Ухвала

від 06.08.2015 по справі 431/2438/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Романченко В.О.

Справа № 431/2438/15-ц

Провадження № 22ц/782/392/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого: Романченка В.О.

Суддів: Лісіциної А.І, ОСОБА_2

при секретарі: Козубській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 обласного медичного училища на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 24 червня 2015 року у цивільній справі за позовом прокурора Старобільського району Луганської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_3 обласного медичного училища про стягнення коштів у вигляді недоотриманої стипендії,

встановила:

В червні 2015 року прокурор Старобільського району Луганської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 обласного медичного училища про стягнення коштів у вигляді недоотриманої стипендії, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_3 обласного медичного училища на користь неповнолітньої ОСОБА_4 недоотриману стипендію за період з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2014 року у сумі 10 475 гривень.

В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що до прокуратури Старобільського району звернулась неповнолітня ОСОБА_4, щодо представництва її інтересів у суді з питання захисту права на отримання стипендії в розмірі, передбаченому Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI , яка з 01 вересня 2013 року до тепер навчається у ОСОБА_3 обласному медичному училищі на другому курсі за денною формою навчання по бюджету. Неповнолітня ОСОБА_4 зарахована на навчання до училища поза конкурсом на підставі Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI . Батько неповнолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на момент вступу доньки до учбового закладу має стаж роботи під землею тривалістю понад 20 років і таким чином неповнолітня ОСОБА_4 має право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, однак їй нараховувалася стипендія на загальних підставах у сумі 550 гривень та є нижчою за рівень прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 24 червня 2015 року позов прокурора Старобільського району Луганської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_3 обласного медичного училища про стягнення коштів у вигляді недоотриманої стипендії задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_6 обласне медичне училище звернувся до апеляційного суду Луганської області з апеляційною скаргою на нього, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог, прокурора Старобільського району Луганської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_3 обласного медичного училища відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необгрунтованим.

Вислухавши доповідь судді, сторони, які з'явились у судове засідання, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.303 ч.1 ЦПК України , під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України , обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Згідно ст. 11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст.ст. 213 , 214 ЦПК України , рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, неповнолітня ОСОБА_4 навчається за денною формою навчання по бюджету у ОСОБА_3 обласному медучилищі на 2 курсі, відповідно довідки № 86 від 02.06.2015 року та Наказу №3-ПК по ОСОБА_3 обласному медичному училищу від 11.08.2013 (а. с. 8-9).

Неповнолітня ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.6).

Батько позивача - ОСОБА_5 має стаж роботи під землею понад 20 років, що підтверджується копією трудової книжки, а саме:

з 13.08.1990 року по 06.05.1996 року в Шахті ХІХ з'їзду КПРС п/о «Луганськвугілля»; з 04.06.1996 року по 30.11.1999 року в ВАТ «Норильський гірно-металургійний комбінат ім. А.П. Завенягіна; з 01.12.1999 року по 22.07.2006 року в Заполярній філії «Норильської гірної компанії»; з 17.10.2006 року в ВП шахтоуправління Луганське ДП «Луганськвугілля» (а.с. 14-15).

Позивач була зарахована на навчання до ОСОБА_3 обласного медичного училища поза конкурсом на підставі Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (а.с. 11-12)

Згідно п.1.1 Статуту ОСОБА_3 обласного медичного училища - училище є вищим навчальним закладом першого рівня акредитації.

Стаття 3 Закону України «Про вищу освіту» передбачає, що держава гарантує надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч.2 ст.62 вказаного Закону, особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, мають право на отримання стипендій у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 №345-УІ передбачено, що дітям, батьки яких мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, дітям шахтарів, які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві, шахтарів-інвалідів І та II групи, гарантується виплата стипендії за рахунок коштів державного бюджету в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи документів, можна зробити висновок, що неповнолітня ОСОБА_4 має право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та це не суперечить ст. 3 Закону України «Про вищу освіту», у якій держава гарантує надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.п. 1.8, 1.9 Розділу 1 Статуту - училище є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в Держказначействі, печатку, штамп, може від свого імені набувати майнові і особисті права, нести обов'язки тощо. Училище здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України , Законів України «Про вищу освіту», «Про освіту» та інших нормативно - правових актів, які регламентують діяльність закладів освіти України.

Пунктом 2.5.1 Статуту передбачено, що студенти училища мають право на отримання стипендій, призначених юридичними і фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства України.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 року №5515 прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2013 року складає 1 147 грн., з 01.12.2013 року 1 218 грн..

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року №719 прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2014 році складав 1 218 грн.

Всупереч зазначеним нормативно-правовим актам, з 01.09.2013 р. позивачу стипендія нараховувалася на загальних підставах та була нижчою за рівень прожиткового мінімуму. Зазначені дії призвели до утворення заборгованості по виплаті стипендії у сумі 10 475 грн. за період з 01 вересень 2013 р. по 31 грудня 2014 року (а.с. 16-17).

В своїй апеляційній скарзі відповідач заперечує що ОСОБА_5 має стаж підземної роботи більше 15 років, посилаючись на те, що відповідно до запису в трудовій книжці стаж роботи під землею становить менше 10 років, що сфера застосування Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників вугільної промисловості за Списком № 1, які працюють на вугледобувних підприємствах України, а також, що праця під землею на посаді люкового не відноситься до пункту «е» підрозділу 1 розділу 1 Списку №1, затвердженого ПКМУ від 16.01.2003 року № 36. ОСОБА_5 понад 10 років працював саме на цій посаді, а тому цей період роботи під землею не враховується.

На думку колегії суддів, суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, посилаючись в своєму рішенні на п.п. 1, 6 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення, підписаної 13.03.92 року.

Разом з тим, статтею 1 Угоди між урядом України і Урядом Російській Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн передбачено, дія цієї Угоди поширюється на осіб та членів їх сімей які є громадянами або постійно проживають на території однієї із Сторін та здійснюють свою трудову діяльність на умовах найму на території іншої Сторони. Відповідно до ст. 6 цієї Угоди, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторонами, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Зазначений апелянтом Список № 1 (у ст. 27 Федерального закону "Про трудові пенсії в Російській Федерації" від 17.12.2001 року № 173 ФЗ, зазначені категорії працівників, на які поширюється відповідні пільги стосовно Списку №1) дає право на пільги всім працівникам, які зайняті повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених в цьому списку робітників і службовців.

Як вбачається з копії трудової книжки, ОСОБА_5 працював люковим з повним робочим днем під землею у період з 04.06.1996 р. по 30.11.1999 р. і з 01.12.1999 року по 22.07.2006 року у ВАТ «Норильський гірно-металургійний комбінат ім. А.П. Завенягіна та Заполярній філії «Норильської гірної компанії». Тому, доводи апелянта, що праця на посаді люкового не відноситься до пункту «е» підрозділу 1 розділу 1 Списку №1, затвердженого ПКМУ від 16.01.2003 року № 36 та не дає право на пільги, є безпідставними.

Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, в своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що нараховувати та виплачувати стипендію у розмірі, визначеному ст.5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" , він не має можливості, оскільки ці кошти мають бути закладені в бюджетні витрати, проте відповідні кошти не передбачалися в законах «Про державний бюджет» на відповідний рік (у тому числі не має коштів і на 2015 рік ). Також відповідач вважає, що обов'язок по виплаті стипендії у розмірі, визначеному прокурором, необхідно покласти на ОСОБА_7 освіти і науки України, яке є розпорядником бюджетних коштів. При цьому відповідач заначає, що Старобільським районним судом Луганської області допущено грубе порушення норм процесуального права ч. 2 ст. 35 Цивільного процесуального Кодексу України , оскільки судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, тому суд, на думку апелянта, повинен був залучити до участі в справі як третю особу на стороні відповідача ОСОБА_7 освіти і науки України, як головного розпорядника коштів Державного бюджету.

Апелянт вважає, що при призначенні стипендії слід керуватися Порядком призначення і виплати стипендій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882 «Питання стипендіального забезпечення» , в якому категорія студентів, батьки яких мають стаж підземної роботи не менш як 15 років не зазначена, змін до Порядку № 882 внесено не було, тому не передбачено механізму призначення та виплати стипендії, передбаченої ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» для дітей шахтарів, у розмірі прожиткового мінімуму, а саме - не зазначена категорія учнів, які мають право на отримання такої стипендії. Не визначений порядок виплати стипендії і в самому Законі України «Про підвищення престижності шахтарської праці» . Тому апелянт вважає, що на даний час залишається неврегульованим питання виплати стипендії студентам із числа дітей шахтарів. У кошторисі використання бюджетних коштів в межах виділених обласним бюджетом, не передбачено асигнувань на виплату стипендії дітям шахтарів, які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, таким чином, у ОСОБА_3 обласного медичного училища не має правової підстави та коштів для перерахунку та виплати стипендії, передбаченої ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» ОСОБА_4, що підтверджується кошторисами видатків доведеними ОСОБА_3 обласному медичному училищу на 2013, 2014, 2015 роки.

Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення цих позовних вимог, посилаючись в своєму рішенні на те, що відповідно до ч. З ст. 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303 , 307 , 308 , 315, 317, 319 ЦПК України ЦПК України , колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 обласного медичного училища відхилити

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 24 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: