контролюючого органу, передбаченого п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України, оскільки, згідно відомостей, оскільки, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповіді УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно та транспортні засоби, на які може бути звернуто стягнення податкового боргу (а.с.11-12).

Наведене також підтверджується актом опису майна у податкову заставу від 16.12.2014р. №76/20302861, яким зафіксовано, що на день його складення у ТОВ «ДПС» майно, що може бути описане у податкову заставу, відсутнє (а.с.10).

При цьому у ТОВ «ДПС» є відкриті розрахункові рахунки у банках, що його обслуговують.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підпунктом 94.4 . ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до п.п. 94.6.2 п. 94.6 . ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом у розумінні п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України .

Крім того, п.п.10.1-10.3, 10.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004р . визначено, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Разом з тим, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України . Означені види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Так, приписи статті 94 Податкового кодексу України регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, при чому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

При цьому, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені ст.94 цього Кодексу , також визначені п.п. 20.1.33пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України , а саме означена норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України , серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

З огляду на викладене приписи п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є обов'язковими до виконання, зміст є самостійним, чітким і зрозумілим. Крім того, норми п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та п. 94.2 ст. 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому за умови відсутності майна, достатнього для погашення податкового боргу.

Зважаючи на наведене, а також з урахуванням доведеності наявності у відповідача непогашеного податкового боргу та відсутності майна, яке може бути джерелом погашення такого податкового боргу, суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов підлягає задоволенню в частині щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банках та належать ТОВ «ДПС», саме у межах суми податкового боргу відповідача з податку на додану вартість та з податку н прибуток підприємств у загальному розмірі 88627,93грн., а не взагалі як просив позивач.

Щодо доводів відповідача про допущення позивачем процесуальних порушень при зверненні до суду з цими вимогами та про не дотримання ним приписів ст.183-3 КАС України суд зазначає, що даний позов було подано контролюючим органом в загальному порядку, а не згідно положень ст.183-3 КАС України у якості подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, так як у даному випадку ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області не самостійно наклала арешт на кошти платника податків, а просила суд його застосувати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС» про накладення арешту на кошти платника податків - задовольнити частково.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банках та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ДПС» (код ЄДРПОУ 20302861), у межах суми податкового боргу цього платника податків з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 88627,93грн. (вісімдесят вісім тисяч шістсот двадцять сім гривень дев'яносто три копійки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 03 серпня 2015 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_3