Рішення

від 05.08.2015 по справі 910/14551/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/14551/15

За позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОТРАСТ»

про стягнення 119 278,34 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Становова Ю.В. - представник за довіреністю № ЦХП-15/2 від 12.01.15

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 05.08.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОТРАСТ» про стягнення штрафних санкцій за невиконання договору поставки у сумі 119 278,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.02.2014 р. між сторонами було укладено договір поставки № ЦХП-07-00214-01, на підставі якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача продукцію у строки визначені договором. За доводами позивача, умовами договору визначено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції протягом 105 календарних днів з дати підписання письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. На виконання умов договору позивач як замовник направив на адресу відповідача рознарядку (дозвіл) на відвантаження продукції від 04.06.2014 р. № ЦХП-20/2761 у кількості 10 000 одиниць на суму 386 280 грн. та рознарядку № ЦХП-20/5038 від 16.09.2014 р. на постачання продукції у кількості 10 450 одиниць на суму 403 662,60 грн. Проте, відповідачем в порушення умов договору продукція так і не була поставлена, у зв'язку з чим, позивач на підставі п.10.1. договору нарахував відповідача штрафні санкції у розмірі 119 278,34 грн. З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензії з вимогою сплатити штрафні санкції, однак претензії залишені з боку відповідача без реагування. А тому позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 119 278,34 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2015 порушено провадження у справі № 910/14551/15г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 05.08.2015.

У судове засідання 05.08.2015 з'явився представник позивача, на виконання вимог ухвали суду надала документи, що були залучені до матеріалів справи.

03.05.2015 загальним відділом діловодства суду зареєстровано клопотання Снігу Л.О. про відкладення розгляду справи № 910/14551/15 у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника відповідача за кордоном.

Представник позивача проти вказаного клопотання заперечувала та просила суд розглянути справу по суті.

Розглянувши клопотання відповідача суд відмовив у їх задоволенні виходячи з наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Твердження відповідача про перебування його представника за кордоном не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. З урахуванням викладених обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання 05.08.2015., не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка деяких учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27 лютого 2014 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (надалі - позивача, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОТРАСТ» (надалі - відповідача, постачальник) було укладено договір поставки № ЦХП-07-00214-01 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

У п. 1.2. договору сторонами визначено найменування продукції: частини вольниць/підшипників, зубчастих передач, механічних передач (сепаратор до роликових підшипників типу 30-42726 Е2М та 30-232726 Е2М (сепаратор типу 42726Е2М.56)).

Згідно з п. 4.1. договору ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ (перевезення оплачено до..), пункт призначенні матеріальний склад ДП Укрзалізничпостач», Київська область, м. Фастів, вул.. Шевченко,48 (відповідно до вимог «ІНКОНТЕРМС» ред.. 2010 р.) Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору Ціна продукції, узгоджена у специфікації до даного договору, включає вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно з п. 5.1.

Загальна сума даного договору на момент його підписання складає 789 942,60 грн, з ПДВ (п. 4.3. договору).

Згідно з умовами п. 5.2. договору поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується в рознарядці, несе замовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання.

Кожна партія продукції постачається протягом 105 (ста п'яти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано в рознарядці.

Датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником на матеріальному складі ДП «Укрзалізничпостач», Київська область, м. Фастів, вул.. Шевченко,48 , що підтверджується належно оформленою видатковою накладною, довіреністю або актом прийому-передачі (п. 5.3. договору).

У п. 10.1 договору сторонами визначено, що за результатами кожного кварталу за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах передбачених у п. 5.2. даного договору, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань до поставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, ДП «Укрзалізничпостач» направило на адресу відповідача рознарядку (дозвіл) на відвантаження продукції від 04.06.2014 р. № ЦХП-20/2761 у кількості 10 000 одиниць на суму 386 280 грн. та рознарядку № ЦХП-20/5038 від 16.09.2014 р. на постачання продукції у кількості 10 450 одиниць на суму 403 662,60 грн. Проте, за твердженням позивача, відповідачем у строк, визначений п. 5.2 договору, продукція так і не була поставлена. А тому, позивач у порядку п. 10.1. договору, нарахував штрафні санкції, у вигляді пені в розмірі 789,95 грн та штрафу у розмірі 118 491,39 грн за не поставку продукції.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялися на адресу відповідача претензії з вимогою оплатити штрафні санкції, докази отримання вказаних претензій містяться в матеріалах справи, проте вимоги позивача з боку відповідача залишені без реагування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, за умовами договору кожна партія продукції постачається протягом 105 (ста п'яти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано в рознарядці.

Матеріалами справи підтверджується факт направлення на адресу відповідача рознарядок на відвантаження продукції від 04.06.2014 р. № ЦХП-20/2761 у кількості 10 000 одиниць на суму 386 280 грн. та № ЦХП-20/5038 від 16.09.2014 р. на постачання продукції у кількості 10 450 одиниць на суму 403 662,60 грн.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, копії рознарядки на відвантаження продукції від 04.06.2014 р. № ЦХП-20/2761 у кількості 10 000 одиниць на суму 386 280 грн повторно направлялися на адресу відповідача разом із претензіями від 30.09.2014 №ЦПХ-20/5368 (отримана відповідачем 11.11.2014 р.) та від 27.11.2014 р. №ЦПХ-20/6446 (отримана відповідачем 23.12.2014 р.). Також копії рознарядки № ЦХП-20/5038 від 16.09.2014 р. на постачання продукції у кількості 10 450 одиниць на суму 403 662,60 грн. повторно направлялися на адресу відповідача разом із претензіями від 22.01.2015 № ЦХП-20/233 (отримана відповідачем 13.02.2015 р.) та від 23.02.2015 р. № ЦХП-20/771 (отримана відповідачем 07.04.2015 р.)

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено строки поставки продукції, а відповідно позивач має право на застосування до відповідача передбачених договором штрафних санкцій за відповідні порушення.

Так, пунктом 10.1. договору його сторони передбачили, що за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах передбачених у п. 5.2. даного договору, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань до поставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. N 3-88гс11.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені та штрафу, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 119 278,34 грн, з яких пеня - 789,95 грн та штраф - 118 491,39 грн за не поставку продукції, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів на спростування позовних вимог.

Судовий збір позивача у розмірі 2 385,57 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОТРАСТ» (03150, м. Київ, вул. Боженка, будинок 15, ідентифікаційний код 38130468) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15; ідентифікаційний код 19014832) штрафні санкції за не виконання договору поставки від 27.02.2014 № ЦХП-07-00214-01 у сумі 119 278 (сто дев'ятнадцять тисяч двісті сімдесят вісім) грн 34 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 385 (дві тисячі триста вісімдесят п'ять) грн 57 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.08.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.