Рішення

від 04.08.2015 по справі 902/258/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2015Справа №902/258/15

За позовом Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Аграрного фонду

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний цукровий Альянс", в особі Філії "Удицький цукровий завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний цукровий Альянс"

про стягнення збитків в розмірі 17 475 000,00 грн. з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог

Суддя О.С. Комарова

За участю представників сторін:

від процесуального позивача: Колодяжна А.В. (за посвідченням);

від позивача: Басова Г.А.(представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 04 серпня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Аграрного фонду, 02.03.2015 року звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою № 66-1728 вих.-15 від 14.02.2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний цукровий Альянс", в особі Філії "Удицький цукровий завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний цукровий Альянс" про стягнення збитків в розмірі 17 000 000,00 грн.

Господарським судом Вінницької області 04.03.2015 року було винесено ухвалу про порушення провадження у справі № 902/258/15 за позовом Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Аграрного фонду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний цукровий Альянс", в особі Філії "Удицький цукровий завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний цукровий Альянс" про стягнення збитків в розмірі 17 000 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.05.2015 року зазначену справу було передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 902/258/15 передано на розгляд судді Комаровій О.С.

Ухвалою суду від 05.06.2015 року призначено розгляд справи № 902/258/15 на 14.07.2015 року.

В судовому засіданні 14.07.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, а також заявив клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів та подав документи, які були долучені судом до матеріалів справи. Представник процесуального позивача позовні вимоги підтримав та заявив клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 року за клопотанням представників позивача та процесуального позивача у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, та відкладено розгляд справи до 04.08.2015 року.

В судовому засіданні 04.08.2015 року представник позивача, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, подав заяву «Про уточнення позовних вимог» у справі № 902/258/15, в якій Аграрний фонд просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний цукровий Альянс", в особі Філії "Удицький цукровий завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний цукровий Альянс" заборгованість за договором складського зберігання цукру № 13ц від 30.11.2011 року в сумі 17 475 000,00 грн. збитків.

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Отже, з аналізу вказаної вище заяви позивача про уточнення позовних вимог суд дійшов висновку, що фактично вона є заявою про збільшення позову.

Представник відповідача в судове засідання 04.08.2015 року не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення процесуального позивача і позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2011 року між Аграрним фондом (надалі - поклажодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрний цукровий альянс» Філія «Удицький цукровий завод» (надалі - зберігач, відповідач) було укладено Договір складського зберігання цукру № 13ц (надалі - Договір, належним чином завірена копія договору міститься в матеріалах справи), відповідно до п. 1.1 Договору поклажодавець передає, а зберігач приймає цукор на зберігання згідно ДСТУ 4245:2003 за заліковою вагою в кількості 2 000,000 тон, якість яких відповідає ДСТУ 4623:2006, упакованого (масою нетто 50,00 кг.) в поліпропіленові мішки поліетиленовими або поліпропіленовими мішками-вкладками, у кількості 40 000,00 шт.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору поклажодавець передав, а зберігач прийняв на склад відповідача за адресою: 23853, Вінницька обл., Теплицький район, с. Удич, вул. Заводська 1 цукор-пісок у кількості 2000 тонн, упакований (масою нетто 50 кг.) в мішки з вкладишами-поліетиленовими, у кількості 40 000 шт. на загальну суму 17 000 000,00 грн., що підтверджується актом передавання-приймання цукру-піску № 4 до Договору, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 17 000 000,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахування поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог, підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За приписами п. 1.2 Договору прийняття цукру на зберігання та видача його поклажодавцю, посвідчується актом передавання-приймання, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 3.4, 3.5 передбачено, що зберігач зобов'язаний для забезпечення зберігання цукру вживати усіх необхідних заходів (протипожежних, санітарних, охоронних, заміни цукру за власний рахунок та інше), встановлених договором та чинним законодавством України. Зберігач зобов'язаний надавати можливість поклажодавцю здійснювати перевірку наявності та стану зберігання цукру шляхом огляду умов зберігання та документів, що підтверджують його кількісний та якісний стан.

Умовами розділу 4 Договору встановлено, що розрахунки відшкодування витрат проводяться в грошовій формі (гривнях) з урахуванням податку на додану вартість шляхом перерахування на поточний рахунок зберігача, вказаний в розділі 11 цього Договору. Поклажодавець відшкодовує витрати з зберігання цукру на підставі актів, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками. Акти виконаних робіт надаються зберігачем протягом 10 робочих днів місяця наступного за розрахунковим. Відшкодування витрат складу по зберіганню здійснюється поклажодавцем за рахунок бюджетних коштів. Ціна договору становить 25 000,00 грн.

Також, судом встановлено, що між сторонами укладено додатковий договір № 4 від 27.08.2013 року до Договору, відповідно до якого, сторони виклали п. 4.6 в наступній редакції: «Ціна договору на 2013 рік становить 175000,00 грн.»

За приписами пунктів 6.2, 6.3 Договору за втрату, нестачу або пошкодження цукру, прийнятого на зберігання, зберігач несе відповідальність згідно норм чинного законодавства України. Збитки, завдані поклажодавцю втратами від псування та нестачі цукру, у разі неможливості їх відновлення, відповідно з пунктом 3.6 цього договору, відшкодовуються зберігачем у розмірі його первісної вартості. При цьому витрати із зберігання покладаються на зберігача.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений, виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як визначено нормами статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала .

Судом встановлено, що на виконання умов договору поклажодавець передав, а зберігач прийняв цукор-пісок у кількості 2 000,000 тонн. на загальну суму 17 000 000,00 грн., що підтверджується актом передавання-приймання цукру-піску № 4, а також складською довідкою, якою Генеральний директор ТОВ «Аграрний цукровий альянс» Бойко П.А. підтвердив своїм підписом і печаткою наявність цукру-піску на своєму складі.

Як випливає з матеріалів справи, після звернення позивача із відповідною заявою до правоохоронних органів щодо можливої розтрати цукру відповідачем 21.05.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.191 Кримінального кодексу України.

09.07.2014 року в рамках відкритого кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду від 04.07.2014 року було проведено обшук приміщення складу Філії "Удицький цукровий завод" за адресою: Вінницька область, Теплицький район, с. Удич, вул. Заводська 1 та виявлено відсутність цукру-піску у кількості 2000 тонн. на складі відповідача (належним чином засвідчені документи наявні в матеріалах справи).

Окрім того, як вже було встановлено судом вище, за приписами пунктів 6.2, 6.3 Договору за втрату, нестачу або пошкодження цукру, прийнятого на зберігання, зберігач несе відповідальність згідно норм чинного законодавства України. Збитки, завдані поклажодавцю втратами від псування та нестачі цукру, у разі неможливості їх відновлення, відповідно з пунктом 3.6 цього договору, відшкодовуються зберігачем у розмірі його первісної вартості. При цьому витрати із зберігання покладаються на зберігача.

На виконання умов договору позивачем за зберігання цукру за 2012-2013 рр. було перераховано на рахунок відповідача 475 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (платіжні доручення наявні в матеріалах справи), та відображено в заяві про збільшення позовних вимог.

Як встановлено судом, 24.07.2013 року між Приватним підприємством «Імпексагро» (новий кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрний цукровий альянс» (первісний кредитор) та Аграрним фондом (боржник) укладено договір №8 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого було проведено відступлення права вимоги грошового зобов'язання у сумі 125 000,00 грн., що виникло на підставі договору зберігання цукру № 13ц від 30.11.2011 року. Також між вказаними сторонами 24.10.2013 року було укладено договір № 13 про відступлення права вимоги - грошового зобов'язання у сумі 25 000,00 грн., що виникло на підставі договору зберігання цукру № 13ц від 30.11.2011 року (належним чином засвідчені копії зазначених договорів наявні в матеріалах справи). У зв'язку з викладеним, отримувачем у платіжних дорученнях № 4020 від 06.12.2013 року та №2761 від 24.07.2013 року зазначено Приватне підприємство «Імпексагро».

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, відповідачем не було вжито належних заходів для зберігання цукру-піску, у зв'язку з чим завдано збитків державі, що становить 17 000 000,00 грн. та 475 000,00 грн.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, , жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 17 475 000,00 грн. заборгованості, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги процесуального позивача, з урахування заяви «про збільшення позовних вимог», підлягають повному задоволенню.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахування заяви «про збільшення розміру позовних вимог» є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 73 080,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний цукровий Альянс", в особі Філії "Удицький цукровий завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний цукровий Альянс" (ЄДРЮОФОП 35264920, адреса: 04080, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 63/12) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Аграрного фонду (ЄДРЮОФОП 33642855; адреса 01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти в розмірі 17 475 000,00 грн. (сімнадцять мільйонів чотириста сімдесят п'ять тисяч гривень). Видати наказ.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний цукровий Альянс", в особі Філії "Удицький цукровий завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний цукровий Альянс" (ЄДРЮОФОП 35264920, адреса: 04080, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 63/12) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень). Видати наказ.

4. Копію рішення надіслати відповідачу у справі № 902/258/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.08.2015 року.

Суддя О.С. Комарова