Рішення

від 10.08.2015 по справі 903/650/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 серпня 2015 р. Справа № 903/650/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвест", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика", м. Луцьк

про стягнення 198850,14 грн.

Суддя Вороняк А. С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кандаурова А.П., довіреність №б/н від 15.05.2015р., Гайдай Л.І. - директор, протокол установчих зборів ТОВ "Ліга Інвест" №1 від 21.03.2005р.

від відповідача: Горленко О.Ю. , довіреність б/н від 15.04.2015р.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвест" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" про стягнення 198850,14 грн., з них 130000 грн. - основна заборгованість, 24140,82 грн. - пеня, 1549,32 грн. - 3 % річних, 43160 грн. - інфляційні втрати та судових витрат по справі.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір №3 від 06.08.2014р., видаткову накладну №РН-0000056 від 24.11.2014р. на суму 255884,39 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000069 від 24.11.2014р. на суму 255884,39 грн., товарно-транспортну накладну №56 від 24.11.2014р..

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.06.2015р. матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвест" до товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" про стягнення 198850,14 грн. направлені за підсудністю до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 15.06.2015р. за вказаним позовом було порушено провадження, а справу призначено до розгляду на 01.07.2015р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 01.07.2015р. розгляд справи було відкладено на 05.08.2015р. через неподання відповідачем витребуваних письмових пояснень по суті позовних вимог, необхідність з'ясування всіх істотних обставин справи.

31.07.2015р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог. Також надійшли докази часткової оплати основної заборгованості в розмірі 50000 грн.(платіжне доручення №1358 від 02.07.2015р.).

04.08.2015р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшли докази часткової оплати основної заборгованості в розмірі 10000 грн.(платіжне доручення №1922 від 03.08.2015р.). Додатково надійшло клопотання про відкладення розгляду спору для можливого мирного врегулювання спору.

В судовому засіданні 05.08.2015р. представник позивача надала суду довідку, що станом на 04.08.2015р. заборгованість відповідача становить 138850,14 грн., з них 70000 грн. - основна заборгованість, 24140,82 грн. - пеня, 1549,32 грн. - 3 % річних, 43160 грн. - інфляційні втрати(додають банківські виписки на загальну суму 60000 грн.). Представники позивача зазначили, що заперечують проти клопотання представника відповідача про відкладення розгляду спору, оскільки у відповідача було достатньо часу, щоб мирно врегулювати спір, укладення між сторонами мирової угоди є неможливим, а зазначене клопотання подане суду для затягування розгляду справи. Позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити з врахуванням поданої довідки про суму заборгованості.

В судовому засіданні 05.08.2015р. представник відповідача позовні вимоги визнала, несплату заборгованості пояснювала скрутним фінансовим становищем підприємства.

Суд розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду спору для можливого мирного врегулювання спору, заслухавши думку представників позивача, із врахуванням дотримання розумного строку розгляду справи, ухвалив відхилити його через необґрунтованість, не підтвердження жодними належними та допустимими доказами. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

06.08.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвест" (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" (далі - Покупець) був укладений договір №3 (далі - Договір)(а.с.9-10).

Згідно п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язувався передавати у власність Покупця картонно-паперову продукцію, а покупець зобов'язувався прийняти і своєчасно оплатити її вартість, згідно з умовами Договору.

Згідно п.3.1 Договору, зобов'язання Постачальника щодо поставки товару є виконаним в момент передачі товару. Передачею товару вважається: вручення (передача) товару Покупцеві, якщо Постачальник доставляє товар; передача товару у розпорядження Покупця на складі Постачальника; вручення товару перевізнику, призначеному Покупцем.

Згідно п.4.1 Договору ціна товару визначається згідно виставлених рахунків фактур.

Згідно п.4.3 Договору оплата за продану партію товару проводиться Покупцем шляхом безготівкового розрахунку на протязі 30 календарних днів з дня відвантаження товару.

Даний Договір підписано сторонами, підписи скріплені печатками Постачальника та Покупця.

На виконання умов Договору, позивачем було здійснено поставку товару на суму 255884,39 грн., що стверджується видатковою накладною №РН-0000056 від 24.11.2014р., рахунком-фактурою №СФ-0000069 від 24.11.2014р., товарно-транспортною накладною №56 від 24.11.2014р.(а.с.11-14)

Відповідач 18.03.2015р. провів часткову оплату товару в розмірі 125884,39 грн., що стверджується банківською випискою АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві(а.с.16).

Таким чином на час подання позову до суду у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 198850,14 грн., з них 130000 грн. - основна заборгованість, 24140,82 грн. - пеня, 1549,32 грн. - 3 % річних, 43160 грн. - інфляційні втрати.

Після порушення провадження у справі(ухвала суду від 15.06.2015р.), відповідач сплатив позивачу 60000 грн., що стверджується платіжним дорученням №1358 від 02.07.2015р. на суму 50000 грн. та платіжним дорученням №1922 від 03.08.2015р. на суму 10000 грн.

Згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тобто спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості після порушення провадження у справі, суд приходить до переконання, що провадження у справі в частині стягнення 60000 грн. основної заборгованості слід припинити через відсутність предмета спору.

На час розгляду справи заборгованість у розмірі 138850,14 грн., з них 70000 грн. - основна заборгованість, 24140,82 грн. - пеня, 1549,32 грн. - 3 % річних, 43160 грн. - інфляційні втрати відповідачем визнана, проте не сплачена.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем носять договірний характер, укладений між останніми договір №3 від 06.08.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товару, отримання його відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку, що вимога позивача в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 70000 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 24140,82 грн., за період прострочення оплати з 25.12.2014р. по 18.05.2015р. на суму заборгованості 130000 грн., слід зазначити наступне.

Згідно п.5.2 Договору, при несвоєчасному розрахунку за проданий товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день від суми заборгованості.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд перевіривши методику та правильність нарахування пені в розмірі 24140,82 грн., за період прострочення оплати з 25.12.2014р. по 18.05.2015р. на суму заборгованості 130000 грн., погоджується з ними та вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1549,32 грн. - 3 % річних нарахованих за період прострочення оплати з 25.12.2014р. по 18.05.2015р. та 43160 грн. - інфляційних втрат нарахованих за період з 01.01.2015р. по 30.04.2015р., слід зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків 1549,32 грн. - 3 % річних нарахованих за період прострочення оплати з 25.12.2014р. по 18.05.2015р. та 43160 грн. - інфляційних втрат нарахованих за період з 01.01.2015р. по 30.04.2015р., погоджується з ними та вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Згідно ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно ч.1 ст.35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом прийнято визнання позову представника відповідача, згідно ст.ст.22, 35, 78 ГПК України, як таке, що не суперечить законодавству та судом не встановлено порушення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 198850,14 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 138850,14 грн., з них 70000 грн. - основна заборгованість, 24140,82 грн. - пеня, 1549,32 грн. - 3 % річних, 43160 грн. - інфляційні втрати, а в частині стягнення 60000 грн. основної заборгованості - припиненню.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в сумі 3977 грн. в порядку ст.ст.44,49 ГПК України слід покласти на нього.

Крім того, позивачем при зверненні до суду було переплачено 3 грн. судового збору, які на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір" підлягають поверненню останньому з бюджету.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 60000 грн. основної заборгованості -припинити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" (43018, Волинська область, м. Луцьк, вул.Потебні, 71, код ЄДРПОУ 37993343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвест" (04212, м.Київ, вул. Тимошенка, 13а, кв.18, код ЄДРПОУ 33400041) 138850,14 (сто тридцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят гривень чотирнадцять копійок) грн., з них 70000 грн. - основної заборгованості, 24140,82 грн. - пені, 1549,32 грн. - 3 % річних, 43160 грн. - інфляційних втрат та 3977 (три тисячі дев'ятсот сімдесят сім гривень) грн. сплаченого позивачем судового збору.

4. Управлінню державної казначейської служби України у Хмельницькій області повернути "Ліга Інвест" (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 13а, кв.18, код ЄДРПОУ 33400041) з Державного бюджету 3 грн. надміру сплаченого судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до господарського суду Хмельницької області згідно платіжного доручення №1115 від 20.05.2015р..

Повний текст рішення складено

10.08.2015

Суддя А. С. Вороняк