Рішення

від 30.07.2015 по справі 910/16813/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2015Справа №910/16813/15

За позовомЗаступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі 1) Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 2) Державного підприємства «Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку «Укрзв'язокпроект» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» простягнення 21195,53 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від прокуратури:Стрижук М.А. - прокурор; від позивача№1:Погорєлов А.В. - представник; від позивача№2:Погорєлов А.В. - представник; від відповідача:не з'явився;

Обставини справи:

Заступник військового прокурора Одеського гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державного підприємства «Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку «Укрзв'язокпроект» з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» заборгованості за договором про відшкодування витрат на експлуатаційне обслуговування орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності №4540615013к від 15.08.2012 у розмірі 16197,21 грн., 1656,09 грн. пені, 3% річних у розмірі 404,93 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2937,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті витрат на експлуатаційне обслуговування згідно укладеного між позивачем №2 та відповідачем договору, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 16197,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 за вказаним позовом порушено провадження по справі №910/16813/15 та призначено розгляд справи на 30.07.2015.

Прокурор, представник позивачів в судове засідання, призначене на 30.07.2015 з'явились, позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідачем вимог ухвали суду не виконано, відзиву на позов не подано.

29.07.2015 відповідач подав до загального відділу Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю явки його представника у судове засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів неможливості заміни свого уповноваженого представника, як з числа своїх працівників, так і з осіб, не пов'язаних з ними трудовими відносинами, а отже клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не визнається судом обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2012 між Державним підприємством «Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку «Укрзв'язокпроект» (орендодавець, позивач №2) та Товариством обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (орендар, відповідач) укладено договір про відшкодування витрат на експлуатаційне обслуговування орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності №4540615013к (договір), згідно умов якого орендодавець бере на себе забезпечення службового приміщення, що складається з 4-х кімнат на першому поверсі та частки площі підвалу, загальною площею 92,95 кв.м, що перебуває за адресою: м.Одеса, вул.Ніжинська, 44 теплопостачанням, водою, каналізацією (п.1.1), орендар приймає на себе обовязки відшкодування поточних витратна експлуатаційне обслуговування вказаного вище орендованого державного нерухомого майна (п.1.2), орендар забезпечує своєчасну оплату рахунків, пов'язаних з компенсацією поточних витрат, які несе орендодавець по утриманню й експлуатації будинку у якому перебуває орендоване приміщення (п.2.2.1), договірна ціна щомісячної плати по відшкодуванню поточних витрат за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування договірної ціни за попередній місяць помноженої на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2), розмір щомісячної плати за тепло, воду визначається в діючих поточних цінах (тарифах) по фактичних витратах орендодавця (п.3.3), орендар щомісяця не пізніше 15-го числа місяця, що є наступним за розрахунковим повинен компенсувати орендодавцю витрати відповідно до виставлених рахунків (п.3.4), орендар відшкодовує орендодавцю за розрахункове обслуговування 2% від суми виставленого рахунку (п.3.5), термін дії договору з 15.08.2012 по 14.07.2015 (п.5.1).

Відповідно до протоколу про договірну ціну від 15.08.2012 сторонами погоджено розмір договірної ціни - 2230,80 грн.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачем №2 були надані, а відповідачем прийняті послуги за грудень 2014 на суму 2848,44 грн., за січень 2015 на суму 2936,17 грн., за лютий 2015 на суму 3090,84 грн., за березень 2015 на суму 3422,60 грн., за квітень 2015 - 3899,16 грн., а всього на суму 16197,21 грн.

Крім цього, позивачем №2 надавались відповідачу рахунки для оплати за договором, які не були сплачені відповідачем, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)) підтверджується факт надання позивачем послуг на суму 16197,21 грн. та прийняття їх відповідачем.

Таким чином, в силу вищеназваних положень законодавства та відповідно до умов п. 3.4 укладеного договору строк виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих позивачем послуг станом на момент розгляду справи настав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача №2 основної заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1656,09 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті за надані позивачем №2 послуги.

Згідно із положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи те, що між позивачем №2 та відповідачем було укладено договір, в якому між сторонами не було досягнуто згоди щодо забезпечення виконання зобов'язань у вигляді пені відповідно до вимог ст.547 Цивільного кодексу України, вимоги прокурора про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача №2 3% річних у розмірі 404,93 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2937,53 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих йому послуг, вимоги прокурора про стягнення з відповідача 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

В розрахунку до позовної заяви прокурор просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 16.12.2014 по 30.04.2015.

Однак, судом визначено інший період нарахування на підставі умов укладеного між позивачем №2 та відповідачем договору, починаючи з 16.01.2015, у зв'язку з тим, що основний борг прокурором заявлено до стягнення на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2014 року на суму 2848,44 грн., за січень 2015 року на суму 2936,17 грн., за лютий 2015 року на суму 3090,84 грн., за березень 2015 року на суму 3422,60 грн., за квітень 2015 року - 3899,16 грн.

За здійсненим судом перерахунком, за прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплати за надані позивачем №2 послуги за період з 16.01.2015 (згідно умов п.3.4. договору) по 30.04.2015 (дата, яка самостійно визначена позивачем №2 у розрахунку) стягненню з відповідача на користь позивача №2 підлягає 3% річних у розмірі 58,35 грн. та 2145,46 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Крім цього, судом розглянуто заяву прокурора про забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до змісту п.1 Постанови №16 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та/або грошові кошти відповідача, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог Господарського процесуального кодексу України, прокурором не доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти. За таких обставин, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства та позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог прокурора про забезпечення позову, у зв'язку з чим заява прокурора залишена судом без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, будинок 27А, ідентифікаційний код 34726705) на користь Державного підприємства «Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку «Укрзв'язокпроект» (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, 44, ідентифікаційний код 04540615) заборгованість у розмірі 16197 (шістнадцять тисяч сто дев'яносто сім) грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 58 (п'ятдесят вісім) грн. 35 коп. та 2145 (дві тисячі сто сорок п'ять) грн. 46 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, будинок 27А, ідентифікаційний код 34726705) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1586 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят шість) грн. 12 коп.

4. Стягнути з Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, будинок 13, ідентифікаційний код 34620942) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 120 (сто двадцять) грн. 44 коп.

5. Стягнути з Державного підприємства «Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку «Укрзв'язокпроект» (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, 44, ідентифікаційний код 04540615) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 120 (сто двадцять) грн. 44 коп.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2015.

Суддя Ю.М. Смирнова