Рішення

від 10.08.2015 по справі 904/6272/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.08.15р. Справа № 904/6272/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "21 Сторіччя" (м. Дніпропетровськ)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договорами оренди № 1/05-14 від 12.05.2014, № 2/05-14 від 12.05.2014, № 3/05-14 від 12.05.2014 у загальному розмірі 547 454 грн. 50 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Стежко Ю.Д. - представник (довіреність № 18 від 06.08.2015)

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність № 620 від 06.07.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "21 Сторіччя" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за договорами оренди № 1/05-14 від 12.05.2014, № 2/05-14 від 12.05.2014, № 3/05-14 від 12.05.2014 у загальному розмірі 547 454 грн. 50 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договорами оренди № 1/05-14 від 12.05.2014, № 2/05-14 від 12.05.2014, № 3/05-14 від 12.05.2014 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування орендованими приміщеннями в період з червня 2014 року по травень 2015 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 10.08.2015.

У судове засідання 10.08.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Так, у вказаному судовому засіданні позивачем було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Позивачем вимоги узвали суду були виконані у повному обсязі. Зокрема, позивачем долучений до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем, підписаний обома сторонами, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 547 454 грн. 50 коп.

Представник відповідача подав відзив на позов (вх.суду № 52134/15 від 10.082015), в якому визнав наявність заборгованості в сумі 547 454 грн. 50 коп., але просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на тяжкий матеріальний стан відповідача.

Так, у судовому засіданні 10.08.2015 представниками позивача та відповідача було наголошено, що кожним з них висловлена своя правова позиція у даній справі, а також долучені до матеріалів справи всі необхідні докази, на її підтвердження та обґрунтування.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 12.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "21 Сторіччя" (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 1/05-14 (далі - договір-1) (а.с.15-16), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення під магазин, загальною площею 158,20 кв.м. (далі - майно), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 для ведення орендарем господарської діяльності (пункт 1.1. договору-1).

Відповідно до пункту 2.1. договору-1 орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна.

На виконання умов договору-1 02.06.2014 між орендодавцем (позивачем) та орендарем (відповідачем) було підписано акт прийому-передачі майна до договору-1 , за яким позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв у платне користування приміщення під магазин, загальною площею 158,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.17).

У пункті 10.1. договору-1 сторони визначили, що договір укладено з 01.06.2014 до 31.12.2015 включно.

Доказів повернення майна з оренди, а також доказів розірвання або припинення вказаного договору оренди сторонами суду не надано.

Крім того, 12.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "21 Сторіччя" (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 3/05-14 (далі - договір-2) (а.с.18-19), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення під магазин, загальною площею 135 кв.м. (далі - майно), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для ведення орендарем господарської діяльності (пункт 1.1. договору-2).

Відповідно до пункту 2.1. договору-2 орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна.

На виконання умов договору-2 02.06.2014 між орендодавцем (позивачем) та орендарем (відповідачем) було підписано акт прийому-передачі майна до договору-2 , за яким позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв у платне користування приміщення під магазин, загальною площею 135 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграда, 67 (а.с.20).

У пункті 10.1. договору-2 сторони визначили, що договір укладено з 01.06.2014 до 31.12.2015 включно.

Доказів повернення майна з оренди, а також доказів розірвання або припинення вказаного договору оренди сторонами суду не надано.

Також, 12.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "21 Сторіччя" (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 2/05-14 (далі - договір-3) (а.с.21-22), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення під магазин, загальною площею 133 кв.м. (далі - майно), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 для ведення орендарем господарської діяльності (пункт 1.1. договору-3).

Відповідно до пункту 2.1. договору-3 орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна.

На виконання умов договору-3 02.06.2014 між орендодавцем (позивачем) та орендарем (відповідачем) було підписано акт прийому-передачі майна до договору-3 , за яким позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв у платне користування приміщення під магазин, загальною площею 133 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.23).

У пункті 10.1. договору-3 сторони визначили, що договір укладено з 01.06.2014 до 31.12.2015 включно.

Доказів повернення майна з оренди, а також доказів розірвання або припинення вказаного договору оренди сторонами суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами оренди, які підпадають під правове регулювання норм § 1 глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказані договори оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення укладених договорів від 12.05.2014 та приймаючи до уваги підписання сторонами актів прийому-передачі майна від 02.06.2015, суд дійшов висновку стосовно належного виконання орендодавцем обов'язку щодо надання відповідачу в оренду приміщень, які знаходяться за наступними адресами:

- АДРЕСА_4;

- АДРЕСА_2;

- АДРЕСА_3.

При цьому, на підтвердження виконання умов договору-1 між позивачем та відповідачем в період з червня 2014 року по травень 2015 року були підписані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 205 829 грн. 50 коп.:

- акт № 30/06/2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2014 на суму 31 809 грн. 50 коп. (а.с.47);

- акт № 31/07/2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2014 на суму 15 820 грн. 00 коп. (а.с.46);

- акт № 31/08/2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2014 на суму 15 820 грн. 00 коп. (а.с.45);

- акт № 30/09/2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2014 на суму 15 820 грн. 00 коп. (а.с.44);

- акт № 31/10/2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2014 на суму 15 820 грн. 00 коп. (а.с.43);

- акт № 30/11/2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2014 на суму 15 820 грн. 00 коп. (а.с.42);

- акт № 30/12/2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2014 на суму 15 820 грн. 00 коп. (а.с.41);

- акт № 31/01/2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2015 на суму 15 820 грн. 00 коп. (а.с.40);

- акт № 28/02/2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2015 на суму 15 820 грн. 00 коп. (а.с.39);

- акт № 31/03/2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2015 на суму 15 820 грн. 00 коп. (а.с.38);

- акт № 30/04/2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2015 на суму 15 820 грн. 00 коп. (а.с.37);

- акт № 31/05/2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 на суму 15 820 грн. 00 коп. (а.с.36).

На підтвердження виконання умов договору-2 між позивачем та відповідачем в період з червня 2014 року по травень 2015 року були підписані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 168 051 грн. 50 коп.:

- акт № 30/06/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2014 на суму 19 551 грн. 50 коп. (а.с.35);

- акт № 31/07/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2014 на суму 13 500 грн. 00 коп. (а.с.34);

- акт № 31/08/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2014 на суму 13 500 грн. 00 коп. (а.с.33);

- акт № 30/09/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2014 на суму 13 500 грн. 00 коп. (а.с.32);

- акт № 31/10/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2014 на суму 13 500 грн. 00 коп. (а.с.31);

- акт № 30/11/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2014 на суму 13 500 грн. 00 коп. (а.с.30);

- акт № 31/12/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2014 на суму 13 500 грн. 00 коп. (а.с.29);

- акт № 31/01/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2015 на суму 13 500 грн. 00 коп. (а.с.28);

- акт № 2/02/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2015 на суму 13 500 грн. 00 коп. (а.с.27);

- акт № 31/03/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2015 на суму 13 500 грн. 00 коп. (а.с.26);

- акт № 31/04/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2015 на суму 13 500 грн. 00 коп. (а.с.25);

- акт № 31/05/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 на суму 13 500 грн. 00 коп. (а.с.24).

Крім того, на підтвердження виконання умов договору-3 між позивачем та відповідачем в період з червня 2014 року по травень 2015 року були підписані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 173 573 грн. 50 коп.:

- акт № 30/06 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2014 на суму 27 273 грн. 50 коп. (а.с.59);

- акт № 31/07 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2014 на суму 13 300 грн. 00 коп. (а.с.58);

- акт № 31/08 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2014 на суму 13 300 грн. 00 коп. (а.с.57);

- акт № 30/09 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2014 на суму 13 300 грн. 00 коп. (а.с.56);

- акт № 31/10 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2014 на суму 13 300 грн. 00 коп. (а.с.55);

- акт № 30/11 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2014 на суму 13 300 грн. 00 коп. (а.с.54);

- акт № 31/12 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2014 на суму 13 300 грн. 00 коп. (а.с.53);

- акт № 31/01 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2015 на суму 13 300 грн. 00 коп. (а.с.52);

- акт № 28/02 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2015 на суму 13 300 грн. 00 коп. (а.с.51);

- акт № 31/03 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2015 на суму 13 300 грн. 00 коп. (а.с.50);

- акт № 31/04 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2015 на суму 13 300 грн. 00 коп. (а.с.49);

- акт № 31/05 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 на суму 13 300 грн. 00 коп. (а.с.48).

При цьому, згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Так, при укладенні договорів-1,2,3 у розділі 3 договорів були визначені умови щодо розміру та порядку сплати орендної плати.

Зокрема, відповідно до пунктів 3.1., 3.2. та 3.8. договору-1 орендна плата за договором встановлюється у розмірі 31 809 грн. 50 коп. без ПДВ. Орендна плата вноситься в повному обсязі щомісячно, шляхом перерахування орендарем на поточний рахунок орендодавця суми, вказаної у пункті 3.1. договору, не пізніше 10 числа розрахункового місяця, або іншим шляхом незабороненим чинним законодавством України. Індексація по договору не нараховується.

В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 від 01.07.2014 до договору-1 , якою сторони домовились викласти пункт 3.1. договору в наступній редакції:

-"3.1. Орендна плата за договором встановлюється у розмірі 13 500 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ.".

Згідно з пунктами 3.1., 3.2. та 3.8. договору-2 орендна плата за договором встановлюється у розмірі 19 551 грн. 50 коп. без ПДВ. Орендна плата вноситься в повному обсязі щомісячно, шляхом перерахування орендарем на поточний рахунок орендодавця суми, вказаної у пункті 3.1. договору, не пізніше 10 числа розрахункового місяця, або іншим шляхом незабороненим чинним законодавством України. Індексація по договору не нараховується.

Також, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 від 01.07.2014 до договору-2 , якою сторони домовились викласти пункт 3.1. договору в наступній редакції:

-"3.1. Орендна плата за договором встановлюється у розмірі 15 820 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ.".

У пунктах 3.1., 3.2. та 3.8. договору-3 сторони погодили, що орендна плата за договором встановлюється у розмірі 27 273 грн. 50 коп. без ПДВ. Орендна плата вноситься в повному обсязі щомісячно, шляхом перерахування орендарем на поточний рахунок орендодавця суми, вказаної у пункті 3.1. договору, не пізніше 10 числа розрахункового місяця, або іншим шляхом незабороненим чинним законодавством України. Індексація по договору не нараховується.

В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 від 01.07.2014 до договору-3 , якою сторони домовились викласти пункт 3.1. договору в наступній редакції:

-"3.1. Орендна плата за договором встановлюється у розмірі 13 300 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ.".

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, в установлений договорами-1,2,3 строк зобов'язання по сплаті орендної плати за користування орендованим майном за адресами: АДРЕСА_4; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3. за період з червня 2014 року по травень 2015 року у загальній сумі 547 454 грн. 50 коп. (168 051,50 + 205 829,50 + 173 573,50) відповідачем не виконано.

З огляду на положення пунктів 3.2. договорів-1,2,3, строк оплати орендної плати за спірний період у сумі 547 454 грн. 50 коп. є таким, що настав.

Враховуючи викладене, суд вважає факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 547 454 грн. 50 коп. належним чином доведеним, документально підтвердженим і відповідачем не спростованим, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 547 454 грн. 50 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, посилання відповідача на відсутність фінансової можливості погасити спірну заборгованість не може прийматися до уваги судом.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже, доказів перерахування орендної плати за користування спірним майном відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період користування об'єктами оренди у сумі 547 454 грн. 50 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 547 454 грн. 50 коп.

Також слід зазначити, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (пункт 2.1 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2015 року становить 1 218 грн. 00 коп. При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 10 949 грн. 11 коп. згідно з платіжним дорученням № 11 від 06.07.2015 (а.с.13), в той час, як при ціні позову в 547 454 грн. 50 коп. підлягав до сплати судовий збір в сумі 10 949 грн. 09 коп.

Таким чином, при звернені з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 0 грн. 02 коп. (10 949,11 грн. - 10 949,09 грн.).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, з державного бюджету України підлягає поверненню позивачу надмірно сплачений судовий збір в розмірі 0 грн. 02 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 10 949 грн. 09 коп. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "21 Сторіччя" (49000, м.Дніпропетровськ, вулиця Героїв Сталінграда, будинок 203; ідентифікаційний код 37214190) 547 454 грн. 50 коп. - основного боргу, 10 949 грн. 09 коп. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою суду повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "21 Сторіччя" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Героїв Сталінграда, будинок 203; ідентифікаційний код 37214190) надмірно сплачений судовий збір у сумі 0 грн. 02 коп. , перерахований згідно платіжного доручення № 11 від 06.07.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко