Рішення

від 05.08.2015 по справі 910/14679/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/14679/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д І Т Р Е Й Д»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХІМПОРТПОСТАЧ»

про стягнення 510 594,50 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Сліпченко М.С. - представник за довіреністю № 41 від 21.10.15

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 05.08.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Д І Т Р Е Й Д» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХІМПОРТПОСТАЧ» про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 510 594,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.03.2015 р. між сторонами було укладено договір поставки № К/4344, на підставі якого позивач зобов'язався передавати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов'язався примати та оплатити товар у встановлений договір строк. За доводами позивача, ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» на виконання вимог договору поставило відповідачу товар на загальну суму 510 594,50 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 05076721 від 08.05.2015 р. Відповідачем в свою чергу вказаний товар був прийнятий, однак не оплачений у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг у розмірі 510 594,50 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.06.2015 порушено провадження у справі № 910/14679/15г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 05.08.2015.

У судове засідання 05.08.2015 з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та проси суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача - 04116, м.Київ, вул.. Маршала Рибалко, буд. 10/8, офіс 307, що зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та на фактичну адресу: 03126, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 24, що зазначена в позовній заяві.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

17 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Д І Т Р Е Й Д» (надалі - позивача, постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХІМПОРТПОСТАЧ» (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № К/4344 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця продукцію (товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 1.2. договору асортимент та ціна товару погоджується сторонами у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п. 3.6.,3.7. договору датою поставки товару вважається дата його отримання покупцем. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент отримання товару покупцем та підписання (з печаткою) ним накладних за поставлений товар.

У п. 4.1. договору сторонами визначено, що покупець здійснює оплату товару за ціною, яка передбачена у накладній на поставку товару до договору та відповідає діючій специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами підписано додаток № 2 до договору, яким затверджено специфікацію щодо кількості та ціни товару, який буде поставлятися продавцем.

Згідно з п. 4.4. договору покупець зобов'язався сплатити вартість поставленої партії товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару. Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, або шляхом внесення готівки в касу постачальника.

У п. 9.1. договору сторонами визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 17.03.2016 р.. а у частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

За доводами позивача, ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» на виконання вимог договору поставило відповідачу товар на загальну суму 510 594,50 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 05076721 від 08.05.2015 р. Відповідачем в свою чергу вказаний товар був прийнятий, однак не оплачений у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг у розмірі 510 594,50 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.4. договору покупець зобов'язався сплатити вартість поставленої партії товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 510 594,08 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною №05076721 від 08.05.2015 р, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.

Проте відповідачем в порушення умов договору вартість отриманого товару не оплачено повністю, у зв'язку з чим виник борг у розмірі 510 594,08 грн.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.4. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною підписаною сторонами, копія якої містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 510 594,08 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 510 594,08 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договорами поставки.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю «АГРОТЕХІМПОРТПОСТАЧ» (04116, м. Київ, вул.. Маршала Рибалко, буд. 10/8, офіс 307; ідентифікаційний код 35823969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д І Т Р Е Й Д» (04073, м. Київ, вул.. Куренівська, будю 14-Б; ідентифікаційний код 38518542) заборгованість у розмірі 510 594 (п'ятсот десять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн 50 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 211 (десять тисяч двісті одинадцять) грн 89 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.08.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.