Рішення

від 05.08.2015 по справі 910/16188/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/16188/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», м.Київ, ЄДРПОУ 19357762

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Англетер груп», м.Київ, ЄДРПОУ 38917305

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Топаз Лтд», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 19257316

про стягнення 61 940 730,03 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Котенко Р.В. - по дов., Колянчук А.І. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Енергобанк», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Англетер груп», м.Київ (з урахуванням заяви б/н від 05.08.2015р.) про стягнення заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 50 000 000 грн., процентів за користування кредитними коштами в розмірі 5 983 561,63 грн., пені за порушення строків повернення кредиту в сумі 5 309 589,04 грн. та пені за порушення строків сплати процентів в розмірі 647 579,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р. про надання кредитної лінії в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Відповідач відзиву на позов не надав, правової позиції з приводу предмету спору не висловив.

Ухвалою від 22.07.2015р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Фірму «Топаз Лтд».

Третя особа пояснень з приводу позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» не надала.

Відповідач та третя особа у судове засідання 05.08.2015р. не з'явились, представників не направили, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористались.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Топаз Лтд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Англетер груп» були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04071, м.Київ, Подільський район, вул.Межигірська, буд.22; місцем знаходження третьої особи є: 49055, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Титова, буд.11.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 22.07.2015р. метою повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце розгляду справи.

Про вручення відповідачу наведеної судової кореспонденції свідчить поштове повідомлення №0103034468030.

Конверт з ухвалою суду, який було скеровано на адресу третьої особи, до господарського суду м.Києва не повертався.

Одночасно, з наявного в матеріалах справи витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» вбачається, що судова кореспонденція була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю Фірму «Топаз Лтд».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Топаз Лтд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Англетер груп», які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача та третьої особи можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач та третя особа не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою від 22.07.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача та третьої особи в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічними правами у відповідності до приписів ст.27 Господарського процесуального кодексу України наділено і третіх осіб.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 22.07.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а судове засідання через неявку та невиконання вимог суду відповідачем вже відкладалось судом.

За висновками суду, незважаючи на те, відповідач та третя особа не з'явились в судове засідання 05.08.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши всі представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу норм ч.2 ст.1069 Цивільного кодексу України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.345 Господарського кодексу України встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Англетер груп» (позичальник) було укладено договір №КЛЮВ-002370-2612 про надання кредитної лінії, відповідно до п.1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит).

Кредит надається у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 50 000 000 грн. (п.1.2 договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р.).

У п.1.3 спірного правочину контрагентами погоджено строк користування кредитом до 24.04.2015р. включно.

Пунктом 1.4 договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р. передбачено процентну ставку за користування кредитною лінією на рівні 24% річних.

Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за ним (п.11.1 договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм статей 1054-1057 1 Цивільного кодексу України, а в частині, що не суперечить вказаним нормам та умовам договору, регулюється ст.1046-1053 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 05.08.2015р. судом було оглянуто оригінал договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р. та встановлено, що останній підписано представниками обох сторін та скріплено печатками господарських товариств.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як свідчать матеріали справи, виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Англетер груп» своїх зобов'язань за договором №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р. було забезпечено за договорами застави №КЛЮВ-002370-2612/1 від 25.04.2014р. та №КЛЮВ-002370-2612/3-2 від 26.04.2014р., укладеними між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Топаз ЛТД».

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вказувалось вище, у межах договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р. кредит надається у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 50 000 000 грн.

Пунктом 1.2 договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р. передбачено, що надання кредитних коштів в межах загального ліміту кредитування здійснюється окремими траншами. Надання першого траншу в сумі 26 000 000 грн. здійснюється на підставі клопотання позичальника. Подальше надання траншів відбувається за умови прийняття окремих рішень банком та підписання додаткових угод із зазначенням суми траншу, строку повернення та процентної ставки.

За умовами п.3.1 договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р. видача кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника.

Днем надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідний рахунок позичальника (п.3.4 договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р.).

26.05.2014р. сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р., в якій сторонами погоджено надання наступного траншу в сумі 14 800 000 грн. зі строком користування до 26.04.2015р. під 24% річних.

У додатковому договорі №2 від 17.06.2014р. сторонами було передбачено надання траншу в розмірі 9 200 000 грн. зі строком користування до 26.04.2015р. за процентною ставкою 24% річних.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р. Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Англетер груп» кредитні кошти на загальну суму 50 000 000 грн., окремими кредитними траншами: 25.04.2014р. перераховано 26 000 000 грн., 26.05.2014р. - 14 800 000 грн., 17.06.2014р. - 9 200 000 грн.

Наразі, обставини щодо надання позивачем відповідачу кредитних коштів на виконання умов спірного правочину підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Англетер груп».

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалами від 26.06.2015р. та від 22.07.2015р. судом було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від позивача грошових коштів на підставі договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р.

Однак, відповідачем витребуваних пояснень надано не було, факту отримання грошових коштів в сумі 50 000 000 грн. від позивача не спростовано.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи документи, враховуючи відсутність у відповідача заперечень з приводу отримання від позивача кредитних коштів в розмірі 50 000 000 грн., суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» належним чином виконало свої грошові зобов'язання за кредитним договором №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже вказувалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як зазначалось, у п.1.3 договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р. визначено строк користування кредитом до 24.04.2015р. включно.

У додаткових угодах №1 від 26.05.2014р. та №2 від 17.06.2014р. сторонами погоджено строк повернення окремих траншів у строк до 24.04.2015р.

Додатковим договором №5 від 20.01.2015р. передбачено графік зменшення ліміту кредитування з урахуванням кінцевого терміну користування кредитною лінією.

Позичальник у п.6.2.1 договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р. зобов'язався здійснювати своєчасне повернення кредитних коштів.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами правочину, господарський суд дійшов висновку, що строк повернення позичальником кредитних коштів в сумі 50 000 000 грн., отриманих від Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» в межах договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р., настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Англетер груп» свої зобов'язання з повернення кредитної лінії не виконано, кредитні кошти в розмірі 50 000 000 грн. Публічному акціонерному товариству «Енергобанк» не повернуто.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалами від 26.06.2015р. та від 22.07.2015р. судом було зобов'язано відповідача надати докази повного або часткового виконання своїх грошових зобов'язань за договором №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р.

Проте, як вказувалось вище, відповідачем правової позиції по суті спору висловлено не було, витребуваних доказів не представлено, факт наявності заборгованості перед позивачем сумі 50 000 000 грн. не спростовано.

При цьому, за висновками суду з 01.07.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження відповідно до поштового повідомлення №0103034463755) у відповідача було більш ніж достатньо часу для надання витребуваних господарським судом документів.

Суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Одночасно, доказів погашення спірної заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмети застави за договорами №КЛЮВ-002370-2612/1 від 25.04.2014р. та №КЛЮВ-002370-2612/3-2 від 26.04.2014р. матеріали справи також не містять.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Англетер груп» про стягнення заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 50 000 000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 1056 1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 1.4 договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р. передбачено, що процентна ставка за користування кредитом становить 24% річних.

У додаткових угодах №1 від 26.05.2014р. та №2 від 17.06.2014р. сторонами погоджено, що за користування траншами в розмірі 14 800 000 грн. та 9 200 000 грн. позичальник сплачує проценти в розмірі 24% річних.

Банк нараховує проценти виходячи з фактичного залишку заборгованості не рідше одного разу на місяць, а позичальник сплачує проценти щомісячно до 5 числа (включно) наступного за звітним місяця, при цьому, датою сплати процентів вважається дата зарахування сплаченої суми на рахунок банку.

Як вбачається з матеріалів справи, за користування кредитними коштами, наданими в межах договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р., позивачем за весь період дії спірного правочину нараховувались проценти.

Зокрема, з наведеного Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» розрахунку вбачається, що за користування траншем в сумі 26 000 000 грн. за період з 25.04.2014р. по 31.05.2015р. нараховано проценти на загальну суму 6 872 547,91 грн., за користування траншем в сумі 14 800 000 грн. за період з 26.05.2014р. по 31.05.2015р. нараховано проценти в сумі 3 610 389,04 грн. та за користування траншем сумі 9 200 000 грн. за період з 17.06.2014р. по 31.05.2015р. нараховано проценти в розмірі 2 111 210,97 грн.

Враховуючи умови укладеного між сторонами правочину, господарський суд дійшов висновку, що строк внесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Англетер груп» процентів за користування відновлювальною кредитною лінією, що були нараховані банком за означені вище періоди, настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, позичальником нараховані за означений вище період користування кредитом проценти в повному обсязі не сплачувались, що підтверджується представленими до матеріалів справи банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Англетер груп».

Отже, в результаті порушення позичальником умов кредитного договору щодо строків та обсягів сплати процентів за користування кредитною лінією, у останнього утворилась заборгованість за процентами в сумі 5 983 561,63 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Англетер груп» про стягнення процентів за користування кредитними коштами підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені за порушення строків повернення кредитних коштів в сумі 5 309 589,04 грн. та пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в розмірі 647 579,36 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 вказаного нормативно-правового акту).

За умовами п.9.1 договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р. за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків внесення процентів за користування кредитною лінією банк нараховує позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Наразі, з огляду на порушення відповідачем умов договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р. в частині повернення кредитних коштів у відповідності до графіку зменшення ліміту кредитної лінії позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 24.05.2015р. по 31.05.2015р. на загальну суму 5 309 589,04 грн.

Після здійснення перевірки наведеного заявником розрахунку судом встановлено, що останній є обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині правомірними та такими, що підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Одночасно, за порушення строків сплати процентів за користування кредитною лінією Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» було нараховано неустойку за період з 27.01.2015р. по 31.05.2015р. на загальну суму 647 579,36 грн.

Проте, після здійснення перевірки представленого розрахунку, судом встановлено, що останній містить помилки, оскільки при нарахуванні пені за порушення строків сплати процентів після 24.04.2015р. заявником не було враховано термін внесення процентів, що визначений п.3.5 договору №КЛЮВ-002370-2612 від 25.04.2014р.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 628 609,93 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, з огляду на вищенаведене, враховуючи помилки, що були допущені позивачем при нарахуванні неустойки за порушення строків внесення процентів за користування кредитною лінією, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Англетер груп» про стягнення заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 50 000 000 грн., процентів за користування кредитними коштами в розмірі 5 983 561,63 грн., пені за порушення строків повернення кредиту в сумі 5 309 589,04 грн. та пені за порушення строків сплати процентів в розмірі 647 579,36 грн., на визначені вище суми.

Заяви б/н від 28.07.2015р. та б/н від 31.07.2015р. Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про збільшення позовних вимог були залишені судом без розгляду з огляду на пояснення б/н від 05.08.2015р., в яких заявником підтримано позовні вимоги в сумах, що визначені в позовній заяві.

У відповідності до п.4.5 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2015р. становить 1 218 грн.

За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080 грн.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (1 218 грн.).

Отже, при зверненні до суду з позовом про стягнення 61 940 730,03 грн. до Державного бюджету України позивачем повинно було бути внесено судовий збір в сумі 73 080 грн.

Однак, враховуючи, що позов було подано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка у відповідності до ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 73 057,62 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Англетер груп», м.Київ про стягнення заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 50 000 000 грн., процентів за користування кредитними коштами в розмірі 5 983 561,63 грн., пені за порушення строків повернення кредиту в сумі 5 309 589,04 грн. та пені за порушення строків сплати процентів в розмірі 647 579,36 грн.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Англетер груп» (04071, м.Київ, Подільський район, вул.Межигірська, буд.22, ЄДРПОУ 38917305) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (04071, м.Київ, Подільський район, вул.Воздвиженська, буд.56, ЄДРПОУ 19357762) заборгованість з повернення кредитних коштів в сумі 50 000 000 грн., проценти за користування кредитними коштами в розмірі 5 983 561,63 грн., пеню за порушення строків повернення кредиту в сумі 5 309 589,04 грн., пеню за порушення строків сплати процентів в розмірі 628 609,93 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Англетер груп» (04071, м.Київ, Подільський район, вул.Межигірська, буд.22, ЄДРПОУ 38917305) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 73 057,62 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 07.08.2015р.

Суддя М.О.Любченко