Постанова

від 13.05.2015 по справі 804/4946/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р. Справа № 804/4946/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будплюс" про накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ :

Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-Криворізька південна ОДПІ, податковий орган, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будплюс" щодо накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Будплюс», що знаходяться на розрахункових рахунках у банківських установах, а саме:

-р/р №26042215700000, №26053000011874, №26053215700000, №26007215700001, №26008215700000 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005;

-р/р №26007962480766 у ПАТ "ПУМБ", МФО 334851;

-р/р №26045060075818, №26050060403152, №26000060432151 у Криворізькій філії ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305750.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на 18.03.2015р. у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будплюс» наявний податковий борг у загальному розмірі 31 227, 39 грн., який у добровільному порядку не погашено. Податковий орган просить накласти арешт на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, оскільки у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідачем до суду заперечень не надано.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будплюс» (далі-ТОВ «Будплюс», підприємство, відповідач) (код ЄДРПОУ 34812013) зареєстровано як юридичну особу від 09.03.1994р. за №12271200000000272

Підприємство має такі відкриті розрахункові рахунки у банківських установах р/р №26042215700000, №26053000011874, №26053215700000, №26007215700001, №26008215700000 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005; №26007962480766 у ПАТ "ПУМБ", МФО 334851; №26045060075818, №26050060403152, №26000060432151 у Криворізькій філії ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305750; №37515000110443 у Казначействі України (ел. адм. подат.), МФО 899998.

Згідно Довідки №1504841400450 від 26.01.2015р. відповідач перебуває на обліку у Криворізькій південній ОДПІ як платник податків від 06.04.1994р. за №5344.

Відповідно до облікових даних Криворізької південної ОДПІ по платнику податків - ТОВ «Будплюс», станом на 18.03.2015р. утворилась податкова заборгованість у загальному розмірі 31 227, 39 грн., зокрема:

-по податку на прибуток в сумі 10 679, 00 грн.;

- по податку на додану вартість в сумі 20 548, 39 грн.

Внаслідок порушення граничних термінів сплати податкових зобов'язань по податку на прибуток ТОВ «Будплюс» утворилась недоїмка у розмірі 10 722, 00 грн., в тому числі:

-по податковій декларації з податку на прибуток №9091031118 від 02.03.2014р. (термін сплати - 11.03.2014р.) в сумі -8583, 00 грн.;

-по податковій декларації з податку на прибуток №1500004640 від 02.03.2015р. (термін сплати-11.03.2015р.) в сумі 2139, 00 грн.

Таким чином, враховуючи наявну на картці особового рахунку платника податку переплату в сумі 43, 00 грн., заборгованість відповідача по податку на прибуток склала 10 679, 00 грн.

Заборгованість підприємства по податку на додану вартість станом на 18.03.2015р. складає 20 548, 39 грн. (в т.ч. по основному платежу - 20 159, 49 грн. та за залишком несплаченої пені - 388, 90 грн.) та утворилась в результаті наступного.

На виконання вимог ст.36, 54 Податкового кодексу України ТОВ «Будплюс» 16.07.2014 року подало до Криворізької південної ОДПІ податкову декларацію по податку на додану вартість за червень 2014 року № 9040709802 на суму 370,00 грн.

Відповідно до п.50.1 ст. 50 Податкового Кодексу України - у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

27.08.2014р. ТОВ «Будплюс» подало уточнюючий розрахунок № 9049611131 до збільшення суми податкового боргу на 17203,00 грн. до податкової декларації за червень 2014 року № 9040709802.

У зв'язку з частковою сплатою податких зобов'язань в сумі 8415, 51 грн., сума боргу по податку на додану вартість ТОВ «Будплюс» склала 8787, 49 грн.

27.08.2014р. Криворізька південна ОДПІ застосувало до підприємства штрафні санкції у розмірі 516, 00 грн. за уточнюючим розрахунком до декларації з податку на додану вартість №9049611131 від 27.0.2014р.

28.08.2014р. у відповідності до п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України ТОВ «Будплюс» подано до Криворізької південної ОДПІ уточнюючий розрахунок № 9049800333 до до податкової декларації за червень 2014 року № 9040709802., що призвело до збільшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на 2750, 00 грн. та нарахованню підприємству штрафні санкції в сумі 83, 00 грн. 30.08.2014р. у зв'язку з порушенням відповідачем граничного терміну сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість за декларацією №9048502472 від 20.08.2014р. підприємству нараховано грошове зобов'язання в сумі 250, 00 грн.

19.09.2014р.ТОВ «Будплюс» збільшено суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті за декларацією №9040709802 на 7547, 00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 226, 00 грн. згідно з уточнюючого розрахунку по декларації з податку на додану вартість №9053924789 від 19.09.2014р.

Також у період з 30.07.2014р. по 18.09.2014р. підприємству нараховано пеню у розмірі 388, 90 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача по податку на додану вартість склала 20 548, 39 грн.

Отже, станом на 18.03.2015р. загальна сума податкового боргу ТОВ «Будплюс» по податку на прибуток та податку на додану вартість становить 31 227, 39 грн.

Позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації, в результаті чого отримані: інформаційна довідка Державного реєстру речових прав від 13.03.2015р. №34856921 про відсутність відомостей щодо наявності у відповідача об'єктів нерухомого майна, відповідь Криворізького гірничопромислового територіального управління від 18.03.2015р. №12-15/5230 про відсутність зареєстрованих за відповідачем технологічних транспортних засобів, лист-відповідь Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області від 05.02.2015р. №07-2/07.1-08/584 про відсутність у відповідача зареєстрованої сільськогосподарської техніки.

Враховуючи викладене, у відповідача на момент розгляду справи в суді відсутнє майно для погашення податкового боргу в розмірі 31 227, 39 грн.

Таким чином, Криворізькою південною ОДПІ вжито передбачені податковим законодавством необхідні заходи щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу.

На підставі викладеного, враховуючи, що заборгованість ТОВ «Будплюс» у добровільному порядку відповідачем не погашена, а також те, що у підприємства відсутнє нерухоме або рухоме майно в рахунок погашення податкового боргу, контролюючий орган з посиланням на положення п.п.20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України звернувся до суду із зазначеним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу платника.

Так, станом на 13.05.2015р. залишок несплаченої суми податкового боргу ТОВ «Будплюс» складає 31 227, 39 грн. та відповідачем не погашений.

Так, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому, зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п.20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України - контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами, є:

1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;

2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;

3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені статтею 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Згідно із п.п. 94.6.1 та п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

-платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

- іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України -арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. (ч. 2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України).

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки, регулюють різні правовідносини.

Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість, підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме, питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому, в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також, на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції, визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів, може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого, на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого, було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Отже, нормами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 встановлена процедура стягнення податкового боргу з рахункового рахунку платника податків, яка передбачає списання банком суми боргу лише у межах наявних сум на банківському рахунку без блокування розрахунків по банківському рахунку платника податків у випадку недостатності коштів для погашення податкового боргу або їх відсутності.

Разом з тим, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 Податкового кодексу України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Згідно з п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України, зазначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В порядку п.59.3. ст.59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З матеріалів справи вбачається, у зв'язку з несплатою платником податків суми грошових зобов'язань в установлені законодавством строки, з метою погашення податкового боргу на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу країни - відповідачу було направлено податкову вимогу №306-25 від 15.07.2014 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом вжито передбачені податковим законодавством необхідні заходи щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу.

Проте, відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення, позивача унеможливлює виконання покладених на податковий орган функцій щодо забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань щодо погашення податкового боргу.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків, який має несплачений податковий борг по податку на прибуток в розмірі 10 679, 00 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 20 548, 39 грн., є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до п.п. 19.1.21 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, на контролюючі органи покладений обов'язок щодо організації роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку.

За приписами підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено право податкового органу звертатися до суду з вимогою накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, який має податковий борг, за наявності наступних підстав: відсутність майна; балансова вартість майна менша суми податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підстави, встановлені підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є спеціальними нормами, виключно для накладення адміністративного арешту за рішенням суду (судом) (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу), та не встановлюють інших обмежень щодо накладення арешту коштів на рахунку платника податків, який має податковий борг.

При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу платника.

Враховуючи викладене, наявність у відповідача податкового боргу у загальному розмірі 31 227, 39 грн. та відсутність майна для погашення податкового боргу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 11 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, позов Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будплюс" - підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Будплюс» (код ЄДРПОУ 34812013) у розмірі 31 227, 39 грн. (тридцять одна тисяча двісті двадцять сім гривень тридцять дев'ять копійок), що знаходяться на розрахункових рахунках у банківських установах №26042215700000, №26053000011874, №26053215700000, №26007215700001, №26008215700000 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005; №26007962480766 у ПАТ "ПУМБ", МФО 334851; №26045060075818, №26050060403152, №26000060432151 у Криворізькій філії ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305750.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський