Рішення

від 05.08.2015 по справі 910/17829/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/17829/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 14360570

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас», м.Київ, ЄДРПОУ 36336718

про стягнення 54 005,41 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Горбан А.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас», м.Київ про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 31 617,39 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 13099,51 грн. та пені в сумі 9288,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що 23.10.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас» підписало заяву про відкриття поточного рахунку, на підставі якої приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку (що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua), які разом із заявою складають договір б/н від 23.10.2012р. банківського обслуговування. Проте, взятих на себе зобов'язань зі своєчасного повернення кредитних коштів та плати процентів за користування ними за вказаним правочином відповідач не виконав, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 05.08.2015р. не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04071, м.Київ, Подільський район, вул.Оболонська, буд.31, кв.9. Інших адрес Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас» матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 15.07.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою було повернуто на адресу суду з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 15.07.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 15.07.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання 05.08.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як свідчать матеріали справи, 23.10.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас» звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» з заявою про відкриття поточного рахунку, згідно змісту якої клієнт приєднується до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені на офіційному сайті банку http://privatbank.ua.

За умовами п.3.2.2.1 Умов та правил надання банківських послуг банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом та призначенням, що визначені в заявці на договірне списання, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, уплати процентів та винагороди в обумовлені договором строки. Відновлювальна кредитна лінія надається банком для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання за майбутніми господарськими договорами, що не перевищує строку повернення кредиту. Зазначені правила, розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком, до якої приєднується клієнт, підписуючи відповідну заяву.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас» було подано Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» заявки №242 від 30.08.2013р. на суму 4500 грн., №246 від 03.09.2013р. на суму 50000 грн., №247 від 03.09.2013р. на суму 28250 грн., №240 від 30.08.2013р. на суму 5000 грн., №251 від 05.09.2013р. на суму 60000 грн., №262 від 16.09.2013р. на суму 5000 грн., №288 від 25.10.2013р. на суму 20000 грн., №291 від 28.10.2013р. на суму 44180 грн., №294 від 07.11.2013р. на суму 32 000 грн., №297 від 11.11.2013р. на суму 12 000 грн., №323 від 27.12.2013р. на суму 6000 грн. та №392 від 19.03.2014р. на суму 34 180 грн.

Представленими до матеріалів справи банківськими виписками з рахунку відповідача підтверджується, що позивачем заявки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас» було виконано та зараховано означені грошові кошти в якості гарантійних платежів на рахунок відповідача.

При цьому, за висновками суду, про отримання відповідачем вказаних грошових коштів свідчать часткові погашення кредитних зобов'язань, які підтверджуються банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас».

Отже, приймаючи до уваги Умови та правила надання банківських послуг, господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з надання кредиту.

Відтак, за висновками суду, наведені вище обставини та фактична видача відповідачу грошових коштів свідчать про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст.205 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом зазначалось, що згідно з п.3.2.2.1 Умов та правил надання банківських послуг кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Відновлювальна лінія надається для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання за господарськими договорами.

У п.3.2.2.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт погашає заборгованість за кредитом в розмірі, що наведений у заявці, в строк тридцяти днів з дати виконання платежу. Датою виконання заявки є дата зарахування грошових коштів на рахунок клієнта.

Пунктом 3.2.2.7.5 Умов передбачено, що у разі порушення клієнтом буд-якого з зобов'язань за договором банк має право вимагати від клієнта дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Як було встановлено вище, на підставі заявок №242 від 30.08.2013р., №246 від 03.09.2013р, №247 від 03.09.2013р., №240 від 30.08.2013р., №251 від 05.09.2013р., №262 від 16.09.2013р., №288 від 25.10.2013р., №291 від 28.10.2013р., №294 від 07.11.2013р., №297 від 11.11.2013р, №323 від 27.12.2013р. та №392 від 19.03.2014р. банком було зараховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас» грошові кошти у сумах, що наведені в заявці.

21.05.2015р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №30830К2Z2S05M від 14.05.2015р. з вимогою про повернення кредитних коштів та сплату процентів за користування кредитом. Факт направлення означеної претензії підтверджується фіскальним чеком №7241 від 21.05.2015р.

Наразі, приймаючи до уваги визначений Умовами та правилами надання банківських послуг порядок та строки повернення кредитних коштів, господарський суд встановив, що строк повернення кредиту настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас» належним чином свої обов'язки з повернення кредитних коштів виконано не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 31 617,39 грн.

Наразі, означений розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас» підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку відповідача.

При цьому, господарським судом прийнято до уваги, що позивачем оплати, що надходили на виконання укладеного між сторонами правочину, зараховувались у послідовності, що визначена п.3.2.2.9.9 Умов та правил надання банківських послуг, а саме спочатку на погашення неустойки, сплату процентів за користування кредитом, а в останню чергу на погашення кредитної заборгованості.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалою від 15.07.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх зобов'язань за договором б/н від 23.10.2012р.

Проте, як зазначалось вище, відповідачем вимоги суду виконано не було, правової позиції по суті спору не висловлено, витребуваних доказів не представлено, факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас» про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 31 617,39 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Так, п.3.2.2.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом, в період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014р. клієнт сплачує проценти в розмірі 28% річних від суми заборгованості, а починаючи з 01.07.2014р. - 36% річних. У разі непогашення кредитної заборгованості в строк до 30 днів (включно), на тридцять перший день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому, за користування простроченим кредитом клієнт сплачує 56% річних від суми заборгованості.

Наразі, за весь час користування кредитними коштами Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» нараховувались проценти у відповідності до розмірів, визначених п.3.18.4 Умов та правил надання банківських послуг, заборгованість відповідача з внесення яких (з урахуванням часткових оплат), за твердженнями позивача, становить 13 099,51 грн.

Після проведення перевірки представленого заявником до матеріалів справи розрахунку, господарським судом встановлено, що останній є вірним, а вимоги заявлені банком в цій частині, обґрунтованим.

Отже, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами правочину та враховуючи фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас» в частині стягнення процентів за користування кредитом підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про стягнення пені в сумі 9288,51 грн. також підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Частина 6 ст.232 Господарському кодексі України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.2.2.10.1 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань проводиться протягом п'ятнадцяти років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконаним клієнтом (п.3.2.2.10.4 Умов та правил надання банківських послуг).

Наразі, за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором б/н від 23.10.2012р. позивачем було нараховано пеню з 17.11.2014р. по 29.05.2015р. (включно) на загальну суму 9288,41 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, суд встановив, що останній є вірним, а отже позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас» в частині стягнення пені в сумі 9288,51 грн. є обґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит за договором б/н від 23.10.2012р. на підставі заявок №242 від 30.08.2013р., №246 від 03.09.2013р, №247 від 03.09.2013р., №240 від 30.08.2013р., №251 від 05.09.2013р., №262 від 16.09.2013р., №288 від 25.10.2013р., №291 від 28.10.2013р., №294 від 07.11.2013р., №297 від 11.11.2013р, №323 від 27.12.2013р. та №392 від 19.03.2014р. відповідача, тоді як останній кредитних коштів в повному обсязі не повернув та не сплатив відсотків за їх користування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас» про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 31 617,39 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 13099,51 грн. та пені в сумі 9288,51 грн. є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас», м.Київ про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 31 617,39 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 13099,51 грн. та пені в сумі 9288,51 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Верітас» (04071, м.Київ, Подільський район, вул.Оболонська, буд.31, кв.9, ЄДРПОУ 36336718) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (49094, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул.Набережна Перемоги, буд.50, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 31 617,39 грн., проценти за користування кредитом в розмірі 13099,51 грн., пеню в сумі 9288,51 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 07.08.2015р.

Суддя М.О. Любченко