Рішення

від 03.08.2015 по справі 911/3018/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р. Справа № 911/3018/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ»

про стягнення 17628,57 грн., розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури : Секретар В.В., посв. № 029901

від позивача-1 : не з'явився

від позивача-2 : Пилипенко А.В., довір. № 14/20-25-15 від 07.05.2015 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим (далі - прокурор) звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач-1) та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ» (далі - відповідач) про стягнення 17628,57 грн., розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на недотримання відповідачем порядку сплати лізингових платежів за укладеним 16.07.2010 р. між ДПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та ТОВ «Ніка-СХ» договором повторного лізингу (бюджетні кошти) № 1-10-178плб/405, у зв'язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача 17388,47 грн. основного боргу, 228,67 грн. пені, 11,43 грн. 3 % річних, розірвати договір повторного лізингу (бюджетні кошти) № 1-10-178плб/405 від 16.07.2010 р., укладений між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» і ТОВ «Ніка-СХ» та зобов'язати ТОВ «Ніка-СХ» повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за актом приймання-передачі предмет лізингу - зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 «Славутич» залишковою вартістю 30698,45 грн.

03.08.2015 р. до господарського суду Київської області ДПАТ «НАК «Украгролізинг» було подано пояснення № ЮД-543 від 31.07.2015 р.

У судовому засіданні 03.08.2015 р. прокурор та представник позивача-2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, представник позивача-1 не з'явився.

Відповідач у судове засідання 03.08.2015 р. представника не направив. Відзиву на позов не надав.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.08.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-2, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

16.07.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (правонаступник - Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ» (лізингоодержувач) було укладено договір повторного лізингу (бюджетні кошти) № 1-10-178плб/405, відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк майно, яке є власністю лізингодавця, та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Лізингодавець за договором передає лізингоодержувачу предмет лізингу, який було придбано за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1904, що знаходився в користуванні у ЗАТ ІФ «Завтра» АР Крим на умовах договору фінансового лізингу № 1-05-192фл від15.03.2005 р. і його повернуто лізингодавцю (пункт 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі у користування предмета лізингу (далі - акт передачі), що укладається у 4-х автентичних примірниках.

У відповідності з п. 2.3 договору виробник предмета лізингу, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюється додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Передача предмет лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

Згідно з п. 4.1 договору з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Розмір лізингових платежів, їх складових встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів» (пункт 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови надходження коштів, визначених пунктом 4.3 договору, на рахунок лізингодавця.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з п. 7.7 договору нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Договір набуває чинності від дати надходження коштів (п. 4.3 договору) на рахунок лізингодавця і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмету лізингу», але не довше 10 років (п. 8.1 договору).

Додатком № 1 до договору сторонами погоджено передачу в лізинг терміном на 5 років предмету лізингу - зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 «Славутич» в кількості 1 одиниця та вартістю 185131,44 грн. разом з ПДВ; попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмету лізингу, що в надалі передається в лізинг, у розмірі 15% його вартості складає 27769,72 грн. (разом з ПДВ); комісія за організацію поставки техніки в розмірі 7% від невідшкодованої вартості предмету лізингу складає 11015,32 грн. (разом з ПДВ).

Додатком № 2 до договору погоджено графік сплати лізингових платежів.

У зв'язку із зміною терміну передачі предмета лізингу згідно додатку № 1 до договору, 05.01.2011 р. сторонами було укладено додатковий договір № 1 до договору, в якому лізингодавець та лізингоодержувач погодили, що предмет лізингу буде передано не пізніше 31.12.2011 р.

Також, 10.10.2011 р. сторонами було укладено додатковий договір про зміну реквізитів до договору фінансового лізингу від 16.07.2010 р. № 1-10-178плб/405.

ДПАТ «НАК «Украгролізинг» (лізингодавець) належним чином виконав свої зобов'язання за договором та передав відповідачу обумовлений додатком № 1 предмет лізингу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі.

Так, відповідно до складеного лізингодавцем та лізингоодержувачем акту приймання-передачі від 23.06.2011 р., позивач передав, а відповідач прийняв зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 «Славутич», заводський № 591, в кількості 1 одиниця та вартістю 185131,44 грн.

Відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, строк оплати яких настав 23.06.2015 р., належним чином не виконав, у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем-2 становить 17388,47 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з ДПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за предмет лізингу належним чином, прокурор і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності й було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази належного здійснення лізингових платежів та погашення заборгованості суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням викладеного та встановлення судом факту наявності заборгованості лізингоодержувача за договором фінансового лізингу № 1-10-178плб/405 від 16.07.2010 р., позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 17388,47 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до п. 7.1 договору № 1-10-178плб/405 від 16.07.2010 р.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно п. 7.1 договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір пені було визначено в сумі 228,67 грн. за період з 24.06.2015 р. до 01.07.2015 р., який є арифметично вірним, обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача у заявленому прокурором розмірі.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що розмір 3% річних було визначено у сумі 11,43 грн. за період з 24.06.2015 р. до 01.07.2015 р., розмір яких є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому прокурором розмірі.

Крім того, прокурором було заявлено вимогу про розірвання договору фінансового лізингу № 1-10-178плб/405 від 16.07.2010 р., укладеного між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ».

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 8.3 договору лізингодавець має право повністю або частково відмовитись від договору у зв'язку з несплатою лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу.

Враховуючи встановлення судом істотного порушення відповідачем договору в частині своєчасної сплати лізингових платежів, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про розірвання договору фінансового лізингу № 1-10-178плб/405 від 16.07.2010 р., укладеного між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ».

Також прокурором заявлено вимогу про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ» повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за актом приймання-передачі предмет лізингу - зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 «Славутич», залишковою вартістю 30698,45 грн.

Пунктом сьомим частини другої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно з пп. 3.1.2 п. 3.1 договору лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів.

Враховуючи те, що договір фінансового лізингу № 1-10-178плб/405 від 16.07.2010 р. є розірваним судом у зв'язку з простроченням відповідачем сплати лізингових платежів більше ніж на 30 календарних днів, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ» повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за актом приймання-передачі предмет лізингу - зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 «Славутич», на підставі ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пп. 3.1.2 п. 3.1 договору фінансового лізингу № 1-10-178плб/405 від 16.07.2010 р.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (пп. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р.№ 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Водночас, як зазначено у п. 2.10 вказаної постанови Пленуму, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Згідно з п 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

З огляду на викладене, згідно з ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача шляхом стягнення до Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ» (97510, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський р-н, с. Широке, вул. Жовтнева, 3, код 34309640) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 30401456) - 17388 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 47 коп. основного боргу, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 67 коп. пені, 11 (одинадцять) грн. 43 коп. 3 % річних.

3. Розірвати договір повторного лізингу (бюджетні кошти) № 1-10-178плб/405 від 16.07.2010 р., укладений між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 30401456) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ» (97510, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський р-н, с. Широке, вул. Жовтнева, 3, код 34309640).

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ» (97510, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський р-н, с. Широке, вул. Жовтнева, 3, код 34309640) повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16 А, код 30401456) за актом приймання-передачі предмет лізингу - зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 «Славутич», залишковою вартістю 30698,45 грн. (тридцять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 45 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-СХ» (97510, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський р-н, с. Широке, вул. Жовтнева, 3, код 34309640) в дохід Державного бюджету України 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 10.08.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна