Рішення

від 05.08.2015 по справі 910/15262/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/15262/15

За позовомВиконуючого обов'язки прокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі 1) Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства 2) Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінсервіс" простягнення 12000,00 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від прокуратури м. Києва Дергунов Д.С. - представник за посвідченням від 20.09.12

від позивача-1 від позивача-2не з'явились; Рудь О.Ф. - представник за довіреністю № 1723 від 14.11.14; від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 05.08.15. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Виконуючого обов'язки прокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі 1) Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства, 2) Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінсервіс" про стягнення 12000,00 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15262/15 та призначено справу до розгляду на 05.08.2015.

Прокуратура та представник позивача-2 в судовому засіданні 05.08.2015 позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач в судове засідання 05.08.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 16.06.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України . (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Будівельників, 17, кв. 34, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом 03.08.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, Господарський суд міста Києва встановив.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Статтею 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Чернігівське обласне управління лісового та мисливського господарства створено відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 385 від 08.11.2012 «Про утворення територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів України».

Чернігівське обласне управління лісового та мисливського господарство сприяє забезпеченню формуванню і реалізації державної політики в сфері лісових відносин та ведення лісового і мисливського господарства та полювання на території Чернігівської області.

До складу Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарство входять 11 державних лісогосподарських підприємств, у тому числі і Державне підприємство «Чернігівське лісове господарство».

Згідно Статуту позивача-2, Державне підприємство «Чернігівське лісове господарство», створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України № 133 від 31.10.1991 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством», засновано на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України та входить до сфери управління Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства. Реалізовує державну політику в галузі охорони і захисту раціонального використання та відтворення лісів на території Чернігівської області та відповідно до вимог ст. 28 Лісового кодексу України є органом державного управління на місцях в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до приписів Статуту, метою створення ДП «Чернігівське лісове господарство» є ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання і відтворення лісів, охорона, захист, раціональне використання і відтворення лісів; охорона, відтворення та раціональне використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, які знаходяться на адміністративній території, що закріплена за Підприємством.

Джерелами формування майна підприємства є майно, передане органом державного управління. Доходи, одержані від реалізації продукції також інших видів фінансово-господарської діяльності і, відповідно статуту - є державною власністю.

Враховуючи викладене, вищевказані органи, уповноважені державою, здійснювати функції у спірних правовідносинах, які виникли внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань.

Отже, підставою представництва в даній справі прокурором інтересів позивачів є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою, у зв'язку чим прокурор звернувся до господарського суду.

Як встановлено судом, протягом квітня-серпня 2013 року Державне підприємство "Чернігівське лісове господарство" (позивач-2) купувало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінсервіс" (відповідач) будівельні матеріали.

Так, 10.07.2013 позивач-2 перерахував на рахунок відповідача у ПАТ «Укрсоцбанк» 12 000,00 грн. за комплектуючі та металочерепицю згідно рахунку №3 від 21.06.2013, що підтверджується платіжним дорученням № 2520 від 10.07.13 та банківською випискою з рахунку позивача.

Однак, відповідач зі свого боку умови договору в частині поставки товару не виконав, на претензії позивача-2 від 11.02.14 № 207 та від 12.06.14 № 835 відповіді не надав, поставку товару не здійснив, у зв'язку з чим прокуратура звернулась з вимогою стягнути оплату за непоставлену продукцію в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати..

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за оплачений позивачем-2, але непоставлений відповідачем товар в сумі 12000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині стягнення боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 12000,00 грн. відповідачем суду не надано.

Вирішуючи питання про суму судового збору, суд приймає до уваги, положення п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого органи прокуратури звільняються від сплати судового збору.

Частиною 3 ст. 49 ГПК України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 вищевказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 р. станом на 01.01.2015 р. мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Таким чином судовий збір за подачу даної позовної заяви складає 1 827,00 грн. (не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Оскільки відповідач у справі від сплати судового збору не звільнений, а позовні вимоги задоволені, судові витрати покладаються на відповідача згідно зі статтею 49 ГПК України .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49 , 32-35 , 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов вимоги Виконуючого обов'язки прокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінсервіс" про стягнення 12000,00 грн. заборгованості задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінсервіс" (02105 м. Київ, вул. Будівельників, 17, кв. 34, ідентифікаційний код 35363067) на користь Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» (14013 м. Чернігів, вул. О.Молодчого, 18, ідентифікаційний код 00993490) заборгованість в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінсервіс" (02105 м. Київ, вул. Будівельників, 17, кв. 34, ідентифікаційний код 35363067) до Держаного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.